Міфи комуністичного режиму – Еуджен Аліменеску

Комуністична пропаганда створила навколо імені комісара поліції Еуджена Аліменеску імідж непідкупного борця, людини, яка втілює в життя закон. У дійсності, Аліменеску зовсім не був героєм, а навпаки він був інструментом терору режиму.

Steliu Lambru, 06.11.2017, 12:32

Комуністична пропаганда створила навколо імені комісара
поліції Еуджена Аліменеску імідж непідкупного борця, людини, яка втілює в
життя закон. У дійсності, Аліменеску зовсім не був героєм, а навпаки він був інструментом терору режиму, який прагнув,
починаючи з половини 1940-го року, захопити все суспільство. Ціллю міфу Аліменеску ніби виразника встановленої новим комуністичним режимом соціальної справедливості працьовитої й відданої справі людини, було прославлення
цього режиму.

Історик Центру
історичного консультування Думітру Лекетушу прояснив цю ситуацію: Еуджен Аліменеску досить суперечливий персонаж, який на
жаль, представлений як герой Румунської поліції. В момент створення Міліції,
Аліменеску був призначений начальником відділу «Бандитизм» Юридичної Дирекції,
очоленої Александру Іоанідом, учасником обкрадання Державного Банку в 1959 році,
шурином міністра з питань безпеки країни Дрегіча. Аліменеску,
бухгалтер за фахом, учасник Другої Світової Війни, зблизився після 1945 року з
комуністами й отримав посаду в Корпусі детективів. Бухарест, як і будь-яке інше
місто країни, стикався на той час із численними правопорушеннями. Міністр
внутрішніх справ Теохарі Джорджеску запропонував створення спеціальної групи під назвою «Бригада блискавка, очоленої Аліменеску. Група Аліменеску застосовувала
спеціальні жорстокі заходи. Спійманого
злочинця без розслідування й суду ліквідувала на місці злочину, посилаючись на
різні мотиви, з-поміж яких найчастіше вживалася «втеча з-під конвою». Такі
випадки були висвітлені пресою, що сприяло створенню міфу Аліменеску- героя.

Однак, правда про героя комуніста Аліменеску була зовсім іншою,
протилежною пропаганді. Думітру Лекетушу стверджує: Аліменеску крім знищення злочинців на чому наголошували комуністи, присвоював
собі частину конфіскованого міліціонерами у злочинців майна. Таким чином, Аліменеску набув у Бухаресті багатоповерхову дачу. Отже, Аліменеску був не лише
жорстоким убивцем, але й корумпованим міліціонером. Існують документи, включно досьє, що
стосується інформативного розслідування стосовно його діяльності від 1945 року, з
яких ми довідуємось, що Аліменеску крім фізичного знищення злочинців й
привласнення певних матеріальних речей, не оминав можливості брати участь у численних п’янках. Існує документальне
свідчення, що на одній з них він напився в такій мірі, що вийшов на вулицю й почав стріляти з
пістолета. Жертвою однієї з куль стала дитина, яка випадково знаходилася тоді
на вулиці. Іншим разом під час поїздки до Тімішоари, внаслідок спонтанного
конфлікту з одним з пасажирів, Аліменеску застрілив суперника.

Враховуючи характер Аліменеску, режим
використовував його у боротьбі з партизанами антикомуністами. Історик Думітру Лекетушу розповідає: Коли ми
говоримо про придушення руху партизанів, які діяли в горах, ми як правило,
маємо на увазі лише Секурітатю (колишню політичну поліцію). Однак, важливу
роль в цьому мала також Міліція, а Служба Бандитизм саме цим займалася. Разом з групою Бандитизм Аліменеску відвідував усі повіти, переслідуючи злочинців, як називали комуністи антикомуністичних борців. І в разі їх спіймання,
катували затриманих партизанів та потім розстрілювали їх. Відомий випадок,
обгрунтований документами, щодо вжитих методів Аліменеску та його групи, мав
місце у повіті Арджеш. Ці методи злякали навіть начальника місцевої Секурітаті.
Прагнучи знайти партизанів, Аліменеску заарештував доньку одного з партизанів, катуючи її запитував: Де твій
батько, де твій брат?
14-річна дівчинка відмовилася відповісти, тоді Аліменеску облив її бензином і
підпалив її. Існує досьє Секурітаті про злочини, скоєні Аліменеску.
У цьому документі написано, що Аліменеску катував не лише своїх ворогів, але й інформаторів Секурітаті.
Він вішав прихильників партизанів, гвалтував жінок.

Кінець-кінцем комуністичний режим позбувся послуг Аліменеску, оскільки вони вже завдавали шкоди режиму, – стверджує історик
Думітру Лекетушу: У 1951
році Аліменеску, тому що став небезпечним, був заарештований під час засідання Генеральної дирекції Міністерства
внутрішніх справ, в якому він брав участь. Його назвали класовим ворогом, що зайшов у лави партії. Його заслали у табір примусової праці, звідки зник. У 1954 році
він був ще в житті, оскільки існують численні його декларації у зв’язку з Теохарі Джорджеску, прибічником якого він
був. Аліменеску дав заяви про те, як
були убиті в’язні у відомих
поїздах смерті. У 1949 році досить багато партизан антикомуністів загинули,
причому жоден з них не був офіційно засуджений комуністичною поліцією до
смертної кари. Таким є портрет Аліменеску так званого героя румунської поліції,
який був фактично злочинцем, що жорстоко розправлявся як з кримінальними
злочинцями, так і з політичними в’язнями.

Еуджен Аліменеску був один із зразків комуністичної
пропаганди, зразком великої брехні. Але архівні документи покликані висвітлювати правду.