Стежка кулінарних шедеврів
300 кулінарних рецептів із гірських місцевостей повіту Нямц стали приводом для створення книги. Після видання, ініціатори проекту вирішили втілити її в життя, таким чином з'явився путівник місць для дегустації різних страв і напоїв.
Ana-Maria Cononovici, 29.12.2015, 10:28
300 кулінарних рецептів із гірських місцевостей повіту Нямц стали
приводом для створення книги. Після видання, ініціатори проекту вирішили
втілити її в життя, таким чином з’явився путівник місць для дегустації різних
страв і напоїв. Чабарні, пансіонати та монастирі розказують свої історії за
допомогою своїх найсмачніших страв. Починаючи від традиційного меню на основі
дичини чи м’яса свійських тварин, з мамалигою чи овочами, які використовують у
гірських зонах, до меню чабарень, забризканих зробленими місцевими мешканцями
напоями, чи святкових монастирських меню з описом кожної страви, своєю
художністю опису книга запрошує читачів до здійснення смачних екскурсій.
Васіле Аведаней, представник Нямецької філії Гірського форуму Румунії
став нашим гідом під час подорожі до цієї смачної зони. «Ми крок за кроком обійшли
всі села в гірських районах повіту Нямц і написали книгу «Гастрономія в Нямецьких горах», що містить рецепти,
зібрані від місцевих мешканців. Хтось подав нам ідею видати книгу і втілити її у
життя… Так ми провели фестиваль гірської гастрономії, який пройшов у вересні
в м. П’ятра Нямц і користувався великим успіхом. Ми записалися до конкурсу «EDEN»
(Відмінні європейські місця признначення) і, з огляду на цьогорічну тему «Відмінні гастрономічні місця призначення», ми подумали, що маємо що показати. Об’єднали
зусилля з асоціацією «Долина
Осани», яка просуває туризм у зоні Нямц, запропонувавши їм взяти участь у цьому
змаганні. Урешті-решт ми зайняли четверте місце і зараз знаходимося тут, щоб
продемонструвати, що в повіті Нямц, як і в багатьох інших куточках Румунії,
гастрономія є нішею, яка може сприяти розвитку туризму, і в той же час ми
відкрили її як нематеріальну культурну спадщину, а нашим гаслом було «Їсти – це акт культури».»
Отриманий кулінарний маршрут веде туриста в місця з незвичайними назвами:
П’ятра Шоймулуй, Біказ Кей, Біказу Арделян, Чахлеу, Пояна Теюлуй та багато
інших куточків країни, де можна скуштувати страви зі ще незвичайним смаком:
бараняча рулька, тоапша (мамалига, зварена на сироватці, із сиром, перетертим
із вишкварками та яйцем), токана з пташиного м’яса, пастрама з дикого кабана
або желатиновий півень. З подробицями – Васіле
Аведаней, представник Нямецької
філії Гірського форуму Румунії: «Ми зібрали майже 300 рецептів, з яких
відібрали 20 і зробили промо-продукт під назвою «Стежка гірських кулінарних шедеврів повіту
Нямц». Тут були різні
представницькі рецепти як бульз, балмуш, десь в Біказі Кей ми знайшли тоапшу, в
іншому місці – свого роду коньяк, сільське ракіу, збагачене в кольорі горіховою
бочкою, та інші традиційні страви. Вони знаходяться в мережі громадського харчування
повіту Нямц, але ми відкрили для себе на середньому рівні можливість, яку б
хотіли перетворити в мережу другого рівня, тобто мережу туристичних маршрутів,
в яку включимо й чабарні. Саме чабарні дали нам багато видів страв, зі
специфікою, яка не відповідає вимогам дозволів, але свіжість продуктів і спосіб
їх обробки забезпечує їм продовольчу безпеку, достатню для того, щоб їх можна
було просувати.»
«Стежка гірських кулінарних шедеврів. Малий
трактат гастронавтики» – це
брошура, представлена на фестивалі гірської гастрономії «Гастрофест-2015», де місцеві виробники були запрошені взяти
участь з нечуваними стравами, специфічними місцю: грибна токана, риба в
ялиновому кошику (риба проточних вод, прокопчена один день й покладена потім на
гілки берези, переплетеної з ялиною), рибні голубці в печеному гарбузі.
Відвідувачі змогли відкрити для себе, окрім представлених делікатесів, і
способи їх подачі, проте багато з представлених страв є важкими для травлення.
Тож не бракувало й цуйки та вина, як не бракує їх і в меню, представлених у
книзі. Наприклад, у святкових храмових, церковних меню, польових меню чи меню чабарень.
Васіле Аведаней розповів, як можна
дізнатися, куди можна податися поїсти: «У кожному селі були різні ферми, різні
пансіонати та є свій фольклор. Коли виходиш з машини в якомусь селі і запитуєш
першого зустрічного, чи можна поїсти там чогось смачного, він вкаже тобі те
місце. Окрім цього, є дні сел, щорічні події, є храмові свята, є інші нагоди, до
яких люди готуються і представляють іншим різноманітні традиційні страви. А ще
монастирі, вони теж мають манливі меню, особливо десь поблизу монастиря Нямц
знаходиться монастир Вовіденія, яке порадувало нас різноманітністю надзвичайних
страв», – додав наш співрозмовник, залишивши нас мріяти про суп із сирними
галушками чи про голубці у виноградному листі із тутешнім сиром та сметаною,
забризкані цуйкою із пажитником.
