Ретроспекція ключових румунських цікавинок 2016 року

Ласкаво просимо на черговий випуск рубрики Унікальна Румунія, в якому пропонуємо вам, на початку цього року, згадати про унікальні заходи, які були представлені упродовж минулого року.

Ana-Maria Cononovici, 10.01.2017, 07:45

Вітаю
усіх! Ласкаво просимо на черговий випуск рубрики «Унікальна Румунія», в якому пропонуємо вам, на початку цього року, згадати про унікальні заходи, які були
представлені упродовж минулого року.

Отож ми
розказали про чимало подій соціального характеру і дізналися, наприклад, що Асоціація
«Серце дитини» і румунські консультанти з грудного вигодовування вирішили
створити перший банк грудного молока в Румунії, що дуже потрібне для
повноцінного забезпечення грудного вигодовування недоношених або проблемних
новонароджених дітей, які не можуть отримати молоко від своєї матері.

Проте
давайте спочатку зупинимося на виставці живопису «Хто ми такі» в одній з найбільших художніх галерей
румунської столиці. Тут ми дізналися як мистецтво може радикально змінити життя
базхатченків. Свої твори представили кілька бенефіціарів проекту «Люди крізь
мистецтво», організованого асоціацією «Samusocial». Анка Флоря, експерт з
образотворчого мистецтва, координатор проекту «Люди крізь мистецтво» та
волонтер Асоціації «Samusocial», розповіла як виник і розвинувся цей проект: «Ідея
проекту була моєю, я хотіла працювати і з іншими категоріями осіб, зробити дещо
інше, ніж робиться зазвичай. І мені здалося, що безпритульні люди мають
потенціал. Тобто, я познайомилася з кількома особами, здатними робити речі в мистецькій
галузі. Я подумала, що може їх є більше і розробила цей проект. Ми займалися
мистецтвом для особистого розвитку і розвитку вміння висловлювати художні
здібності. Це було більше, ніж я сподівалася, я знайшла відкритих і здібних
людей, бажаючих зробити різні речі.»

Один з
учасників виставки, Лівіу Лучіан Марку розповів про свої картини, що є
результатом його жаги до життя, що випливає з їх назв «Галасливий стіл» чи «Веселе
лахміття»: «За своє життя я був п’яницею, любив життя, ось так… був протилежністю
Бринкуша: я родом із Молдови, а він – з Ольтенії, він має «Стіл мовчання», а я «Галасливий
стіл». Цей стіл повинен бути у мене з перекинутими склянками, із п’яницями, з
магнітофонами, з п’яницею, який спить на столі. Я не зміг намалювати все це,
тому що це і важко, і це перша моя робота. Я розширю її в близькому
майбутньому. Сподіваюсь. Я візьмуся із самого початку за роботи, які зробив, і
перероблю їх так, як слід.»

І теж
для безхатченків, в рамках іншого проекту було відкрите бістро, яке надає їм
безкоштовний обід. До речі, гасло одного з кухарів написано на вікні цього
закладу харчування «Їжте у нас, бо в противному випадку помремо від голоду
разом».

А для
дітей, які не мають іграшок, ми дізналися, що з 2013 року в Бухаресті працює
єдина лікарня іграшок, де вже пройшли лікування понад 20 тонн «пацієнтів».
Іграшки, що поступають на лікування, очищають, дезінфікують і ремонтують, а
потім вони приносять радість дітям, які живуть
у дитячих закладах Генеральної дирекції соціальної допомоги в Бухаресті.

Упродовж
року ми говорили не лише про соціальну сферу, а про інші цікаві проекти. Такі
як наприклад проект, ініційований Асоціацією «Sinaptica» під
назвою «Центральна периферія Бухареста»,
що має на меті утвердження двох центральних районів Бухареста, що мають
визначну архітектурно-історичну та культурну цінність, але водночас
характеризуються великими соціальним, економічним та культурним контрастами.
Або про Фестиваль читання для дітей «Narativ» чи про перший Міжнародний фестиваль оповідання
«Усі ми історії». Усі ці проекти свідчать про все більш цікаві ініціативи, які
демонструють здоровий розвиток Румунії.

Ми представили
й театрально-видовищну сферу і розповіли про лицарів та їх принцес і про коней,
які проходять спеціальну підготовку в рамках «Історії про коней», а також – розповіли
про «Подорожуюче фортепьяно», яке супроводжує протягом вже тривалого часу
піаніст Хорія Міхаїл від якого ми дізналися, як він долучився до цього проекту: «Історія
є такою: шість років тому я знайшов у підвалі радіо в Бухаресті два
інструменти, які були у свій час, у 50-60-ті роки, на сцені концертного залу Румунського
радіо. Це були два концертні фортепіано, забуті там вже багато десятиліть. Я
запропонував тодішньому керівництву повернулися ці фортепіано до музичного
життя у тих місцях, де не існує фортепіано. На жаль, культурна інфраструктура в
Румунії часто залишає бажати кращого. Керівництво радіо відразу погодилося з
цим проектом і ось він триває вже шість років поспіль. Тепер подорожують вже чотири музичні інструменти,
які разом зі мною побували в різних куточках країни, де немає жодного
концертного фортепіано і виконують твори Франца Ліста, Моцарта, Бетховена,
цього року Фредерика Шопена. І ці фортепіано залишаються на певний час в
концертних залах, де приносять радість любителям музики з тих міст.»

Сподіваємось,
що й в цьому році ви слухатимете нашу рубрику, присвячену унікальним фактам із
життя румунів та Румунії і насолоджуватиметеся історіями, які ми розкажемо вам
надалі.