Румунсько-польсько-український проєкт культурного спротиву
Інтермаріум постер — мистецтво спротиву й єдності: Київ, Бухарест і Краків об’єднують студентів у міжнародному діалозі про культуру, пам'ять та опір.
Василь Каптару, 26.11.2025, 06:44
Цієї осені Бухарест, Краків і Київ стали трьома точками великого культурного маршруту – міжнародної виставки плакатів, що пропонує новий погляд на спільну історію, культурну взаємодію та стійкість України, Румунії та Польщі. Проєкт «Інтермаріум постер — мистецтво спротиву та єдності» поєднує молодих дизайнерів, викладачів, дослідників і культурних менеджерів у потужному діалозі про війну, спротив та європейську солідарність.
З 1 по 30 листопада виставка представлена у Національному театрі Бухареста в межах Graphic Days Bucharest. Далі Краків прийняв частину експозиції, а фінальною точкою маршруту став Київ, де з 28 листопада по 14 грудня буде виставлено 90 студентських плакатів — свідчень творчої реакції на війну, пошуку історичних паралелей та прагнення до міжкультурного порозуміння.
Попри свою візуальну форму, ця виставка не лише про дизайн – це про спротив, дипломатію, пам’ять і голос покоління, що дорослішає під звуки сирен.
Виставка, що стала платформою спротиву та співпраці
Проєкт реалізовано ГО Faina UA за підтримки Європейського Союзу (програма «Дім Європи») у партнерстві з Київським національним університетом культури і мистецтв, Київським університетом культури, Польськими інститутами в Києві та Бухаресті, Ягеллонським університетом, та фестивалем Graphic Days Bucharest.
Виставка структурована у три великі тематичні модулі:
- Україна — Румунія: Разом протягом століть
Від цивілізації Трипілля–Кукутень до сучасної підтримки українських пілотів, що тренуються в Румунії. - Що нас об’єднує: Польща — Україна
Спільні битви, постаті культури, ідея Інтермаріуму як стратегія регіональної єдності. - Творчий спротив
Плакати, створені студентами під час повномасштабної війни — художній жест, що перетворює дизайн на інструмент свідомої позиції.
«Креативний спротив» як мистецтво, народжене під бомбардуваннями
Студентські плакати — серце виставки. Вони створені не в академічному спокої, а в реальності війни: під час блекаутів, у гуртожитках без води й тепла, у потягах під час евакуації. Саме в цих умовах у перші дні вторгнення народилася дизайн-група «Креативний спротив», яку курує заслужений художник України Андрій Будник. Він зазначив:
«Це освітній проєкт і для нас велика честь виставлятися з великими майстрами дизайну, такими як, наприклад Петер Поч. Але, мені здається наші студенти заслужили таке право, тому що кожен із цих плакатів створений у ненормальних, нелюдських умовах, вони створені під обстрілами, бомбардуваннями. Ми маємо дизайн-групу спротиву російській агресії, в цій групі вже дві людини загинуло. Є плакати, які ми не можемо виставляти під реальними іменами авторів, бо ці автори мають родичів на окупованій території.
Таким чином, опір стає для нас щоденною реальністю в умовах війни. Це не робота західного дизайнера в теплому офісі, це реально щоденний подвиг студента, який мо/е повернутися до гуртожитку і не отримати води й електрики.»
Модуль «Україна — Румунія»: тисячолітні зв’язки та сучасна солідарність
Перший модуль виставки представляє історичні, культурні та особистісні зв’язки двох країн. Це не лише плакати, а й візуальні оповіді про спільні корені. Андрій Будник підкреслив:
«Ми маємо цілу низку персон, які пов’язують наші історії та культури і я зупинюся дуже стисло на головних. Петро Могила походив із дуже відомого молдовського роду, але в Києві він відродив Софійський собор – перлину середньовічної архітектури. Український гетьман Іван Мазепа був похований у румунському місті Галац. Жінка з платівкою – відома єврейська співачка Сіді Таль, яка виступала в барах і ресторанах Бухареста, але саме вона виховала нашу поп-зірку Софію Ротару, яка має у своєму репертуарі пісні румунською мовою.
