Сільський туризм у Трансільванії
Сьогодні запрошуємо Вас відвідати село Ротбав Брашовського повіту, де 300 овець почали свою довгу мандрівку.
Daniel Onea, 23.05.2013, 13:38
Сьогодні запрошуємо Вас відвідати село Ротбав Брашовського повіту, де 300 овець почали свою довгу мандрівку, яка становить 1.400 кілометрів аж до Польщі. Вони не випадково вирушили з с. Ротбав, оскільки полонинська традиція тут ще жива, поряд з іншими цікавими традиціями та ремеслами. Ми провели розмови з ремісниками трембіт – старовинних музичних інструментів, з майстринею мере́жива- декоративних елементів з тканини і ниток а також з власником одного з місцевих пансіонатів.
Велика мандрівка овечого стада через Карпати почалася 11 травня у с. Ротбав Брашовського повіту. У цьому заході взяли участь й ремісники трембіт, які входять до ансамблю Дойна Моцулуй,що діє при Будинку культури місцевості Кимпень. Ми запитали дівчат, коли почали грати на трембітах, будучи відомий той факт, що трембіта це старовинний музичний інструмент, довжина якого сягає до чотирьох метрів та якого важко тримати у руках: ”Ми почали грати на цьому інструменті ще з дитинства. Пізніше почали брати участь у різних фестивалях, у телевізійних програмах та почали все більше любити цей музичний інструмент. Нас дуже оцінюють, оскільки ми виступаємо одягнуті у народних костюмах. Якщо хтось добре пояснює цю техніку, легко можна навчитися грати на трембіті.”
Ми запитали членів ансамблю Дойна Моцулуй, які традиції регіону могли б привабити іноземних туристів відвідати нашу країну. Ось, що ми дізналися: ”У селі Бистра ми зберегли традицію давністю 250 років під назвою Прешор. Цей захід організується кожного року. Група 10 парубків ходять колядувати до хат, де живуть дівчата. Танцюють з дівчиною і потім запрошують її на розвагу під назвою “хора”. Дівчата, які приходять до хори(танець) називають їх принцесами. Що означає бути принцесою? Принци, парубки єрархізовані за фінансовим станом . Парубок, який найбільше сплачує стає першим принцом, також й дівчина, яка сплачує найбільше стає принцесою. Люди приходять бачити цих двох обраних. Вони починають танець, а потім всі односельчани розважаються упродовж трьох днів.”
У цьому регіоні численні традиції, які свято дотримуються. Віолета Кармен Роман з с. Верхньої Фелдіоаре Брашовського повіту вишиває мереживо. Цьому ремеслу вона навчилася, коли її було лише дев’ять років у селі Валя Хертбачулуй, де вона виросла. У цьому селі проживало багато саксів, які принесли це мереживо з регіону Фландри, коли прибули колонізувати південий-захід Ардялу — додає Віолета Кармен Роман: ”На початку XX століття цим ремеслом займалися жителі міст. Ним займалися навіть королеви Румунії Елізавета та Марія. Тому, у нашій країні це ремесло відоме під назвою королівське мереживо. Я пишаюся тим фактом, що вперше показала його публіці.”
Віолета Кармен Роман сказала нам, що вона вже багато років співробітничає з міжнародними дизайнерами, як Філіп Гює, Жеан-Пол Гутє, Карл Лагерфелд та Тєрі Мугле. Французький дизайнер Філіп Гює підготував одну зі своїх колекцій за допомогою понад 50 румунських майстрів, артистів та дизайнерів з Марамурешу, Буковини, Брашову, Бістріце та Бухареста. Серед них й Віолета Кармен Роман, яка ствердила: ”Я співробітничала з французьким дизайнером Філіпом Гює у рамках колекції haute couture. 36 виробів були здійснені повністю румунами під координуванням Філіпа Гює. Презентація колекції відбулася 10 листопада у приміщенні посольства Франції у Бухаресті та користувалася значним успіхом. Я також взяла участь у міжнародних профільних ярмарках, останній у Нюрнберзі, але найбільший захід на якому я була присутня це був “Фестиваль давнього мережива” організований у Баварії. Там я мала можливість зустрітися з найкращими майстринями та отримала нагороду.”
Далі представимо цікаву історію родини Кецян. Брати Сілвіу, Йонуц та Джордже Кецян відкрили ферму де вирощуються 100 тварин, 1000 овець та 11 конів. Вони продають молоко та м’ясо у власному магазині у місті Брашов. Спорудили вони і пансіонат з трансільванською специфікою, а зараз розгортають проект “Вівчарський маршрут 2013”, зберігаючи таким чином полонинську традицію. Їхня мати допомогла їм у всьому і пишається ними. Ми запитали її, як розвивається туризм у цьому регіоні: ”Туристи можуть відвідати полонину, побачити, що там відбувається. Мають можливість бачити вівці, де вони пасуться. Потім можуть опуститися у село, де збираємо молоко та готуємо бринзу. У нашому пансіонаті можна займатися верховою їздою. Неподалік нашого села численні укріплені церкви та фортеці. Регіон надзвичайний з численними туристичними атракціями.”
Отож, запрошуємо Вас відвідати цей регіон. Де зберігалися давні традиції, прекрасні сакскі церкви, де живуть гарні люди, де природа надзвичайна. Ціни доступні для кожної кишені, а страви дуже смачні
