Літературний Бухарест. Шість можливих історій про місто.
Письменники завжди надзвичайно спостережливі особливо коли йдеться про місто, в якому вони живуть. У своїй останній книзі, літературознавець Андрея Ресучану досліджує літературний Бухарест - розглядає міський пейзаж з точки зору шести авторів.
Corina Sabău, 12.08.2017, 09:42
Нова книга письменниці Андреї Ресучану – «Літературний Бухарест. Шість можливих історій про місто» -, є книгою-експериментом про невичерпні відносини, що створюються між містом і його літературною проекцією, між поглядом автора і поглядом читача, між різними внутрішніми картами і різними способами читання міського ландшафту.
«Видатний літературознавець, Андрея Ресучану пропонує нам ознайомитися з іміджем Бухареста, що виник в результаті перечитування серії романів написаних письменниками, визначальними для своєчасності румунських літературних творів. Запропоновані романи цією книгою є важливою ініціативою, яка приходить на зустріч новому методу дослідження: гео-літературознавству говорить Корнел Унгуряну. Літературознавець Андрея Ресучану: Те, що мене зацікавило тут, була сама ідея міста. Міста як споруди, міста, як дивного об’єкта, міста як другого нашого тіла, якого ми не можемо ігнорувати, яким ми не можемо нехтувати. Це була ідея, з якої я рушила, так що ідея літературної географії зацікавила мене з самого початку. І я поставила собі за мету виявити дві ідеї. З одного боку, змусити тих, хто захоплений сучасною літературою, це будучи метою мого дослідження у цій останній книзі – бачити місто, ще раз поглянути на місто, за посередництвом цих текстів. З іншого боку, тих, хто є пристрасними любителями історії міста або міста, в якому ми живемо, я хотіла змусити ознайомитися із книгами сучасних письменників, що ще не були канонізовані. Це була, так би мовити, моєю метою, здійснити це подвійне читання: читання міста через літературу і прогулянку літературою за посередництвом цих літературних міст.
«Літературний Бухарест. Шість можливих історій про місто» розповідає про імідж міста, як це з’являється в творах шести письменників різних поколінь: у книгах написаних Мірчею Картареску, Габріелою Адамештяну, Стеліана Тенасе, Сімони Сори, Філіпа Флоріана та Іоани Пирвулеску, Бухарест стає персонажем. Кожний розділ супроводжується інтерв’ю – прямим свідченням, що підкреслює схожість або відмінності між зовнішньою перспективою літературознавця, і тим як письменник описує свої відносини з містом. Андрея Ресучану: Я знайшла цікавими і ці відносини між письменником і описаним ним простором, що є сучасним, простором, що він бачить і в якому він рухається щодня або простором минулих часів. Я помітила, що у книзі Габрієли Адамештяну є такі цікаві описи про Бухарест до 1989 року, які можуть служити матеріалом дослідження для антропологів, для тих, хто хоче бачити, якими були 70-ті або 80-ті роки в Бухаресті. Я виявила у прозі Габрієли Адамештяну дуже чуттєве місто. Вона описує персонажі, які відмінно пов’язані з ритмом міста, з його швидкістю, з тим що відбувається зовні. Але і навпаки, міський пейзаж сильно впливає на внутрішнє життя героїв.
Коли кажеш літературний Бухарест, обов’язково кажеш Мірча Картареску. Він зумів нав’язати певний імідж Бухареста, один безпомилковий, бо він є, мабуть, найбільш зацікавленим румунським письменником іміджем міста. На кожній емблемі літературного Бухареста повинні стояти фрази прози Картареску про місто-альтер его, про місто-тіло або місто як місце, інтуїтивно виявлене, досліджуване за допомогою почуттів, або місто «міфічних» адрес, говорить Андрея Ресучану: Я присвятила найбільшу увагу в моїй книзі письменнику Мірчі Картареску, без того щоб мати раніше це на меті. Його роман Соленоїд з’явився в момент, коли я готувалася завершити книгу, і це було щось зовсім несподіваним. Я прочитала цей роман і зрозуміла, що тільки там доповнюється, завершується картина про Бухарест. У Мірчі Картареску вагомість міста є найпотужнішою, тут ми зустрічаємо найбільш видовищне місто, а також найбільше видів зображень міста. Це місто тіло, розширення власного тіла оповідача, анатомічна будова, видалення будь-якої будівлі з міста дорівнює видаленню життєво важливого органу. Крім того, дуже оригінальним зображенням є це зображення міста альтер-его. І ця велика метафора, яка відкриває роман Орбітор (Засліплений), з малим Мірчею у невеликій квартирі на знаменитому столичному бульварі Штефан чел Маре, який бачить своє віддзеркалення у вікні, віддзеркалення, що перекриває вигляд міста. Це зображення, до якого Мірча Картареску повертається протягом всієї книги і переймає її по-різному.
«Тим 6-ом розділам книги успішно вдається занести Бухарест у галерею великих пост-модерністських міст». Відразу його дуже легко читати, він стає гідним любові таким, яким бачимо ми його тут перетвореним пише Таня Раду про Літературний Бухарест. Шість можливих історій про місто.