Представлено кількох художників, які навчалися в Бухарестській академії мистецтв, зокрема Леона Копельмана, і двох митців, народжених у Румунії — Георгія Мунтяну художника і Георгія Мунтяну скульптора. Останній ряд присвячений поточним подіям, зокрема надання можливості нашим пілотам навчатися в Румунії. Далі – плакат із синьою рукою — це скульптор з Тімішоари Богдан Раце, який поставив скульптури в самому центрі Києва. Ще два плакати, зроблені нашими студентками, які були переселенками і вони через Румунію рухались в Європу і таким чином подякували.»
Під час відкриття виставки студентка Київського університету культури і мистецтв Юлія Панасенко поділилася своїми враженнями від заходу та розповіла про концепцію власної роботи:
«Це чудова виставка, дуже актуальна. Зараз наші плакати тут, їх тут декілька. Багато наших інших студенток презентовані тут також, на жаль, вони не змогли приїхати, але вони тут також презентовані. Якщо говорити про мій плакат, я взяла за ідею Вікентія Хвойку та Теодора Бураду, їхній вклад у культуру і мистецтво на цілі покоління, те, що вони зробили. Їхня робота показана статуеткою Венери, яка передає їхній величезний вклад у цю культуру. Я вважаю, що це дуже важливо для майбутніх поколінь також знати, звідки цей виток і звідки це все йде.»
Далі виступила Ксенія Кримовська, яка представила на виставці дві свої роботи. Вона пояснила ідеї, закладені в обидва плакати:
«Добрий день, мене звати Ксенія Кримовська. У мене дві роботи на цій виставці. Перша була пов’язана з гуцулами та з румунською стороною Карпат. Вони обидві використовували трембіти як інструмент і для музики, і для передачі інформації, а разом це об’єднана ідея свободи. По суті, тому я і написала – «Симфонія свободи», тобто ми разом, нас чути далеко в горах.
І другий мій плакат — він щодо Інтермаріуму. Я вибрала образ рятувального кола, тому що хотіла передати те, що Інтермаріум, як і рятувальне коло, рятує життя. І цей союз нам дуже сильно потрібен зараз.»
Модуль «Польща — Україна»: бойове братерство і народження Інтермаріуму
Другий модуль зосереджений на українсько-польських зв’язках, які тягнуться від спільної боротьби проти Османської імперії до концепції Інтермаріуму — ідеї політичної єдності країн між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями. Андрій Будник нагадує:
«Нас об’єднують великі спільні битви проти Османської імперії, серед яких битва під Віднем, під Хотином. Тут варто загострити увагу на персоні Адама Чарторийського, він був засновником ідеї Інтермаріуму, він це вигадав. Щодо решти персон, то можна зауважити, що є Казимир Малевич — всесвітньо відомий художник, автор «Чорного квадрату», який народився в Києві, але був поляком.»
Творчий спротив: дизайн як голос покоління війни
Третій модуль — найдраматичніший. Це плакати «Креативного спротиву» — серія робіт, що документує емоційний, ментальний та культурний досвід молодих українців після 24 лютого 2022 року. Заслужений художник України Андрій Будник згадав, як створювалася група:
«Остання секція – це плакати групи «Креативний спротив», яка була створена всього за тиждень після початку бойових дій. Коли ми приймали рішення про створення цієї групи, у наших вікнах було чути бій під Києвом на гостомельському летовищі. Але ми не боялися, ми знали, що це наш єдиний вибір у цій ситуації. Тому групу було створено: там було 20 викладачів і спочатку 100 студентів, а згодом — 200, 300, зараз 700 студентів. Кожен цей плакат давався дуже нелегко. Наприклад, верхній плакат із жінками створила наша студентка після того, як стали відомі російські злочини в Бучі. Деякі з цих плакатів створювалися просто на вокзалах, в евакуаційних потягах, коли студенти виїжджали до Європи.»
