Міжнародний літературний фестиваль Бухарест – “FILB”
Письменники першої величини з Туреччини, Швейцарії, Угорщини, Іспанії, Сполучених Штатів Америки та Румунії взяли участь 2-4 грудня у VIII-му Бухарестському Міжнародному літературному фестивалі.
Corina Sabău, 19.12.2015, 10:40
Письменники першої величини з Туреччини,
Швейцарії, Угорщини, Іспанії, Сполучених Штатів Америки та Румунії взяли участь
2-4 грудня у VIII-му Бухарестському Міжнародному літературному фестивалі. У
перший вечір фестивалю зустрілися два
іноземні прозаїки, які народилися в Румунії. Йде мова про Дьордь Дрогомана з
Угорщини, одного з найбільш премійованих східноєвропейських письменників
моменту, та швейцарську письменницю-прозаїка Дану Грігорча, одне з успішних
імен літературної сцени німецькою мовою.
Дьордь Дрогоман родився в м. Тиргу-Муреш
і поселився в Угорщині в 1988 році. Перший його роман, перекладений на
румунську під назвою Білий король, побачив світ у видавництві Поліром у 2008
році. Цей же роман був відзначений в Угорщині преміями Тібора Дерь та Шандора
Мароя і перекладений на понад тридцять мов, а зараз існує й проект екранізації
книги у Великобританії. У 2011 році Дьордь Дрогоману вручили літературну премію
ім. Яна Мікальскі за той же роман. У 2014 році прозаїк публікує роман Багаття
(Máglya) (Поліром, 2015), який користується успіхом в Угорщині і знаходиться в
процесі перекладу в США, Голландії й Німеччині, підтверджуючи цінність автора
із баченням та стилем, які покорили вже широку публіку. Обидві книги Дьордь
Дрогомана були перекладені румунською Ільдіко Габош-Фоарце.
Я все думаю, що й ідеї є, насправді,
спогадами. Ідеї й спогади походять з одного місця і так будується минуле. Ця
книга є вправою у будівництві особистого минулого та ідентичності, – каже
Дьордь Дрогоман, посилаючись на свій найновіший роман Багаття:Я мав різні запитання і, врешті-решт, книга є єдиною
відповіддю, яку я зміг сформулювати. Я знав, що писатиму про пам’ять. Коли я
починаю книгу, я йду від конкретного зображення, яке залишається мені в
пам’яті, а потім використовую аксіоми. На цей раз аксіома була такою: Як ти
пригадуєш, коли намагаєшся не пригадати. Можна згадати, коли не існує
спогадів?.
Я не планував писати книги, основані на
історичних фактах, а книги про можливі свободи у суспільстві, де свобода не
повинна була існувати. Перші п’ятнадцять років мого життя, проведені в Тиргу-Муреші, надзвичайно
важливі для мене, – каже Дьордь Дрогоман, продовжуючи говорити про свій метод
роботи: Це немов будівля. Я маю уривок, деякі зображення, а потім кожне
зображення стає ядром короткого сценарію. Ці зображення, складені докупи,
утворюють будівлю. І я відчуваю себе як архітектор, який будує будівлю,
проживаючи в її середині. Після того, як я написав десь третину книги, я
розумію, як будується структура. І завжди публікую уривки з книг, які я пишу. Я
вибираю уривки, які діють як коротка проза, і публікую їх. Для мене коротка
проза і роман дуже пов’язані, я не можу зробити категоричного розрізнення. Із
короткої прози завжди можна розвинути роман. І ще я гадаю, що коротка проза
повинна містити таку ж велику кількість запитань та напрямків, як і роман.
Письменниця-прозаїк румунського походження Дана Грігорча є
одним із успішних імен міжнародної літературної сцени. ЇЇ найновіший роман
Первинне почуття невинності конкурував цього року у Швейцарії за премію
Книга року, а в рамках літературного конкурсу Інгеборг Бахман отримав
премію 3-Sat. І це є тільки початком успішного шляху роману, за схвальними
оцінками в найвідоміших публікаціях німецькою. Захоплюючий портрет
Румунії, який кульмінує бунтом румунського народу в його прагненні до свободи і
зміни, – пише Газета (Die Zeit). Дана Грігорча побувала в турне по
просуванню свого роману Первинне почуття невинності і розповість нам про
відгуки публіки з німецького простору: У німецькому
просторі публіка реагує на читаннях. Люди сміються, існують люди, які
затамовують подих, інших ловиш на тому, що вони лякаються, стають неспокійними,
ледь чекають поставити запитання. У Румунії публіка більш спокійна. Я не раз
піднімала голову під час читання, щоб переконатися, чи є ще хтось у залі,
настільки спокійною була публіка. Я читала і в Австрії, і в Німеччині, і в
Швейцарії, мала літературні вечори у Франції, і у всіх цих місцях публіка дуже
присутня й проявляє свою присутність, люди хочуть брати участь. У Бухаресті
люди приходять особливо для того, щоб побачити, що там відбувається.
Проза Дани Грігорча здається
змальованою товстими, сміливими штрихами, привабливими, багатими й повними
гумору, – пише австрійська газета Die Presse. Дана Грігорча: Те, як я сприймаю мій новий роман, дуже
багато залежить від публіки. Публіка реагує по-іншому в Німеччині в порівнянні
зі Швейцарією, наприклад. Є уривок, який я читаю дуже часто, де розповідаю, як
я стала піонером, і можу сказати, що майже на кожному читанні реакції були
іншими. У колишній НФР люди реагували по-іншому, ніж у Дюссельдорфі чи
Гамбурзі. І зовсім по-іншому реагує швейцарська публіка. Є певні жарти, які я
роблю в романі, на які сміються більше у Швейцарії, аніж в Австрії. Є певні
тонкощі, які австрійська публіка відчуває швидше, аніж швейцарська. Отож мені
через мою книгу вдається пізнати публіку і досягти різних менталітетів, в
залежності від місця.
Новий роман письменниці
румунського походження Дани Грігорча розповідає про політичну зміну в
Румунії як з перспективи дитячих спогадів автора, так і з перспективи жінки,
яка повернулася в Бухарест, – зазначає ART-TV.
