Монастир Рохія
Серед цінних пам'яток церковного та релігійного мистецтва, які викликають захоплення та визнання відвідувачів з країни та з-за кордону, провідне місце посідає монастир «Св. Анни» в населеному пункті Рохія, що на Мараморощині.
Христина Манта, 21.12.2025, 07:19
Серед цінних пам’яток церковного та релігійного мистецтва, які викликають захоплення та визнання відвідувачів з країни та з-за кордону, провідне місце посідає монастир «Св. Анни» в населеному пункті Рохія, що на Мараморощині. Розташований у мальовничому районі, на пагорбі, посеред букового та дубового лісу, у 50 км від міста Бая-Маре і в 43 км від м. Деж, монастир Рохія є улюбленим місцем для тих, хто шукає спокою та духовного комфорту, для любителів художньої та природної краси.Цей монастир став популярним завдяки тому, що тут провів частину свого життя ерудит-чернець Ніколає Штайнхардт, автор «Щоденника щастя».
Початки монастиря пов’язані з православним священиком Миколою Германом (1877-1959 рр.), який побудував монастир у пам’ять про свою 10-річну дочку Анну, яка померла у 1922 року. Будівництво розпочато в 1923 році, освячення відбулося в 1926 році, а більшого розвитку монастир зазнав після 1965 і особливо 1970 року, коли сюди було запроваджено електрику і влаштовані під’їзні дороги. Протягом часу, чернці посприяли розвитку монастирського комплексу, так що там з’явилися ряд цікавих будівель: Дубовий будинок, Чернечий будинок, Каплиця, Будинок поета, Літній вівтар, Марамороські ворота при вході в монастир, Білий будинок, Марамороський куточок, де знаходяться хата та дерев’яна церква, специфічна цьому регіону. Стара церква, побудована із цегли на кам’яному фундаменті з дерев’яним дахом і арками виявилася малою для натовпу вірян, які прибували до монастиря.
Стара церква була ретельно зруйнована і будівельні матеріали були використані для зведення стін нової церкви. Основні елементи нової будівлі були перейняті від старої. Церква має хрестоподібну форму, з одним куполом, що містить елементи молдовської архітектури. Православні монастирі завжди були вогнищами духовності та культури. У цю традицію вписується і монастир Рохія, ознакою цього будучи бібліотека, що складається з 40.000 книг і теологічних журналів румунською, німецькою, угорською, французькою, англійською та новогрецькою мовами. Монастир є музейним ансамблем, де можна відвідати келію філософа Ніколая Штайнхарта, бібліотеку і музей. Крім основного богословського фонду, бібліотека містить чимало книг різноманітних галузей, такі як історія, археологія, мистецтво, поезія та художня проза, музика, наука, географія, дипломатія, драматургія, етнографія, народна література, критика, філософія, психологія, логіка, мемуари, журнали, юридичні книги, політична економія, політологія, соціологія тощо. У бібліотеці є також численні колекції богословських журналів, літературних та інформаційних.
Наразі монастирський комплекс складається з двох церков (Стара церква служила місцем для богослужінь та молитов з моменту свого першого освячення; Нова церква була освячена 70 років потому, у 1998 році, і є атракцією, оскільки поєднує архітектурні елементи, характерні для всіх трьох румунських історичних регіонів) та кількох будинків. «Білий дім», де розташовані офіси та келії ченців, також служить місцем прийому паломників, «Будинок з каплицею», який є старішим, приймає паломників, але також містить монастирську бібліотеку, «Будинок з дубом» є резиденцією єпископа Юстиніана, а «Будинок з поетом» був домівкою Ніколая Штайнхардта у 1980-х роках, а пізніше, певний час, поета Іоана Александру. Комплекс доповнює «Марамуреський куточок», що складається з традиційної дерев’яної церкви та будинку, також дерев’яного, призначеного для прийому паломників. Те для прийому паломників, але й для розширення монастирського музею, зараз будується Монастирський культурний центр Ніколая Штайнхардта.
Дуже цінним предметом, що знаходиться в Рохії, є ікона Божої Матері, розміщена в підвалі нової церкви, написана чернцем Ніканором з гори Афон. У четвертому десятилітті XX століття ікона врятувалася від пожежі, коли через залишену без нагляду свічку дерев’яна підставка ікони загорілася і повністю згоріла, а ікона зберегла лише кілька слідів катастрофи. Монастир Рохія — це не тільки монастирська споруда, а й справжній культурний об’єкт, завдяки особистостям, які тимчасово проживали тут, а також цінним предметам і книгам, якими можна тут помилуватися або навіть вивчити. Серед цінних творів колекції музею монастиря можна згадати про: Казания Варлаама (Ясси, 1642 р.), Новий Заповіт з Бєлграда митрополита Сіміона Штефана, виданий у 1648 році; Євангеліє видане у Снагові 1697 року Антімом Івірянулом; Молитовник, виданий в Римніку 1705 році; Євангеліє з Бухареста, 1725 р.; Апостол, надрукований у Блажі 1767 року; Біблія від 1795 року, видана у Блажі, Псалтирь з часів Караджа 1817 року, тощо.
Бібліотека спочатку була організована священиком Ніколаєм Штайнхардтом, румунським євреєм, який народився в Бухаресті і був політично ув’язнений під час комуністичної диктатури. У в’язниці став християнином, перейшов від єврейської релігії на православ’я, і останні дев’ять років свого життя провів у монастирі Рохія, в період між 1980 і 1989 роками. Він написав багато книг, з яких найбільш відомим є Щоденник щастя, книга, що була перекладена до тепер на сім іноземних мов. Іншим цікавим місцем є каплиця монастиря, де є унікальний у світі іконостас, що зображує як релігійні сцени так і портрети діячів культури та історичних постатей. Після смерті священика Ніколая, яке сталося 30 березня 1989 року, келія, де він жив як чернець монастиря Рохія, була перетворена на невеличкий музей у пам’ять про філософа. Там зберігаються рукописи, ікони, картини та навіть його меблі. Музей монастиря був улаштований з 1983 по 2007 на першому поверсі Будинку поета. В ньому зберігається багата колекція давньої церковної книги, колекція ікон на дереві та склі, що датуються XVIII ст.
