Квартал «Прімевері»

Квартал «Прімевері»», розташований на півночі Бухареста, відомий як квартал старої та нової еліт.

Steliu Lambru, 11.11.2019, 11:41

Квартал «Прімевері»», розташований
на півночі Бухареста, відомий як квартал старої
та нової еліт. До
1989 року квартал «Прімевері», який був названий за головним бульваром, що перетинає
його, називався «Кварталом номенклатури». Тут мешкали найважливіші партійні активісти,
державні урядовці та керівники Секурітаті, репресивного апарату комуністичного режиму. У свою чергу, Ніколає Чаушеску жив у знаменитому
Палаці «Прімевері»,
сьогодні музей.

Історія кварталу «Прімевері» починає десь перед закінченням Другої
світової війни, коли нова комуністична еліта зацікавилась цією зоною Бухареста. Східний район був названий істориком Оаною Марінаке Поділ Бонапарте або Поділ Фердинанда I, відповідно до назви
місцевості, де мало розпочатися
будування, упродовж
шосе Бонапарте та в пам’ять короля Фердинанда I, одного з основоположників Великої Румунії: Історія району починається від окремих інвесторів бельгійського
походження, двох джентльменів, які були членами Ради директорів Трамвайної компанії. Вони задумали десь у 1913 році скопіювати модель, прийняту Александру Філіпеску про поділ своєї
земельної ділянки, та розпочати набагато більший проект, оскільки їхня
земельна ділянка була
більшою. Назва «Поділ Бонапарте» або «Парк
Бонапарте»
пов’язана з шосе Бонапарте, нинішній бульвар «Янку де Хунедоара». Двоє інвесторів мали кошти, але контекст був несприятливим. Країна виступає в війна, тому зупиняється будь-який розвиток району. Наявна інформація про те, що були проведені окремі підготовчі роботи. Після війни, у 1921 році, коли поділ земельної ділянки відновлюється, ​​Товариство асоційованих інженерів повинно було знову вести переговорити довкола умов про вироблення житлово-комунальних послуг. Все розпочалося з приватної ініціативи, потім бізнес був проданий Товариству асоційованих інженерів і десь до 1925 року починає інвестиція в інфраструктуру.

У міжвоєнний період квартал процвітає. Будинки будуються в основному
в неорумунському стилі, але також в еклектичному, мавританському та
тоскано-флорентійському середземноморському стилях. Згідно з фотографіями, зробленими відомим
фотографом Віллі Праджером, у 40-х роках багато будинків уже побудовано, але не всі були зайняті власниками. Квартал був побудований у
зоні відпочинку, біля озера, куди жителі Бухареста йшли на пікнік. Наявна інформація, згідно з якою там навіть було джерело термальних вод.
Паралельно з кварталом «Прімевері» розвиваються сусідні мікрорайони «Доробанці» та «Пангратті», де згодом будуть створені представництва
посольств та будуватиметься суспільне
телебачення Румунії.

Після 1945 року та встановлення комуністичного режиму, населення кварталу змінюється. Будинки зайняті новими елітами. Історик та
мистецтвознавець Космін Несуй розповідає, якими були нові визначальні
елементи кварталу: Квартал «Прімевері» був досить компактним типом
житла з певними характеристиками. По-перше, у ньому не було церкви, оскільки не
було потреби. Комуністи були атеїстами. По-друге, не було магазинів та продовольчих ринків, оскільки покупками займався призначений представник від кожного з будинків кварталу, який складав тижневий список. На підставі цього списку з Інституту
громадського харчування та хімії, що знаходився поруч на Варшавській вулиці, доставляли продукти. Ще одним визначальним
елементом було те, що соціального життя майже не було. У цьому кварталі не було ресторанів або публічних місць. Анекдотично нам відомо, як далеко батькові Ніколає Чаушеску довелося йти,
щоб щось випити. Існують спогади з різних джерел, які стверджують про те, що, хто хотів випити повинен був йти до сусіднього кварталу Доробанці, щоб знайти ресторан. Дискусії, що велися у ресторані доходили до вух Чаушеску
через його батька, а саме про те що люди вимагали різні речі.

Квартал радикально змінився після 1945 року, секретність та
підозри замінили попередню прозорість. При
входах до
району були влаштовані невеличкі
будинки, де стояли правоохоронці, які дозволяли вхід в район лише транспортних засобів тамтешніх жителів, а пішоходам радили обходити район. Космін Несуй стверджує: Фотографії про цей квартал зникають.
Після 1944 року існують фотографії лише зі Сталінської площі, нинішньої Шарля де Голля, де стояла статуя Сталіна, від перехрестя бульвару Авіаторі та
бульвару Прімевері, звідки починав квартал. Тут проходили
військові паради. Перші та останні фотографії про квартал Прімевері належать фотографу Віллі Праджеру. Окремі
фотографії були збереженні у досьє Секурітаті. Існує досьє Маршрут, назва походить від
маршруту Ніколая
Чаушеску від Палацу Прімевері,
фотографії зроблені з точки зору захисту, безпеки та для нагляду за мешканцями,
які можуть спричинити певні проблеми.
Ці фотографії досить прості, вони зображують бульвар Прімевері та весь маршрут, яким проходив Чаушеску. Інших фотографій немає. Існують фотографії, зроблені всім мешканцям району. Також можна
побачити,
що більшість будинків – це колишні будинки ІКРАЛ (орендовані у держави). Окремі партійні кадри змінювалися, можна запримітити на яких вулицях вони жили протягом часу. Після 1989 року можна було більше дізнатися про рівень
професійної підготовки мешканців кварталу та про їх соціальний статус. Тоді тут проживало багато пенсіонерів, район застарів, оскільки перші переселенці 1944 року залишилися там.

Після 1989 року відбулися
інші зміни, як з урбаністичної точки зору, так і статусу нових його мешканців.
З’являються нові багаті люди, деякі будинки були зруйновані, а Палац Прімевері був проданий одному посольству.