Професійна перепідготовка викладачів

Становище викладачів в Румунії далеко не процвітаюче. І так складана ситуація погіршилася через світову кризу, коли в Румунії - в результаті бюджетної суворої економії, доходи викладачів скоротилися на 25%.

Christine Leșcu, 17.07.2013, 11:31

Усім відомо, що становище викладачів в Румунії далеко не процвітаюче. Більш того, робочих місць в освіті уникали і будуть і надалі уникати. А також, ті, хто викладали певний період, залишають свої посади, у певний момент, коли дуже маленька зарплата і занадто великий стрес стають нестерпними. Становище погіршилося одночасно з виникненням світової кризи, коли в Румунії – в результаті бюджетної суворої економії, доходи викладачів скоротилися на 25%. Наслідки? В останні три роки, 40 тисяч викладачів покинули систему освіти.



Однак, втеча не зупиниться. Це підсумок опитування громадської думки «Життя молодого викладача», проведеного Федерацією вільних профспілок в галузі освіти. Голова Федерації Сіміон Хенческу представив нам головні результати опитування: ”Значний відсоток, більше 40% респондентів збираються покинути систему освіти в наступні пять років. Приблизно 30% не визначилися ще відносно професійного майбутнього. Відсотки тривожні. Їх причини різні. По-перше, вони не задоволені зарплатою. Молодий викладач отримує близько 800 лей на місяць чистого доходу. Подібний дохід може забезпечити йому життя на межі виживання. Є багато прикладів викладачів, яким допомагають батьки. Деякі з них живуть в місті, проте працюють на селі. Хоча в законі зазначено, що гроші на маршрутний транспорт покриваються, дуже мало сільських рад роблять це насправді. Викладачі змушені віддавати навіть половину із свого доходу, щоб покрити ці витрати на транспорт.”



Викладачі в системі середньої освіти не покидають свої місця лише з учорашнього дня. Цей процес триває вже кілька років і не у всіх випадках говорять про причини фінансового порядку. Є й ряд інших невдоволень, спровокованих самою системою. Анна працювала вчителькою пять років і зайняла цю посаду відразу після закінчення педагогічного ліцею. Вона не покинула систему через гроші, тому що в той період вона була ще молодою і мрійливою. Вона не погодилася з деякими змінами, які почалися вже на початку 2000 років: ”Почалися вже призначення на посаду директорів шкіл та їх заступників за політичними критеріями. Виникали проблеми між дидактичним корпусом і менеджментом. І, у звязку із змінами, вони були поверховими, в той час як місце навчання залишилося тим же. Це подобало на старий паркан, який був пофарбований блискучою фарбою, без того щоб врахувати той факт, що паркан майже обрушений. Більш того, я не була згідна з безглуздим перевантаженням учнівського ранця. Сьогодні діти несуть у школу дуже важкі портфелі. В тому числі їх життя губиться десь на шляху між трьома сотами завдань і шістьма сотами вправ, з чим я не могла погодитися.”



Існували й зіткнення менталітетів між Аанною з одного боку, батьками та викладачами, з іншого боку: ”Наприклад, я одягала штани, і це було проблемою. Чому я не одягаю спідницю? Іншою проблемою було те, що я на уроках фізкультури займалася з дітьми фізкультурою і не віддавала ці уроки арифметиці або читанню. Або те, що уроки музичної освіти були присвячені музичній освіті, а не географії та історії.”



Після того, як певний період працювала паралельно в двох місцях, Анна покинула систему освіти і вирішила побудувати свою карєру в телебаченні. З фінансової точки зору, у неї немає ніяких проблем. Немає ніяких професійних невдоволень. Тільки одне: ”Я шкодую за тим чудом, яке твориться, коли 26 пар очей дивляться на тебе як на найбільш важливу людину на землі.”



До кризи Аура працювала викладачкою французької мови в двох ліцеях в Бухаресті. Для неї головною причиною відходу з системи стала занадто низька зарплата. Вона не покинула, однак, свою улюблену роботу викладача. З 2009 року вона працює у фірмі, яка організовує різні тренінги. Тут вона вчить бізнесменів французьку мову: ”Я продовжую займатися цим, тому що для цього я пройшла підготовку. Мені дуже подобається викладати. Я не покинула систему, тому що мені не подобалося викладати, а тому що у мене не було пристойної зарплати. По-друге, тепер я працюю з дорослими людьми. З ними трохи легше працювати, ніж з дітьми та підлітками. Я не можу сказати, що шкодую, що покинула систему освіти, тому що якість мого життя покращилася. Правда і те, що іноді я думаю про задоволення роботи з дітьми. Вони дуже привязані до викладача. Якщо ти до них добре ставишся, то вони тебе дуже люблять.”



На жаль, одночасно з широкомасштабним відходом викладачів, знизиться якість освіти наступних поколінь дітей, вважає Аура: ”Якщо у викладача невідповідна зарплата, то і його результати будуть невідповідними. Я не довіряю тим, хто стверджують, що спочатку слід довести свій професіоналізм, а лише потім вимагати грошей. Має бути рівновага між доходом і якістю роботи викладача. Відсутність рівноваги впливає на якість освіти. У мене родичі, учні ліцею, і я бачила, як їм викладають. Жах! Я спілкувалася і з свіжими випускниками університетів, коли ми наймали людей для нашої фірми, і шукали викладачів іноземних мов. У багатьох з кандидатів дуже низький рівень знання англійської, французької або німецької мов, всупереч тому, що вони випускники факультету іноземних мов.”



Серед тих, хто обирають сьогодні посаду викладача, є і люди, які не мають нічого спільного з професією викладача. Вони обирають лише найдоступніший варіант до тих пір, поки не з’являться інші, більш привабливі можливості.