Війна в Україні: затяжний конфлікт біля кордонів Румунії
За оцінками румунських експертів і аналітичних центрів, нинішній етап війни Росії проти України дедалі виразніше поєднує військове протистояння з економічним та енергетичним тиском.
Василь Каптару, 13.05.2026, 07:43
Війна Росії проти України входить у новий етап, на якому військовий тиск дедалі очевидніше поєднується з економічним та енергетичним протистоянням. На початку травня російські удари по українській інфраструктурі були зосереджені переважно на сході та півдні країни, тоді як Київ попереджає, що Москва намагається скористатися зниженням уваги Заходу та загальною напруженістю на Близькому Сході.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія прагне перетворити 2026 рік на виснажливу війну, розраховуючи на політичну втому Європи та можливе скорочення американської військової підтримки. Водночас у Москві стверджують, що російська армія зміцнює свої позиції на Донбасі та на півдні України.
Паралельно Сполучені Штати надсилають дедалі стриманіші сигнали щодо довгострокової участі у забезпеченні європейської безпеки. Останнім часом низка американських посадовців наголошує, що європейські держави повинні взяти на себе більшу частину витрат на оборону континенту. Ці питання також обговорювалися в межах консультацій НАТО, де європейські дипломати попередили, що можливі затримки з постачанням озброєнь Україні можуть змінити баланс сил на фронті.
На ситуацію додатково впливає й напруженість у регіоні Перської затоки. Загострення відносин між США та Іраном позначилося на морських перевезеннях через Ормузьку протоку — один із ключових енергетичних маршрутів світу. У цьому контексті Росія опосередковано виграє від зростання цін на енергоносії: доходи від експорту нафти та газу суттєво збільшуються, а міжнародні аналітики застерігають, що це дає Москві додаткові ресурси для продовження війни проти України. Ціна на російську нафту на експорт досягла найвищого рівня за останні 12 років.
Для Румунії цей конфлікт залишається найсерйознішим викликом у сфері безпеки з часу завершення Холодної війни. На східному фланзі НАТО триває протистояння між Росією та Заходом, а нестабільність на Близькому Сході ще більше ускладнює стратегічну та економічну ситуацію. Війна для Румунії вже не є лише регіональною кризою, а геополітичною реальністю, що безпосередньо впливає на її кордони.
Отже, війна в Україні ведеться не лише за допомогою танків і ракет, а й через енергетику, економіку та політичний вплив. Зростання цін на нафту на тлі напруженості в Перській затоці забезпечує Росії додаткові доходи в критичний момент війни. У цьому контексті постає питання: наскільки нинішня криза в Перській затоці опосередковано посилює позиції Кремля та наскільки вразливою залишається Європа перед поєднанням військового тиску й енергетичного шантажу?
На це запитання відповідає гість нашої радіостанції Віктор Боштінару, аналітик із питань зовнішньої політики, колишній член Комітету з питань безпеки та оборони Європейського парламенту:
«Це безпосередньо допомагає Росії як у тактичному, так і в стратегічному плані. З одного боку, Росія отримує несподівано високі доходи, з огляду на санкційний режим, від продажу нафти на тлі кризи в Перській затоці. З іншого боку, на геополітичному рівні вона починає відігравати помітнішу роль як у питаннях Перської затоки, так і в ширшому контексті, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні. Таким чином, криза в регіоні фактично повернула Росію у глобальну гру на рівень, якого, ймовірно, не очікували навіть найбільші оптимісти у Москві. На сьогодні, коли ми ведемо цю розмову, Росія є одним із головних бенефіціарів цієї кризи, тоді як Сполучені Штати і, певною мірою, навіть Ізраїль не отримали від неї суттєвих вигод. Це створює тривожну й потенційно небезпечну довгострокову перспективу».
Протягом останніх тижнів Росія справді активізувала атаки на українську інфраструктуру та позиції на окремих ділянках фронту. Військові аналітики описують ці дії як елементи стратегії виснаження, що базується на чисельній перевазі та постійному тиску. Водночас, попри інтенсивність ударів і заяви про «просування», Росія не демонструє значних стратегічних досягнень, які б суттєво змінили лінію фронту або оперативну ситуацію на ключових напрямках.
