Клузькому Угорському державному театру – 225!

На початку грудня Угорський державний театр м. Клуж-Напока організував вже традиційний мікро-сезон, що відбувається щодвароки.

România Internațional, 06.01.2018, 07:52

На початку грудня Угорський
державний театр м. Клуж-Напока
організував вже традиційний мікро-сезон, що
відбувається щодвароки. А з огляду на те,
що в 2017 році театр також відзначив 225-річчя з дня створення
першої професійної театральної трупи угорською мовою, до
програми мікро-сезону були включені найважливіші прем’єри попередніх сезонів, поставлені
режисерами, які зіграли особливу роль в розвитку театру і
сприяли його консолідації.

Режисер Габор Томпа з 1990 року
є директором Клузького Угорського державного театру. Про театральний
мікро-сезон, програма, якого почалася з відомої «Дядько Ваня» у постановці
режисера Андрея Шербана, Габор Томпа сказав: «Я думаю, що у нас була можливість
мати в репертуарі кілька шедеврів. Ми зосередилися на чотирьох великих
режисерах, які поставили кілька виняткових вистав на чолі з п’єсою «Дядько Ваня»
у постановці режисера Андрея Шербана. Цю виставу ми вже 11 років граємо з
аншлагом, квитки продаються за п’ять хвилин від оголошення програми, за два
місяці до вистави. Потім «Віктор або діти при владі», краща вистава року, у
постановці Сільвіу Пуркерете, режисера, який багато працював з угорським
театром. Так само вистава «Ювілей» у постановці Роберта Вудраффа… «Віктора…»
ми зіграли вже три сезони, а «Ювілей» – п’ять, «Дядько Ваня» – одинадцять…
Слід також сказати про виставу «У глибині», яку два роки тому поставив Юрій
Кордонський. Я без побоювання помилитися можу сказати, що це чотири різні
шедеври. Для контрасту з ними ми вибрали виставу, поставлену режисером Ботондом
Надь. Він є виразником молодого покоління режисерів і щойно здобув ступінь
магістра в Тиргу-Муреші. Він поставив дуже цікаву виставу «Сліпі» за
однойменною п’єсою Метерлінка.»

Вистава «Дядько Ваня» Антона Чехова виграла три
нагороди Спілки театральних діячів Румунії (UNITER): Краща вистава 2007 року,
Кращий режисер (Андрей Шербан) та Кращий актор (Андраш Хатзазі), а також
премію театральних критиків Угорщини за кращу виставу сезону 2007/2008 рр.
«Віктор або діти при владі», Роджера Вітрака отримала премію UNITER за кращу
виставу 2013 року, «Ювілей» Томаса Вінтерберга був включений до кількох
номінацій на премії UNITER, а вистава «У глибині» Юрія Кордонського отримала
нагороду UNITER в номінації Кращий режисер 2016 року.

Але як вписуються ці шедеври та
присутність цих великих режисерів в понад 200-річну історію
угорського театру в Клужі? Режисер і директор театру Габор Томпа вважає,
що театр дуже важко віднести до традиції, тому що в наші дні
театр виглядає зовсім інакше ніж 225 років тому. Або навіть 10
років тому… «Театр – це мистецтво моменту,
мистецтво сучасності. Але є щось… Я подумав, чи можна
до чогось прив’язати сучасні моменти, чи
можна якимось чином поєднати їх з
історією, з традицією. І
якщо ми подивимося на всю історію цього театру, то побачимо, що
найбільш важливими були ті моменти, коли кілька
режисерів або театральних діячів принесли
щось нове. Незалежно від того, чи мова йде про цикл Шекспіра в
ХІХ-му столітті, що було чимось зовсім
новим, або про створення кіностудії та
поєднання елементів кіно з театром на
початку ХХ-го століття, в 1910-1920
роках, чи про експериментальні пошуки, які були
характерними в роботі великого режисера Дьордя Харага. І тоді я
прийшов до висновку, що якщо тут є якась традиція, то це
традиція постійного оновлення способів вираження, традиція
готовності ризикувати, без чого, на мій погляд, театр стає
канонізованим, жорстким і навіть мертвим. Я
думаю, що для нас саме ця модель постійних періодів оновлення
залишається тим, що можна вважати
традицією, яку маємо продовжити.»

За
словами режисера Габора Томпи більше 40 відсотків нинішньої публіки клузького
угорського театру не є угорської національності, а його головним гаслом є «Цей театр належить всім мешканцями Клужу
і не лише».

Театральний критик і журналіст Радіо
Румунія Оана Крістя Грігореску багато років стежить за репертуарною стратегією
Клузького Угорського державного театру і за його впливом на театральний простір
Румунії. «На мій погляд Угорський державний театр є автором культурної відлиги спочатку в Клужі, а згодом у всій країні. Я маю на увазі відкритість
театрів угорською або німецькою мовами до румунської культури, говорю про той
крок, який вони зробили пропонуючи субтитри румунською мовою для широкої
публіки. Зникли перешкоди, які можна було вважати нормальними до того часу, але вони не були нормальними… І місто Клуж отримало від цього велику користь. Після
періоду незадоволеності угорської громади певним вибором репертуару і відмовою від
єдиної цілі збереження угорської ідентичності, головною перевагою цієї
репертуарної політики в Клужі стало те, що театральна публіка стала вільною від етнічних бар’єрів, всі йдуть на вистави Угорського театру, Національного
театру, незалежних театрів. І від цієї свободи та вільного доступу публіки до
театру, незалежно від мови, якою говорять актори на сцені, виник інтерес, що
підживлює всі форми театру, наявні в Клужі. Це, на мій погляд, є хорошим уроком того,
як мультикультуралізм може збагатити нас, допомогти подолати бар’єри і
підвищити узгодженість культурної громади в театрі або інших видах мистецтва.»