Річницю з дня народження Максима Рильського відсвяткували в Клуж-Напоці

Клузька філія Союзу українців Румунії у співпраці з відділом «Українська мова та література» університету ім. Бабеша-Бойоя відзначили 125-ту річницію від дня народження українського поета-неокласика Максима Т. Рильського.

România Internațional, 03.12.2020, 08:15

В університетському місті Клуж-Напока 11 листопада
пройшов перший культурний захід в режимі онлайн. Як завжди його організація та
проведення є результатом злагодженої співпраці відділу української мови та
літератури при Клузькому університеті імені Бабеш-Бойоя та Союзу українців
Румунії. Завдяки новому формату до зустрічі змогли під’єднатися усі педагогічні
кадри українського відділу з кафедри слов’янистики, теперішні та колишні
студенти, постійні гості та учасники, просто зацікавлені. Подія була присв’ячена
125-ій річниці з дня народження талановитого поета і перекладача, літературознавця
та мовознавця, ерудита та інтелектуала, громадського діяча і академіка Академії
наук України – Максима Тадейовича Рильського (1895-1964). Духовною основою
найкращих творів Рильського стали «вічні категорії – правда, любов і краса». Його справедливо
вважають «творцем таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі
зміною епох та ідеологій», а його твори – «золотим надбанням української літератури». Дослідники
називають його «одним з найбільших поетів України ХХ ст.», а критики закидають
пристосуваньство і горезвісну «Пісню про Сталіна».

У першій доповіді на румунській мові студентка Беатрис
Панас розповіла про основні події в біографії митця. Атмосфера порозуміння і
шляхетницва в сімї, прекрасна природа, люди культури та мистецтва оточували
Рильського ще з дитинства. Не дивно, що перша його збірка поезій вийшла в світ,
коли він був всього лиш гімназистом (у 15-ть років). Від тоді і протягом майже
50-ти років неоднорідної творчої діяльності Максим Рильський «залишив за собою
багатий і різноманітний літературний спадок, який зародився на тлі класичної
літератури та українського фольклору» – виділила дівчина. Доповідачка звернула
увагу на змушений перехід поета до «табору радянських творців» на початку 30-их
після майже піврічного увязнення. Твори цього періоду дозволили поету вижити,
навіть зайняти почесні посади і титули – «директор Інституту мистецтвознавства,
фолькльору та етнографії АН України, а також Депутат Верховної Ради УРСР, а
потім і СРСР». Та утиски і натиски не припинялися практично ніколи, а страх за
життя своє і своєї родини не давали можливості розкритися у творчості. До того
ж «радянська критика закидує йому відсутність ідей, а діаспора – відсутність
патріотизму». Але і в таких умовах талановитому автору вдається створити ряд
неперевершенних ліричних творів. Студентка підкреслила на завершення: «хоча під
тиском тоталітарного режиму його творчість зазнала певної ідеологічної зміни,
М.Рильський залишиться в історії української літератури поетом краси і людини,
справжнім майстром досконалої поетичної форми.»

З документальної стрічки про М.Т.Рильського можна було
дізнатися не тільки про його надзвичайну працьовитість, здатність поєднувати
керівні посади та творчість, але й про гостинність та дотепність, відкритість
та сердечність – рідкісні людські риси не тільки в ті жорстокі часи. Важливим,
на думку організаторів, була можливість побачити світлини та невеличкі відео-записи
з самим поетом та його родиною і близькими. У продовжені свою роботу «Максим
Тадейович Рильський – класик української літератури ХХ століття, чудовий
знавець словянських літератур» та її віртуальну презентацію запропонувала
нашій увазі пані доктор-лектор Міхаела Гербіл. «М. Рильський належав до
неокласиків – зорієнтованої на античну класику художньої школи
українських поетів, яка продовжувала гуманістичні традиції європейської поезії
нового часу. Вони прагнули піднести престиж художнього слова, з його допомогою
вирішувати філософські, історичні, морально-етичні проблеми.» – виділила
викладач. Але ця літературна течія 20-30 років минулого століття як і ряд
інших, була непотрібною сталінському тоталітарному режимові. Тому всіх її
представників, крім М.Т.Рильського, було
знищено. Зараз цих жертв ми називаємо Розстріляним Відродженням. А Максима
Тадейовича переломили і зарахували до офіційної і єдино можливої групи «співців
побудови соціалізму». Та навіть в таких умовах талановитому віршарю «вдавалося
створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його».
Особливим патріотизмом і запалом виділяються також твори, написані в період
Другої світової війни. «Максим Рильський лишив по собі понад 40 поетичних
збірок, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних та етнографічних
видань, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів. …У 1972 році була
заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.» -
зазначила пані Гербіл у підсумках.

Завершальною та артистичною частиною заходу стало художнє
зачитування декількох ліричних творів М.Т.Рильського – «Мова», «Пісня», «Високі
килії», «Згадай безумче», «Людкісність» та інші. Їх продекламували студентки з
Клужу та мастерантки з Бухаресту. Голова Клузької філії Союзу українців Румунії
пан І.Гербіл вправно і емоційно зачитав вірш «Слово про рідну матір» та відкрив
своє бачення відродження України, висловлену у цьому вірші. А редактор дитячого
журналу «Дзвоник» Людмила Дорош зачитала ніжно-романтичний віршик «Сніг падав
безшелесно і рівно…», який чи не найкраще проілюстрував саме ліричну
майстерність цього видатного українського письменника. Можна тільки уявляти
яких вершин міг би досягнути М.Рильський у більш сприятливих умовах – без цькувань,
звинувачень і страху за життя. Найкраще про митців цього періоду і про
Рильського зокрема сказавмолодий український поет, прозаїк та критик Олександр
Стусенко: «(хочеться) Ще раз глянути на наших класиків. І – зрозуміти їх. Адже
комусь треба було жити й творити в умовах тоталітарного тиску; якби всі з гордо
піднятою головою пішли на розстріл чи в Сибір, ми нині мали б тільки балалайку,
брагу й лайку (зрозуміло ж, не українську). І навряд чи звалися б українцями…» (автор: Ольга Сенишин)