Навпаки, за оцінками видання The Economist, вперше майже за три роки ініціатива у війні поступово переходить на бік України. Аналітики відзначають, що Київ крок за кроком змінює динаміку протистояння та завдає Росії дедалі відчутніших втрат. Зокрема, весняний наступ російських сил фактично не досяг поставлених цілей, а вже у квітні російська армія вперше з серпня 2024 року зазнала чистих територіальних втрат. За останні 30 днів, за цими оцінками, Росія втратила контроль над 113 квадратними кілометрами території. Водночас українські безпілотні системи дедалі активніше уражають об’єкти в глибині російської території, завдаючи ударів по військовій та економічній інфраструктурі на відстані майже до 2000 кілометрів від кордону.
Таким чином, ситуація на фронті радше свідчить не про підготовку до вирішального прориву, а про продовження виснажливої війни, в якій Росія не досягає вирішальних результатів, тоді як Україна зберігає здатність утримувати ключові позиції, стримувати просування противника та переймати ініціативу. На цьому наголосив і полковник у запасі Флорін Жіпа, військовий аналітик, журналіст видання «Монітор оборони та безпеки». Він зазначає, що нинішня фаза війни характеризується стратегічним тупиком, у якому Росія не демонструє здатності до суттєвої ескалації без додаткової мобілізації та розширення ресурсної бази.
«Війна вже два роки перебуває у стратегічному тупику. Наразі Росія не має достатніх сил, щоб суттєво активізувати свої дії. Я навіть бачив дискусії серед багатьох російських блогерів — тих, хто має доступ до інформації всередині Росії, — і вони визнають, що це фактично межа можливостей російської армії без проведення мобілізації. Отже, без мобілізації Росія не має додаткових ресурсів, і це стало очевидним упродовж цього року. Як у березні, так і в квітні Україна звільнила більше території, ніж Росія змогла захопити, згідно з аналізом Інституту вивчення війни у Вашингтоні.»
Окремо він підкреслює, що безпекова ситуація всередині Росії також зазнає впливу війни, зокрема через необхідність посилення оборони стратегічних об’єктів і перекидання ресурсів у тил. Водночас Україна, за його оцінкою, змогла створити асиметричні переваги завдяки розвитку далекобійних систем, які дозволяють утримувати російські сили під постійним тиском і завдавати їм значних втрат.
«Ми бачимо, що Росія зазнала низки суттєвих ударів з боку України із застосуванням зброї великої дальності. Зокрема, фіксувалися ураження об’єктів нафтопереробної інфраструктури в Туапсе та Пермі, які неодноразово ставали цілями атак, а також інциденти з окремими військовими кораблями. Ба більше, ми стали свідками того, що Володимир Путін, очевидно, остерігався проводити парад 9 травня, відмовившись від демонстрації техніки та «маршу героїв», а також перекинувши значну кількість зенітних систем із фронту до Москви. Більше того, за словами навіть речниці Міністерства закордонних справ Росії Марії Захарової, він звертався до Дональда Трампа, з проханням переконати Володимира Зеленського не атакувати Москву 9 травня. Це виглядає так само, ніби Трамп мав би говорити з Путіним, щоб Іран не атакував Вашингтон. Отже, безпекова ситуація в Росії наразі перебуває під значним тиском, оскільки Україна змогла розвинути та ефективно застосовувати далекобійні засоби ураження, що дозволяє утримувати російські сили в постійній напрузі та змушує їх реагувати на загрози в глибині тилу, зазнаючи, водночас, значних збитків.»
Сьогодні Румунія перебуває у надзвичайно чутливому стратегічному становищі: на її кордонах триває війна в Україні, посилюється мілітаризація Чорного моря, Республіка Молдова зазнає зростаючого політичного та безпекового тиску, а регіон загалом стає дедалі більш нестабільним у геополітичному вимірі. У цьому контексті постає ключове запитання до аналітиків: з якими ризиками може зіткнутися Румунія в найближчий період – йдеться про можливі прямі військові загрози, чи радше про економічну дестабілізацію, інформаційний тиск і прояви гібридної війни? На це питання відповідає Віктор Боштінару, який зазначає, що спектр ризиків охоплює всі перелічені виміри і може навіть розширюватися залежно від розвитку ситуації. За його словами, це випливає з очевидного факту: з огляду на нинішню динаміку бойових дій в Україні жодних ознак наближення до припинення вогню наразі не спостерігається.