Європейський контекст: погляд з Бухареста
Сильну оцінку українським студентським роботам дав президент Bucharest Graphic Days, куратор Чіпріан Ісак:
«Так склалося, що теми наших проєктів виявилися близькими. Ми також працюємо над проєктами спротиву, і це дуже вдало збіглося. Цей рік для нас теж — рік опору. На наш конкурс надійшли роботи з 30 країн — і це зовсім інший підхід. У мирний час люди працюють інакше: вони розслабленіші, вільніші. А ці роботи потрібно бачити крізь призму напруги, страху, постійної небезпеки. Я не уявляю, як можна бути творчим, коли над головою вибухає бомба. Саме тому ці роботи потрібно оцінювати особливо.»
Він підкреслює, що українські студенти не просто створюють візуальні образи — вони зшивають цивілізаційні зв’язки:
«У цих роботах є змішання культур, пошук спільних цінностей, які вони розглядають через тему спротиву. Це заслуговує на велику повагу».
Його думки підтверджують загальний настрій виставки: це не про мистецтво заради мистецтва, а про мистецтво як спосіб вижити.
Культурна дипломатія «людина до людини»
Президентка ГО Faina UA і координаторка проєкту Євгенія Розбицька наголосила на важливості студентської участі:
«Група креативного спротиву була створена студентами під керівництвом їх викладачів Андрія Будника і інших викладачів ще на початку повномасштабного вторгнення, і з перших днів в умовах війни студенти створюють свій протест як вони можуть, як вони відчувають, закладаючи ті сенси, які вони бачать навколо? Або це блекаути, або це обстріли, але так чи інакше — це бажання протистояти російському агресору.
Коли ми представляли цю колекцію в Тімішоарі цього року, на річницю повномасштабного вторгнення, ми представляли колекцію Креативного спротиву, а також проводили резиденцію для студентів України і Румунії, бо для нас дуже важливо мати цей діалог, не односторонню позицію, а саме співпрацю.
У нас з’явилася ідея, що нам потрібно створити велику колекцію «Інтермаріум постер», де ми проведемо аналогії між Україною та Румунією і між Україною та Польщею, покажемо ідею Інтермаріуму, покажемо ідею спротиву і спробуємо силами дизайну, силами студентського голосу донести, наскільки важливо сьогодні нам на рівні молоді, на рівні влади, на рівні медіа, на рівні журналістики об’єднуватися, говорити на спільні теми і розуміти, як важливо, щоб ми разом вчинили цей спротив.»
Євгенія Розбицька підкреслила ще один критично важливий аспект:
«Росія потужна в пропаганді, і дуже легко обернути країни, навіть якщо тут немає активних бойових дій, але тут є медіа-війна, тут є війна пропаганди і нам важливо створювати такі культурні проєкти, щоб ми могли на рівні «людина до людини» протистояти цій пропаганді так, як ми можемо.»
Київ як фінальна точка маршруту
Повернення виставки до Києва стане подією не лише мистецькою, а й глибоко символічною, адже саме тут плакати знову опиняться в тому контексті, у якому й були створені. 28 листопада відбудеться кураторська екскурсія від Андрія Будника та студентів, після якої пройде дискусія «Значення плакатного мистецтва як інструменту просування ідеї Інтермаріуму». До обговорення долучаться директор Польського інституту в Києві Ярослав Ґодун, експертка з культурної дипломатії Тетяна Коваленко, студенти-автори плакатів та координаторка проєкту Євгенія Розбицька. Ініціатори та учасники проєкту наголошують: плакат — це не просто візуальне зображення, а політична й культурна дія, доступна кожному, хто має сміливість висловлюватися.
Мистецтво, що об’єднує Інтермаріум
В умовах війни графічний дизайн перетворився з академічної дисципліни на потужний інструмент спротиву, терапії та міжнародного діалогу. Проєкт «Інтермаріум постер – мистецтво спротиву й єдності» демонструє це наочно: мистецтво здатне відновлювати зв’язки, розірвані війною; дизайн може стати своєрідною зброєю, коли традиційна зброя недоступна; молодь формує власний голос в європейському культурному просторі, а регіональна солідарність набуває конкретного сенсу через людські історії, жести та культурні ініціативи. Ця виставка не про минуле, а про майбутнє — про покоління, яке знає, що таке страх, але обирає говорити мовою творчості, про країни, які об’єднує не лише географія, а й спільні цінності, про мистецтво, що стає доказом того, що навіть у час темряви люди здатні створювати світло.
