Курси анімації для дітей
Румунський анімаційний фільм бере свій початок з журналістської графіки. Всі великі творці анімаційних фільмів в Румунії походять з-поміж карикатуристів.
Ana-Maria Cononovici, 06.10.2020, 09:39
Румунський анімаційний фільм бере свій початок з
журналістської графіки. Всі великі творці анімаційних фільмів у Румунії
походять з-поміж карикатуристів. Якщо протягом початкового періоду 1920-1948 років,
румунська мальована анімація пишалася кілька іменами, серед яких Аурел
Петреску, найплідніший карикатурист, який зробив 11 мультиплікаційних фільмів
визнаних тогочасною пресою, а також понад 70 інших мальованих анімацій,
більшість з них реклами, однак після появи малюнків карикатуриста Йона
Попеску-Гопо, румунська графічна анімація зазнала великої слави.
У 1964 році в нашій країні була заснована анімаційна
студія Animafilm («Анімафільм»), що завдячується численним нагородам,
отриманими Йоном Попеску-Гопо на міжнародних фестивалях. За короткий час «Анімафільм»
став надійним брендом, випускаючи приблизно 60 анімаційних фільмів на рік, які принесли
понад 40% доходів від експорту у доларах для Румунії. Смерть Гопо в 1989 році
означає кінець румунської анімації.
Бажаючи перезапустити двигуни анімації, вчитель графіки
Лівіу Акасандрей заснував анімаційну студію «2D», яка адресується дітям. Лівіу
Акасандрей розповів про цю студію: «Я намагався відновити цю анімаційну студію,
бо побачив, що багато дітей, як до речі і тепер, дуже захоплюються тим, що
означає анімація, манга, аніме, і я якось звідси почав. Я хотів допомогти їм
краще зрозуміти, що означає мальована анімація. Ця галузь набагато складніша
ніж комп’ютерна анімація. Анімаційна студія «2D» була заснована, щоб допомогти учням навчитися цифровому
мистецтву та зрозуміти поняття 2D-анімації. Після завершення кожного модуля, тобто
після проходження трьох етап, якщо вони хочуть далі займатися анімацією, вони можуть
працювати зі мною у різних проєктах.»
Лівіу Акасандрей також знайомить своїх учнів з елементами
сценографії, тексту, зображення, необхідними для створення анімаційного фільму,
а зацікавлених учнів не мало: «Тепер я більше працюю за допомогою Інтернету з учнями
по групах з трьома або чотирма учнями, але у мене є й клас з 30 учнями, з якими
я працюю. Вони продовжують приходити, бо їм дуже подобаються ці курси. У одних
з них немає таланту, успадкованого від батьків, вони не походять із художньої
школи, але їм дуже цікаво. І це прекрасна річ для мене, коли я бачу, що є
особи, які ще цікавляться 2D-анімацією. І це стається не лише в Бухаресті, я також в
Тімішоарі, де мої уроки відвідали 27 учнів. Я дав собі справи, що
2D-анімація ще користується попитом, і це дуже добре.»
Курс охоплює три тематичні модулі. Однак, учні повинні
бажати працювати. Лівіу Акасандрей: «Вони повинні працювати й вдома не лише під
час уроків, щоб отримати ще більше досвіду. Окремі діти мають схильність до
малювання, їм подобається працювати, але анімацію починають з нуля. Анімація
набагато складніша ніж комп’ютерна графіка, де робиться цифровий малюнок, композиція.
Анімація вимагає більшу кількість малюнків, більшої творчості, більшої уваги.
Але нинішні діти швидко пристосовуються до нового, вони дуже легко вчаться.»
Ми дізналися від Лівіу Акасандрея, що, окрім праці на планшеті, учням важливо зрозуміти, як розвинулася ідея анімації: «Тепер я
працюю з ними на графічному планшеті, кожен має планшет або працює в майстерні,
інші працюють в Інтернеті, але я працюю з ними за традиційним форматом, щоб краще
пояснити їм як виникла анімація. Вона з’явилася за допомогою фотографії.
Насправді, анімацію видумав бельгійський вчитель, який хвилину дивився на сонце
і потім перевів погляд на іншу поверхню, і на хвилину перед очима з’явилися
кілька жовтих крапок, які згодом зникли. Він зрозумів, що коли уважно на щось
дивишся, створюєш маленьку анімацію. Так почалася анімація, яка розвинулась за
допомогою фотографії аж до цього цифрового формату.»
Лівіу Акасандрей розглядає цю студію як стартову площадку
для працьовитих і талановитих учнів: «Ця
анімаційна студія не лише готує учнів. Я намагаюся заохочувати їх долучитися до
різних проєктів. Тих, хто я вважаю дуже добрими, я запрошую працювати зі мною в
цій студії, яка подібна до студії 1992 року, де працювали талановиті люди, які
фактично робили анімаційні фільми та брали участь у різних фестивалях анімаційного
кіно. Не йде мова лише про курси, я намагаюся просувати дітей, тому що
розвиватися самостійно дуже важко, і тоді краще працювати в групі. Легше вчитися!»
Ми з оптимізмом чекаємо на нові румунські анімаційні
фільми після майже 20-річної перерви.
