Замок Банффі в Синкраї
Готуйтесь до захоплюючої подорожі в минуле, у часи графів та вишуканих дворянських дворів! Пологі пагорби в околицях Аюда приховують невеликі архітектурні перлини з багатовіковою історією, і одним із них є замок Банффі в Синкраї, повіту Алба.
Христина Манта, 17.05.2026, 06:43
Готуйтесь до захоплюючої подорожі в минуле, у часи графів та вишуканих дворянських дворів! Пологі пагорби в околицях Аюда приховують невеликі архітектурні перлини з багатовіковою історією, і одним із них є замок Банффі в Синкраї, повіту Алба.
Ідеальний замок — це, найімовірніше, велична будівля, яку видно здалеку, з башточками, високими вікнами, величезними кімнатами, блискучим паркетом, масивними меблями та неймовірною красою у всіх своїх кімнатах. У селі Синкрай, що поблизу Аюда, стоїть такий замок. Більше того, річка з глибокою й спокійною водою (Муреш), що тече неподалік від замку, додає атмосфері містично-романтичного настрою, про який можуть мріяти лише поціновувачі мистецтва та краєвидів. Практично, у Синкраї все так, як має бути, коли ми уявляємо собі замок.
На щастя, все дійсно так і є. І мова йде не про звичайний замок, покинутий і занедбаний часом, а про повністю відреставрований. А саме про Культурний центр «Замок Синкрай». Це нова назва, яку отримала після реставрації ця чудова споруда, що ще недавно перебувала в занедбаному стані. Реставрація, яка врахувала велич пам’ятки і, насамперед, необхідність збереження доброго смаку в кожній деталі — від дверних засувів до люстр і меблів. Таким чином, будівля, яка раніше була простим притулком, сьогодні є місцем проведення провідних культурних подій. Історія цієї будівлі пов’язана з історією відомого роду угорських дворян Банффі. Численні графи, вчені та політики цього роду залишили свій слід в історії Трансільванії. Сучасний вигляд замку в Синкраї — це результат замовлення барона Єно Банффі, який жив наприкінці XIX століття, в епоху архітектурного розквіту.
Будівля поєднує в собі кілька стилів, базуючись на принципах класичної французької архітектури, до яких додаються динамічні форми, натхненні італійським або богемним стилем, з елементами ар-нуво та еклектичного класицизму. Будівля виглядає чарівно, а її тераса виходить на річку Муреш. Вона з’являється на численних зображеннях початку XX століття як символ простого, але комфортного життя тогочасної знаті. Як і більшість замків у Трансільванії, після аграрної реформи та великих воєн він перетворився на утилітарну будівлю, по черзі слугуючи інститутом для сліпих, центром профілактики туберкульозу серед дітей-сиріт та центром соціальної допомоги дітям з інвалідністю. Сьогодні ж він переживає нову епоху, поступово відновлюючись і повертаючись до громади.
Реставрація та реконструкція замку були здійснені Повітовою радою Алба, а фахівці з культурної спадщини цієї установи приділили особливу увагу автентичним елементам, що вціліли після «історичних буревіїв». Були підкреслені елементи, що зберіглися в первозданному вигляді протягом століть, а також відкриті для відвідувачів нові приміщення, які раніше не використовувалися, такі як мансарда, що сьогодні стала виставковою зоною. Оригінальна деталь архітектури замку зберіглася на сходах, що ведуть до восьмикутної вежі. Вони мають ковану огорожу з надзвичайно вишуканим і декоративним квітковим візерунком, автентичним і характерним для стилю ар-нуво. Відтепер цей елемент присутній у логотипі нового Культурного центру «Замок Синкрай» — символі, що підкреслює місцеві традиції та просуває майбутнє, присвячене елегантності, культурі та досконалості. Атмосфера старовини, яку випромінює замок, надзвичайно приємна. Те, що маєток розташований лише за кілька кроків від берегів ріки Муреш, надає йому містичної атмосфери. Варто відзначити й сад замку. Він включає рекреаційну зону, що складається з кругового каналу, через який проходить кам’яний місток. До речі, саме тут проводяться культурні заходи під відкритим небом, які можуть вмістити щонайменше 4 000 осіб.
Короткий історичний екскурс замку. У 1890 році власником замку в Синкраї був Єне Йожеф Банффі (1845–1903), який не одружився і не мав дітей. Він перебудував існуючі будівлі, в результаті чого замок набув того вигляду, який ми бачимо сьогодні. Після 1903 року його племінник, Ференц Банффі (1869–1938), став новим власником цього маєтку, володіючи більшістю земель у Синкраї та майже половиною земель у сусідньому селі Уйфалау. Потім, починаючи з 1921 року, в бурхливих економічних, політичних і соціальних умовах барон Ференц Банффі здав замок в оренду румунській державі і відійшов на спокій у свій маєток у Борші. Замок у тому вигляді, в якому ми бачимо його сьогодні, завдячує таланту Лайоша Пакея, відомого архітектора з Клужа, який жив у 1853–1921 роках. Його задум втілив у життя Карл Фрігєш Маец (1847–1896), саксонський підприємець та архітектор. До новітньої історії замку належить також період, коли він функціонував як інститут для незрячих. Одним із найвідоміших випускників цієї школи був фольклорист Іон Блежан (1911–1975), виконавець і збирач фольклору з регіону краю Секашелор. Його автобіографічний роман «Людина в чорних окулярах» розповідає про місцевих дітей, їхніх вчителів та повсякденне життя в інституті, що розміщувався у замку в Синкраї. Книга була спочатку написана шрифтом Брайля та перевидана у 2021 році, до 110-ї річниці від дня народження автора.
