У Клужі вшанували видатного філософа Г. Сковороду
11 листопада 2017 року у Клужі відбулось святкування 295-ої річниці з дня народження Григорія Савича Сковороди (1722-1794), організоване відділом української мови та літератури при Клузькому Університеті імені Бабеша - Бойоя...
România Internațional, 28.11.2017, 07:02
11 листопада 2017 року у Клужі відбулось святкування 295-ої річниці з дня народження Григорія Савича Сковороди (1722-1794), організоване відділом української мови та літератури при Клузькому Університеті імені Бабеша – Бойоя та за незмінної фінансової підтримки Союзу Українців Румунії. У більшості це ім’я асоціюється із поширеним стереотипним образом такого собі дивака-мандрівника, що у 18-му столітті пішки ходив лівобережною Україною, грав на калиновій сопілці та проповідував свої погляди. Насправді ж життя Г.С.Сковороди, як і його вчення, було набагато складнішим і глибшим. Його заслужено називають непересічною, високо освіченою, інтелектуальною та мудрою людиною. Про нього згадують, як про надзвичайно обдарованого і здібного. У своїх працях він прагнув «підняти в людині все краще, закладене у неї природою й Богом, і розвивати, долучаючи до цінностей вищих і вічних». На його думку це єдиний шлях, що веде до щастя.
Просте і образне викладання думок, доступність вчення, його особиста цільність та дотримання протягом життя принципів, в які він вірив і які прищеплював іншим, привертали до його особистості увагу всієї спільноти. Завдяки цьому виходець з козацької сім’ї став помітною, відомою постаттю серед сучасників в Україні та за її межами. Його погляди «обговорювалися у вчених колах, про нього писали в листах представники тогочасної еліти, а його вірші-псальми співали лірники на ярмарках». Григорій Сковорода – це український просвітитель-гуманіст, один із видатних філософів та мислителів нашої держави, поет, педагог. «З одного боку, Сковорода вивершує добу українського бароко, а з іншого – він є український передромантик.» – вважає дослідник його спадщини Дмитро Чижевський.
У документальній стрічці, як і в першій доповіді на тему: «Григорій Сковорода – перший філософ української літератури», яку зачитала Андрея Єлена Бурлаку, нас ознайомили з головними віхами у його житті і творчості. Григорій Савич добре розмовляв багатьма мовами; знав поетику, риторику, античну і нову філософії; володів неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Він складав вірші і байки, писав музику, співав, грав на сопiлці, флейті, скрипці, гуслях, лiрі, бандурі та органі. Загально відомий факт, що вiн мав чудовий голос. За це у 19-ть рокiв його обрали для спiву до придворної хорової капели цариці Єлизавети. Це положення можна було б використати і стати ким завгодно – вельможним, шанованим, багатим… Натомість Г. Сковорода обрав волю і незалежність від світу: при поверненні з Петербургу до Києва він залишає капелу. Продовжує навчатися, подорожує і пише.
Григорій Сковорода – автор 17 філософських творів та 7 перекладів, 30 байок та підручника з етики. Частина його творів поширювалась серед народу в численних рукописних копіях. Друком першу збірку усіх відомих на той час творів Григорія Савича було зібрано і видано тільки через 100 років по його смерті. Про його життя і поведінку збереглося багато переказів, оповідей, бувальщин. Представники наукової середи і дослідники протягом десятка років сперечаються про правдивість засвідчених там фактів. Безсумнівним можна вважати тільки те, що Г.С.Сковорада провів велику частину свого життя у подорожах і мандрах. Він прагнув до життя вільного, простого, не утиснутого канонами і правилами суспільства чи держави. На камені над своєю могилою наказав написати «Світ ловив мене та не впіймав».
Студентка Діана Марія Співалюк презентувала реферат «Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному та літературному житті України 18 ст.» Загально відомо, що своєю творчістю Сковорода «підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства». Вершиною його літературної творчості стали байки та віршовані твори. У них великий мислитель розмірковував над основами буття, тлумачив зміст щоденного земного існування. Збірники «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські» – це єдина система поглядів, єдина філософія. Вона залишається злободенною й сьогодні і завтра. Автор реферату звернула увагу, що байки Сковороди були широко розповсюджені та мали великий вплив на читачів, в тому числі й на Т.Г.Шевченка.
В народі його твори знали починаючи від Росії і закінчуючи сучасною Польщею. У них Сковорода намагається не просто висміювати якісь вади. Це швидше авторський набір «моральних заповідей духовної, моральної, чесної людини, які мають бути в основі її думання та буття». Ці твори хоч і були створені в стилі класичної езопівської байки та їм властива наповненість українським колоритом. Було підкреслено, що у своїх ліричних творах Сковорода багато місця приділяє темі щастя людини і її значенню в житті. Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих…. Щастя полягає в тому, щоб, відкривши у собі справжню до чогось здібність, побудувати на ній своє життя» – писав вiн. Цій та іншим темам були присвячені пісні Сковороди, які прочитали протягом заходу студенти та учасники молодіжного театру-аматор «Жар птиця». Було також продекламовано у ролях його байки, процитовано широко відомі афоризми.
На завершення слово взяв пан доктор-лектор І.Гербіль, запропонувавши нашій увазі свою роботу на тему: «Про власну філософську систему Г.Сковороди». В ній йшлося про вплив зарубіжних і українських попередників і вчителів на «українського Сократа», про його тяжіння до ідей Платона, про зміст і спрямування його вчення, тощо. Сковороду називають «творцем найвизначнішого вчення в історії української філософської думки». Цілі покоління захоплюються рідкісним в історії прикладом «узгодження між філософською системою і власною життєвою поведінкою». Він навчав, як жив, а жив, як навчав. Його філософія серця (кардіоцентризм) і філософія свободи «ставлять понад усе дух людини і її внутрішній світ, переконують у можливості досягти неперевершеного духовного потенціалу». «Він не розказує як досягти влади чи як досягти вигоди. Але він буде весь час говорити правду про вас і як вам себе змінити. А це важко. І для тих, хто хоче спершу себе пізнати, а потім поміняти себе – для них Сковорода потенційно актуальний» – вважає Сергій Головащенко, кандидат філософських наук, доцент НаУКМА.
Кажуть доля філософа – бути позанаціональним, бути людиною світу. Сковороду як свого сприйняли люди різних культур, етносів, і різних націй. Його вчення відоме в Німеччині та Польщі, його перекладають в Італії, знають на сході (Іран, Китай, Японія). Його ідеї не просто змістовні і красиві. Вони глибокі, повчальні і завжди актуальні. Для широкого кола він є автором простих і правдивих настанов: «Ти не можеш віднайти жодного друга не нашукавши разом з ним і 2-3 ворогів» або «І мудрий часто спотикається» і т.п. Хтось в захоплені від більш абстрактного: «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване». Кожен знайде щось цікаве у Сковороди в незалежності від віку, розвитку чи настрою. І це та автентична мудрість, з якою у нас, українців, має асоціюватися ім’я геніального і неповторного Григорія Сковороди.
(Автор: Ольга Сенишин)
