Поза словами
У листопаді виповнюються 104 роки від заснування першої асоціації людей з вадами слуху в Румунії. Дружня асоціація глухонімих в Румунії під патронатом королеви Марії шляхом добровільного об'єднання групи глухих людей була заснована 9 листопада 1919 року.
Ana-Maria Cononovici, 24.10.2023, 05:51
У листопаді виповнюються 104 роки від заснування першої асоціації людей з вадами слуху в
Румунії. Дружня асоціація глухонімих в Румунії під патронатом королеви Марії шляхом
добровільного об’єднання групи глухих людей була заснована 9 листопада 1919
року. Першою головою цієї асоціації був Александру Кларнет, а принц Генрі Ґіка, глухий син правителя Костянтина Ґіки, був членом керівного комітету. Це неприбуткова
організація, яка має на меті сприяти інтеграції в суспільство людей з вадами
слуху.
Цієї осені пройшов проєкт Тиждень культури та спільноти глухих, про який розповідає Богдан Аніческу,
директор з питань культури Національної асоціації глухих Румунії: «Тиждень культури та
спільноти глухих – це двостороння ініціатива, реалізована Національною
асоціацією глухих Румунії у партнерстві з Міжнародною організацією за
демократію та права людини з Норвегії. За допомогою цього проєкту ми мали на меті показати культурний вимір глухоти, вивести на перший
план глуху людину як члена громади, як члена культурної та мовної меншини, в
основі якої лежить мова, відмінна від румунської, а саме румунська жестова
мова. В основному, користуючись норвезькими грантами і вигравши цей проєкт в рамках конкурсу
Тімішоара – культурна столиця Європи, ми хотіли перетворити
Тімішоару не тільки на культурну столицю Європи, але і на столицю культури
глухих, з 11 по 24 вересня 2023 року, коли в Тімішоарі ми організували серію заходів, присвячених культурі глухих.»
Серед проведених заходів
були: Конкурс краси і таланту Міс і Містер Мовчання, фестиваль
танцю і пантоміми, спільний семінар з норвезькими партнерами з питань культурної
інтеграції глухих людей і прем’єра короткометражного фільму, знятого в рамках
цього проєкту, Любов без слів, Марш тиші, де сотні глухих людей
зустрілися в Ботанічному парку в Тімішоарі й пройшли маршрутом через центр
міста, а також майстер-клас з жестової мови, де люди без проблем слуху мали
можливість навчитися деяким основам жестової мови.
Режисер фільму «Кохання
без слів» Октавіан Якоб розповідає про те як проходили зйомки з глухими героями:
«У нас був перекладач, який мав стояти перед ними. Часто перед ними не
означало, що цей виконавець сидів за камерою, а часто збоку, або навіть
у кадрі, тому нам потрібен був час, щоб пристосувати
кадр до того, що ми повинні були зняти. Це був виклик, який ми прийняли, який
нам сподобався, і треба віддати належне цим людям за те, що вони були дуже
відкриті, дуже прозорі, вони дуже хотіли грати, показувати себе, а потім вони були
надзвичайно уважні протягом цих чотирьох днів, коли ми знімали. Це був дійсно
винятковий і новий досвід, який не можна зустріти на кожному знімальному майданчику
і, навіть у повсякденному житті.»
Октавіан Якоб розповідає як проходив кастинг: «Ми були в Тімішоарі, там у нас був заздалегідь
призначений день для кастингу. Кілька людей з вадами слуху представилися, і ми
повинні були вибрати за кількома критеріями: як з точки зору сценарію, щоб
відповідати персонажам, як вони були описані, ми також мали на увазі талант, який
ці люди могли мати, пов’язаного з грою з камерою, щоб вивчити і відтворити
текст, за допомогою знаків, я повинен був знати, як ці знаки виглядають, тому
що техніка зйомки також мала бути іншою.»
Оскільки це був
короткометражний фільм, Октавіан Якоб також використав професійних акторів, а
саме Пауля Діаконеску та Крістіну Вельчіу, які привернули увагу глядачів до
оригінальної історії, до того, що вони хотіли висловити. Щодо акторів з вадами
слуху Октавіан Якоб сказав: «Вони не є актори, у них навіть не було
часу на репетиції, вони читали сценарій пару тижнів, все обговорювалося в
режимі онлайн, в зумі, з перекладачем, що дуже складно, але я був вражений тоді,
коли у нас був перший день зйомок і ми почали з набагато легших сцен, щоб вони
могли адаптуватися, отож я був здивований, що вони дуже добре знали свій текст.
Перекладач мав текст перед собою, і він підтвердив мені, що майже слово в слово все було сказано, і я кажу майже, тому що мовою жестів не можна говорити так,
як ми говоримо.»
Режисер Богдан Аніческу додав:
«Любов без слів – це також те, що ми відчуваємо, тому що нам вдалося
реалізувати цей захід в рамках нашого спільного проєкту Тиждень культури
та спільноти глухих. Ми давно мали таку ідею і хотіли зробити Тімішоару особливим місцем, де б відбувалася дія першої в нашій країні кінопродукції такого рівня, в якій
глуха людина і жестова мова відіграють центральну роль. Це результат роботи
невеликої команди, але з великими амбіціями і ще більшою душею, і ми раді, що
нам вдалося дуже добре співпрацювати з режисером Октавіаном Якобом, продюсером
Мірелою Мушат і всією їхньою командою в реалізації цього проєкту. Все пройшло
швидко, але кінцевий результат дуже приємний, тим більше, що ми отримали
позитивні відгуки не тільки від глядачів з вадами слуху, але й від глядачів з
нормальним слухом, що дуже добре, адже фільм також хоче донести цю ідею, що
любов долає комунікаційні бар’єри і жестова мова може об’єднувати.»
Проєкт є лише початком
на шляху до ширшої підтримки румунського культурного руху глухих, що виходить
за межі Асоціації або самої меншини.