«Мрія Дональда Трампа про завершення війни за 24 години може перетворитися на виклик для Європи, яка змушена констатувати, що конфлікт не наближається до завершення і триває вже настільки довго, що його тривалість порівнюють із Другою світовою війною. Водночас Румунія перебуває в надзвичайно важливій стратегічній зоні, зокрема з погляду економічної та енергетичної безпеки. Уже наступного року планується перехід до видобутку ресурсів у Чорному морі, на шельфі, в межах проєкту „Neptune Deep”, що вимагатиме посилених гарантій безпеки критичної інфраструктури.
За таких умов не виключено ускладнення ситуації в регіоні, зокрема через можливі дії або політичні й безпекові авантюри з боку Москви. Окремим фактором тиску може стати і зміна балансу впливу в регіоні, що, на думку аналітиків, здатне підштовхнути Росію до пошуку нових точок напруженості в інших державах Європейського Союзу. У такій логіці кризи можуть використовуватися як інструмент впливу, здатний ускладнювати ухвалення спільних європейських рішень і блокувати окремі ініціативи.»
Віктор Боштінару зазначає, що Румунії слід дуже уважно стежити і за переформатуванням ситуації всередині НАТО, адже нинішні зміни в Альянсі, зумовлені, зокрема, тривалою загрозою з боку Росії, не додають підстав для оптимізму.
«Сьогодні дуже важко передбачити, як саме розвиватиметься Північноатлантичний альянс і якою мірою стаття 5 залишатиметься тією незмінною гарантією безпеки держав-членів, особливо на тлі подій на Близькому Сході, загалом, а не лише в районі Перської затоки, а також оголошених рішень президента Трампа щодо виведення військових підрозділів із Німеччини і, можливо, ще з двох інших країн — Іспанії та Італії. Такі рішення не можуть не посилювати занепокоєння та стурбованість серед європейських держав-членів НАТО щодо майбутнього безпеки нашого континенту».
Аналітик додає, що все це відбувається на тлі надзвичайно складної внутрішньополітичної ситуації в Румунії, де, за його оцінкою, складається враження, що країна не потребує зовнішніх викликів, з огляду на характер дій політичної еліти в Бухаресті.
У контексті погіршення безпекової ситуації в регіоні дедалі актуальнішим стає питання про те, наскільки Румунія готова до нових викликів і що на практиці означає для населення статус прикордонної держави Північноатлантичного альянсу. Країна перебуває в безпосередній близькості до війни в Україні, тоді як Чорне море поступово перетворюється на одну з найбільш напружених зон у Європі. У цьому контексті військовий аналітик Флорін Жіпа звертає увагу на реальний рівень готовності Румунії до можливих ризиків, пов’язаних із погіршенням безпекової ситуації в регіоні.
«Румунія наразі не готова, хоча мала б бути, адже ця війна на нашому кордоні триває вже понад чотири роки. Я ознайомився як зі Стратегією національної безпеки Румунії, розробленою на рівні Адміністрації Президента, так і зі Стратегічним аналізом оборони, підготовленим Міністерством національної оборони. Обидва документи показують, що армія та політичне керівництво, як і до початку війни, повністю покладаються на НАТО, дію статті 5 та підтримку стратегічного партнера – Сполучених Штатів, що сьогодні вже не є гарантованим у повному обсязі. Ми бачили заяви президента Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, які наголошували, що одна з головних загроз для Альянсу може походити зсередини, і певною мірою це відповідає дійсності. Те, що зробила адміністрація Трампа, кроки щодо дистанціювання від коаліції підтримки України, скорочення американської військової присутності в Європі та сумніви щодо майбутнього НАТО, суттєво вплинуло на стабільність Альянсу. У цих умовах Румунія, як прикордонна держава, не адаптувалася належним чином до нової реальності. Не слід забувати і про інциденти з безпілотниками, які порушують її повітряний простір, що свідчить про нові виклики, до яких система оборони ще не повністю пристосована».
Аналітик Флорін Жіпа також наголошує, що Румунія фактично перебуває в умовах гібридного протистояння, яке триває вже багато років. За його словами, йдеться передусім про інформаційний вимір, де країна не демонструє достатньої реакції на зовнішні впливи. Він підкреслює, що наслідки таких впливів можуть накопичуватися поступово і мати довгостроковий ефект усередині країни. У підсумку, за оцінкою експерта, Румунія стикається з поєднанням викликів: необхідністю адаптації військової системи до сучасних умов війни та потребою в більш узгодженій і відповідальній політичній стратегії у сфері безпеки.
