Міжнародний день миру та естафета Дерева миру
Поранені солдати-велогонщики зі складу румунської команди на «Іграх Нескорених» разом з кількома своїми товаришами з Великої Британії, Словаччини, України та Угорщини 17-20 вересня взяли участь у заході «Естафета Дерева миру».
Василь Каптару, 28.09.2022, 07:04
Поранені солдати-велогонщики
зі складу румунської команди на «Іграх Нескорених» разом з кількома своїми
товаришами з Великої Британії, Словаччини, України та Угорщини 17-20 вересня взяли
участь у заході «Естафета Дерева миру», організованому з нагоди Міжнародного дня
миру (21 вересня).
Учасники унікального
велопробігу, військовослужбовці, які отримали поранення внаслідок виконання
бойових завдань, стартували зі словацького Зволена і пройшли маршрут, що пролягав
через Будапешт (Угорщина), потім через румунські міста Арад, Сібіу і завершився
у Бухаресті, в столичному парку ім. короля Кароля, де 21 вересня було символічно
посаджене «Дерево миру».
Організатори
запросили долучитися усіх любителів велоспорту, а в Румунії вони могли приєднатися
до учасників велопробігу починаючи з в’їзду в країну і проїхати поруч із
пораненими солдатами в рамках «Естафети Дерева миру» на наступних двох
ділянках: 19 вересня, ділянка Арад – Сібіу (277 км) та 20 вересня ділянка Сібіу
– Бухарест (267 км).
Будучи забігом
дружби, учасники могли підтримувати один одного, щоб досягти мети разом і
перенести дух «Дерева миру» зі Зволена в Бухарест. Велопробіг проходив лише вдень,
чотири дні поспіль, а його учасники рухались зі швидкістю 25 км/годину,
подолавши відстань у приблизно 1000 кілометрів.
Серед учасників велопробігу були й троє українців: Юрій Зекун,
Дмитро Браницький та Павло Воловик – учасники збірної України в «Іграх воїнів».
Останній, Павло Воловик, 2020 року зазнав поранення в ногу, яке призвело до
ампутації правої нижньої кінцівки. Після того як встав на протез він пройшов
реабілітацію і згодом увійшов до складу збірної України та став призером на
всесвітніх «Іграх воїнів». Він розповів чому приєднався до цього унікального ветеранського
велопробігу.
«Хочу сказати, що в цьому проєкті я вирішив взяти участь тому що,
по-перше, дуже хотілось побачити взагалі, як все відбувається, побачити країни,
які співпрацюють, які дружать. Хотів побачити як насправді відбувається перетин
дистанції в 1000 кілометрів. Вирішив спробувати себе, подивитись чи зможу я
пройти це або ні. Скажу, що це було
нереально цікаво, дуже класно, дуже важкий шлях, але ми його подолали. Загалом
хочу сказати, що ми побачили три нереально гарні країни, подолали величезний
маршрут і хочу сказати всім дякую.»
Павло поділився з нами своїм найзаповітнішим бажанням. «Ну
по-перше я дуже хочу, щоб в моїй країні нарешті запанував мир, тому що ми дуже
гарна країна, ми дуже добра країна, дуже талановита країна. І хочу сказати, що
найвища ціль зараз в нас це вибити цього ворога, який називається Росія, з
нашої землі. І я думаю, що ми все відбудуємо, все у нас буде дуже добре.
Звичайно, дуже сильно хочеться миру, тому що проїжджаючи різними країнами ти
бачиш, як живуть люди і задаєшся
питанням чому не живе так й Україна. Тому що агресор, Росія, дуже заважає нам
жити, а наша основна задача зараз просто вибити ворога з нашої землі і в
подальшому я думаю все в нас буде добре.»
«Дерево миру» – це міжнародний проєкт, спрямований на популяризацію
дружби та взаєморозуміння між народами з метою об’єднання людей з усього світу.
З моменту заснування у 2018 році він успішно впроваджується в 15 країнах на 4
континентах. Захід вшановує не лише жертовні подвиги військовослужбовців, а й
пам’ять жертв природних та екологічних катаклізмів.
Проєкт «Дерево миру» був
започаткований через 100 років після закінчення Першої світової війни та реалізується
за підтримки Міністерства закордонних і європейських справ Словаччини. «Дерево
миру» офіційно представляє Словацьку Республіку під маркою «GOOD IDEA
SLOVAKIA». Ця ініціатива є ідеальним інструментом сприяння миру в усьому світі
за допомогою спорту та наголошення на миротворчій місії військовослужбовців та
ветеранів, які отримали поранення або хвороби під час виконання бойових завдань,
котру останні продовжують почесно виконувати навіть після того, як пережили
надзвичайно складні моменти свого життя.
