Прем’єра фільму «Положення дитини»

Найочікуваніший фільм року «Положення дитини», нагороджений «Золотим ведмедем» на Берліналє, потрапив цього тижня на екрани Румунії. Паралельно з цим, стрічка режисера Келіна Петера Нецера продовжує міжнародну кар’єру — вона є однією з найбажаніших придбань дистрибюторів усього світу. Проекції фільму, чиїм міжнародним продажем управляє німецька компанія «Beta Cinema», відбудуться у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Греції, Сербії, Чорногор’ї, Австралії, Новій Зеландії, Тайвані.

За ними настане черга Сполучених Штатів Америки та Великобританії. “Положення дитини” є третьою повнометражною стрічкою Келіна Петера Нецера, після багато премійованих фільмів “Марія” (2003) та “Медаль честі” (2010). Фільм говорить про драматизм, розповідає з емоціями та гумором про травми надмірної любові до дітей та про відбиток, який залишають батьки над їхньою особистістю. У той же час, стрічка є рентгеном сучасного вищого класу суспільства і розповідає про корупцію в сьогоднішньому румунському суспільстві. Сценарій належить Резвану Редулеску та Келіну Петеру Нецеру.

На прем’єрі стрічки в Бухаресті головна актриса з «Положення дитини» Лумініца Герогіу зізнається, що емоції перед автохтонною публікою сильніші. «Це перший контакт з нашою публікою, з людьми, яких зустрічаємо на вулиці. Тут ми живемо, працюємо. Завжди, коли прем’єри відбуваються тут, у нас вдома, я маю дуже великі емоції. Я зустрічаюся з людьми на вулиці і хочу могти дивитися їм в очі і почути від них: «Добре, що ви зробили цей фільм!» Послухаймо й далі Лумініці Георгіу: «Гадаю, що румунські кінематографісти знаходяться в момент сповіді. Пригадую, як в певний момент мені набрид італійський неореалізм зі всією тією бідністю, яку ми бачили в тих фільмах. І я гадаю, що румунські кінематографісти знаходяться в тому ж періоді. Як казав Крісті Пую, не треба прикрашати дійсність. А дійсність є такою. Звичайно ж, існують і веселі речі, які стаються в сьогоднішній Румунії, але не розумію, чому румунських режисерів звинувачують в тому, що вони зачіпають життєві історії. Повертаючись до «Положення дитини», зізнаюся, що я була егоїсткою. Я зрозуміла, що зустріла дуже добрий сценарій, що мені пропонують роль з негативними аспектами. Це був настільки добрий сценарій, що я зрозуміла його після першого читання і він дав мені дуже багато даних про мого героя. Я дуже щаслива, що мені дали цю можливість.»

Богдан Думітраке виконує у фільмі роль сина, який намагається відокремитися від авторитарної матері. Актор зізнається, що наблизився до кожного героя, якого йому випало зіграти: « Потрібно спочатку зрозуміти, що відбувається і через що проходить герой, якого я зіграв. В іншому випадку я не можу відтворити емоційну сюїту того героя. Щоразу я намагаюся відтворити контекст і поглибити його, довести його, наскільки далеко можу, зрозуміти, що відбувається. Завжди, коли я працюю з новим режисером, його стиль роботи впливає на мене, спонукає й мене і веде в певні напрямки. Повертаючись до “Положення дитини”, я думаю, що цей зв’язок матері-сина й любові-ненависті йде далі. Мені особисто у фільмі Келіна найбільше сподобалося те, що в трьохденній історії ти відчуваєш ті 30 років відносин. Ти розумієш, звідки виникають між ними ті конфлікти. Це правда, ми помічаємо екстремальний момент, коли відносини екстремальні, коли кажуться дуже болючі речі, але все це накопичилося з часом.»

До Лумініци Георгіу та Богдана Думітраке, які зіграли в головних ролях матір та сина, приєдналися імена таких акторів як Наташа Рааб, Флорін Замфіреску, Ілінка Гоя, Адріан Тітієні, Черасела Йосіфеску, Мімі Бренеску та Влад Іванов. Коли актрису Наташу Рааб запитали, чи може дати історія фільму зарубіжним глядачам не зовсім позитивне бачення про Румунію, вона відповіла так: «Не гадаю, що те, що стається у фільмі, є негативною історією. Подібне могло статися будь-де у світі. Звичайно, історія не специфічно румунська, будь-де може трапитися постраждати від нещесного випадку. Я гадаю, що це скибка життя, це універсальна історія, і гадаю, що те, як вона була сказана з кінематографічної точки зору, наштовхнуло журі Берліналє присудити цю премію нам. Окрім цього, в порівнянні з іншими румунськими фільмами у цьому фільмі нам представляють і життя тих, хто розбагатів після Революції, це не той мінімалістський вид, з яким ми звикли. Це мені здається великою заслугою цього фільму, що історію може зрозуміти будь-хто з будь-якого куточка світу.»

«Моїм наміром було, щоб ця психологічна драма стала привабливою і для публіки, тому що існують ситуації і герої, де багато хто може побачити себе, навіть якщо це більш суворий фільм, який важче «перетравити» і в якому дуже багато напруження. Але не думаю, що глядач, який піде подивитися фільм, постраждає. Я думаю, що, говорячи з психологічної точки зору, він буде винагороджений. Це не фільм, який матиме негайний ефект, це не «feel good movie», це фільм із середніми і довгостроковими ефектами. Не гадаю, що він змінить тебе як людину, але поставить перед тобою деякі запитання і може мати терапевтичний ефект» – каже режисер Келін Петер Нецер.