Економіка та банки у комуністичні часи

Керована державою економіка була важливою для комуністичного режиму. Після встановлення першого комуністичного уряду в Румунії, 6 березня 1945 року, Комуністична партія Румунії приступила до реалізації цієї системи.

Steliu Lambru, 14.09.2015, 09:01

Керована державою економіка була важливою
для комуністичного режиму. Після встановлення першого комуністичного уряду в
Румунії, 6 березня 1945 року, Комуністична партія Румунії приступила до
реалізації цієї системи. Для трансформації економіки, комуністична партія
користувалася державними установами, здобутими під опікою радянської армії,
своїми співробітниками, ідеологічною роботою, натиском і стимулами. Період
переходу від вільної ринкової економіки до централізованої планованої економіки
тривав кілька років, але з добре визначеними і виконаними цілями. Методом
роботи була націоналізація або конфіскація, а банки були з-поміж перших
установ, що перейшли до державної власності. Вважаючись символами капіталізму,
банки були позбавлені як повноважень, так і активів та прав давати кредити.

Закон
№119 від 11 червня 1948 року націоналізував промислові підприємства, банки,
будинки страхувань, шахтарські і транспортні підприємства, які входили у
державну власність. Практично, були націоналізовані всі засоби виробництва, що
приносили прибуток. Ніколає Магереску, член ліберальної молоді та секретар
міністра фінансів Міхаїла Ромнічану, згадав у 1996 році, в ході інтерв’ю Центру
усної історії Румунського Радіомовлення, моменти, що послідували після
націоналізації: Всі працівники банків були перейняті Національним банком,
який став єдиним державним банком, що здійснював всі банківські операції. Він
був єдиним банком, від тоді почалася централізована державна система. Почався
цей процес з банківської системи, оскільки
всі економічні та фінансові важелі належали цій системі.

Націоналізація
банківської системи призвела до краху ринкової економіки та кредитної системи,
грошового обігу, що був двигуном здорової економії. Міхаїл
Магереску пригадав собі про нові умови, в яких змушена була працювати людина у
банку: Я проходив стажування у банку і мав найнижчу зарплату, будучи
стажистом, близько 45 мільйонів леїв, а хліб коштував тоді 200.000 або 400.000
леїв, можливо, й більше. Щоб знищити або конфіскувати всі ці засоби
виробництва, що були в руках середнього класу або буржуазії, уряд вирішив
провести грошову реформу, але це не була грошовою реформою в істинному
розумінні цього слова, це було тільки ліквідацією всіх сум, без надання чогось
в обмін. Нам працівникам пощастило, бо отримували ми зарплату, маленьку що
правда, але ми її отримували. Я пам’ятаю, що тоді, в 1947 році, отримав я 30 леїв, але за ці 30 леїв міг
щось собі купити. Інші особи, які не були зайнятими, як називали їх
комуністи, нічого не отримували. Це було великим ударом для буржуазії, яких
було позбавлено всіх грошей. Рік по тому уряд вирішив націоналізувати
всі приватні підприємства, це будучи другим ударом. У 1952 році, послідувала
друга грошова реформа. Такими були засоби, якими Комуністична партія бажала
знищити буржуазію і позбавити її всіх коштів, які були в країні.

Радянські
радники були важливим елементом у новій економіці, якій комуністичний уряд в
Бухаресті втілив у життя. Міхаїл Магереску: У Національному банку
особисто я бачив радянських консультантів. Тому що я був дуже молодим і
неодруженим, мене відправили працювати у дочірній банк у місті Плоєшть, але там
пробув я всього два роки і потім повернувся до Бухареста. Це відбулося в
1949-1950 рр.. Тоді в центральному банку в Бухаресті був радянський радник, чиє
ім’я було Ромашов, я пам’ятаю прекрасно його ім’я. Він прийшов з усіма
інструкціями з Московського ГостБанку, а ми всі перейшли зі всіма нашими
операціями на модель ГостБанку.

Але
Міхаїл Магереску хотів сказати, що режим покладався і на підтримці колишніх
працівників для досягнення своїх цілей: Особи, які управляли цим добре
удосконаленим процесом були колишні працівники. Якщо ти був так би мовити
чистим, не був власником маєтку або компанії, якщо ти був хорошим
працівником, тобі дозволяли працювати далі. Так що комуністи скористалися
послугами деяких колишніх працівників ще приблизно 8-9 років. Я можу краще
говорити про Національний банк, де я працював, поки вийшов на пенсію. Всі
колишні директори, які були старшими віком (понад 45 років) були поступово замінені
партійними кадрами і навіть звичайними працівниками без ніякої фінансової
підготовки.

Шляхом націоналізації, румунські банки пристосовувалися до типу економіки, яка ніколи не була випробована в жодній розвиненій країні. Керована державою економіка виглядала на папері кращою ніж ринкова економіка, але насправді виявиться навпаки.