Кіномайстерні для дітей
Після того, як впродовж майже 10 років писала кінохроніку в найважливіших культурних публікаціях, з 2013 року Іляна Бирсан почала проводити кіномайстерні для дітей.
Corina Sabău, 15.03.2014, 07:56
Після того, як впродовж майже 10 років писала кінохроніку в найважливіших культурних публікаціях, з 2013 року Іляна Бирсан почала проводити кіномайстерні для дітей.
«Кіно є найпопулярнішим мистецтвом, проте воно найменш присутнє в житті дітей. На жаль, у кінозалах показують замало мультфільмів та пригодницьких фільмів для дітей, на телебаченні все менше спеціальних програм для дітей, куди б входило кіно та візуальне мистецтво, а в шкільній програмі немає жодної години, присвяченої кінематографічному вихованню», – каже журналіст та кінокритик Іляна Бирсан пояснюючи, як їй прийшла ідея майстерень для дітей віком від 7 до 14 років.
Для Іляни це не перший досвід такого роду. Вона взяла участь в надзвичайному для румунської освіти проекті — «Освіта в зображенні»(L’education à l’image), проведеному Посольством Франції в Румунії, Культурним товариством ”Next” та французькою кінематографісткою Ваніною Віньяль. Проект ”Освіта в зображенні” розпочався в Румунії у 2009 році. Йому вдалося зібрати учнів старших класів навколо інтеерсу до кіно завдяки показу кінострічок та дебатам навколо фільмів, які відзначили історію цього мистецтва. Іншою програмою Іляни є ”EducaTIFF”, що спочатку мала назву «Програма освіти в галузі ЗМІ та кіно», яка була розпочата в рамках Міжнародного кінофестивалю Трансільванія.
Іляна Бирсан: «З огляду на те, що вже декілька років я пишу про кіно, в певний момент спеціалізована кінокритика почала занепадати, і я подумала, що насправді немає достатньо людей, з якими можна обмінюватися думками про це мистецтво. Проте кінокритика в даний момент дискредитована не тільки в Румунії, це досить загальне явище. Окрім цього, журнали, в яких я могла б писати про кіно, зникли, а глядачів в кінематографах бракує, у щасливому випадку їх щонайбільше 200 тисяч. Тож я зрозуміла, що глядачів треба сформувати. Звичайно, що це довгостроковий план, тут говоримо про дітей, які лише зараз починають дивитися фільми, починають цікавитися цим способом розповісти історію і намагаються зрозуміти ці історії через фільтр свого власного життя. Я зрозуміла, що можливим рішенням є формування глядачів, які сприйматимуть кіно як спосіб розповісти історію, і які зможуть зробити співвідношення між кіно та іншими видами мистецтва.»
Іляна Бирсан розповіла як проводиться робота в кіномайстернях: «Вступний модуль триває 5 тижнів, проводиться одна зустріч на тиждень, на вихідні. Перегляд і дискусії тривають приблизно 2 години. У вступному модулі я представляю дітям уривки з фільмів, які не перевищують 10 хвилин. І вони намагаються зрозуміти зображення в русі, акторську гру, роль постановки, світла та інші речі «абетки» кіно. Ми нічого не теоретизуємо, дивлячись фільми вони самі відкривають для себе історію, сцену, внесок актора та внесок режисера, наскільки його видно у фільмі. Теж у вступному модулі вони відкривають для себе й техніку монтажу. Починають з фотографії і завершують кіномонтажем. Можу сказати, що вони дуже зраділи, коли усвідомили, що вміють думати в зображеннях.»
Але кіномайстерні, організовані критиком і журналісткою Іляною Бирсан, починаються також і з менш професійного досвіду: «Я усвідомила їхню доцільність, дивлячись на моїх дітей, особливо на мою старшу доньку, якій майже 13 років. Кіно є надзвичайно ефективним та швидким способом спілкування, ти маєш майже миттєву реакцію, коли дивишся фільм, і так народжується ідея, дилема. А діти не тільки відразу ж реагують, їхня реакція є щирою, вони висловлюють без ухилянь те, що відчувають, коли бачать історію. Тож окрім того, щоб навчитися чомусь про те, що означає кінематографія, ці курси стимулюють дитячу творчість. Вони одразу ж висловлюють ідеї, аналізують те, що бачать на екрані, дають інші варіанти, народжуються дискусії, і наприкінці вони починають опитувати один одного. І це дуже важливо.»
«Від фотографії до зображення в русі. Память, уява та історія. Чим корисні фільми?» та «Режисер, оповідач, герой, глядач. Хто розповідає історію і що буде далі? Яким був фільм?» — це лише два із цілої низки запитань, на які намагається знайти відповідь разом із своїми учнями кінокритик Іляна Бирсан.
