Перший музей вуличного мистецтва в Румунії
Починаючи з листопада, в старому центрі Бухареста, по вулиці Шеларь №4 був відкритий культурний центр під назвою “Pop-Up Urban Lifestyle.
România Internațional, 03.12.2013, 11:36
Починаючи з листопада, в старому центрі Бухареста, по вулиці Шеларь №4 був відкритий культурний центр під назвою “Pop-Up Urban Lifestyle”. Тут з ініціативи Клаудіо Скорретті, культурного аташе Посольства Італії в Бухаресті та ентузіаста й шанувальника румунського мистецтва, був відкритий перший музей вуличного мистецтва в Румунії.
Я запитала Клаудіо Скорретті, чому він відчув потребу організувати цей музей для артистів, які надають перевагу виставляти свої роботи на стінах міста, а не в спеціалізованій галереї: “Я слідкую за розвитком явища вуличного мистецтва вже понад 30 років, я побачив його в Нью-Йорку, тому що тоді проживав там, потім в Римі, моєму рідному місті, потім в Парижі, Брюсселі, Лондоні. Вже чотири роки я перебуваю в Бухаресті й займаюься тут і мистецтвом. Мені здалося, що ці кольори на стінах можуть змінити вигляд міста, тому що з архітектурної точки зору Бухарест ще зберігає на собі відбиток комуністичного періоду.”
Десятеро найвідоміших артистів графіті та вуличного мистецтва моменту виставляють свої роботи в музеї, відкритому на вулиці Шеларь. Александру Чуботаріу, відомий і під псевдонімом Квадратна кішка, каже, що цей простір є мрією багатьох з його колег: “Вірніше, цей простір з вулиці Шеларь вже дуже довгий час дуже бажаний художниками графіті. Це дуже великий простір, з величезними стінами, які ми хочемо бачити кольоровими, а не сірими й жорсткими. Так як погода була не на нашому боці, а малювати на стінах означає працювати на підмостках, і мати досить великі суми, які треба було заплатити за фарби та інші матеріали, ми вдалися до щитів, на яких багато з артистів зробили мозаїку робіт, надиханих в їхнього уявлення, які могли б існувати на вулиці. Це організовані уривки вуличного мистецтва.”
Артисти, які вибрали графіті як спосіб висловлення їхніх переживань, беруть на себе непередбачений ризик, як розповів Алекс Чуботаріу. Якщо в комуністичний період ніхто б не наважився малювати по стінах столиці Соціалістичної Румунії, то й після 1990 року речі не стояли краще. Було необхідно 16 років, щоб перші стіни Бухареста, а саме стіни Французького культурного інституту, були використані як основа для графіті в рамках заходів, присвячених святкуванню 70-річчя існування цієї установи. Звичайно ж, графіті не був до вподоби всім, і хоча й вийшов вдалим, його швидко покрили: “Реакція була дуже суворою, але ця маленька суєта допомогла нам. Були й інші спроби “узаконити”, пролити світло на артистів, які знаходяться в тіні, а форма їхнього мистецтва сприймається скоріше всього як мазанина на стінах. Бухарест потребує втручання цих артистів. Зараз ведеться мова про те, чи продовжує розвиватися вуличне мистецтво у його найщирішій та найправильнішій формі. Врешті-решт, це незаконна форма втручання. Тобі потрібна досить цікава мотивація, щоб о другій годині ночі вирішити зробити це в громадському просторі і бути готовим до критик та похвал. Щирою формою цього мистецтва є рішення художника втрутитися, залишивши осторонь деякий виграш, славу чи якісь інші переваги, тому що дуже часто він схований за псевдонімом. Втручання такого роду потрібні. Що зробив я з Квадратною кішкою — це було тільки пунктуальне втручання в деяких зонах Бухареста, де я відчував, що можу допомогти тому місцю. Гадаю, що трішки кольору та форми в деяких занепавших зонах роблять добре.”
Повернімося назад на вулицю Шеларь № 4. Клаудіо Скорретті щасливий тим, як реагує на виставлені роботи публіка, яка населяє старе місто: “Людям дуже подобається фотографуватися перед цими панно з Музею вуличного мистецтва, і, можливо, це й приваблює більше всього публіку, яка, відвідуючи музей, не може спинитися і сфотографуватися перед картиною. Це теж спосіб увійти в контакт з мистецтвом досить розважальним чином.”
Я запитала Алекса Чуботаріу, яке, на його думку, найгарніше графіті в Бухаресті, і він відповів мені, що його можна побачити в Північному вокзалі: “Йде мова про роботу на стіні 14 перону, створену в рамках фестивалю «Train Delivery», яка має дуже сильний вплив, вона дуже помітна і дуже гарна. Мене дуже сильно захоплює як місцезнаходження тієї стіни, так і сама робота.”
Якщо ви потрапите до Бухареста, і особливо, якщо приїдете поїздом, не проґавте 14 перон, а за ним і вулицю Шеларь з її Музеєм вуличного мистецтва, де ви зможете навіть придбати роботи артистів-експонентів.
