100 років від Туртукайської битви

27 серпня 1916 року, Румунія оголосила війну Австро-Угорщині та вступила у Першу світову війну. Болгарія, яка вступила у війну, в 1915 році, на боці Німеччини, відразу ж відправила свої війська для наступу на місто Туртукая.

Steliu Lambru, 03.10.2016, 13:13

27 серпня 1916 року, Румунія оголосила війну Австро-Угорщині та вступила у Першу світову війну. Болгарія, яка вступила у війну, в 1915 році, на боці Німеччини, відразу ж відправила свої війська для наступу на місто Туртукая, розташоване на південь від Дунаю, навпроти міста Олтеніца в 70 кілометрах від Бухареста. Туртукая вважалося головною фортецею румунської армії на південь від Дунаю, яке ввійшло до складу Королівства Румунії після підписання Бухарестського мирного договору, по закінченні Другої Балканської війни 10 серпня 1913 року.

У битві під Туртукаєю, яка тривала з 1 по 6 вересня 1916 року, румунська армія зазнала першу значну поразку. Румунська історіографія вважає Туртукайську битву катастрофічною, оскільки вона призвела до провалу всього операційного плану штаб квартири румунської армії. Склад румунської армії налічував 39 тисяч солдатів, у той час як болгарські та німецькі війська складали 55 тисяч солдатів. Понад 6 тисяч румунських солдатів було вбито або отримали поранення, в той час болгари та німці втратили понад 7.700 солдатів. Крім того, 28 тисяч румунських солдатів було захоплено у полон.

Про Туртукайську битву багато писалося, вона будучи аналізована істориками, військовими та очевидцями. Історик Сорін Крістеску Бухарестського університету Спіру Харет вважає, що два аспекти призвели до поразки у війні: підготовка румунської армії та її мораль: Туртукайську битву слід розглядати, враховуючи два аспекти. Перший стосується слабкої підготовки румунської армії. Було мобілізовано 800 тисяч людей, але рушниці вистачало лише для 500 тисяч, з яких майже 100 тисяч походили ще з війни від 1877 року. Під час війни у 1913 році перетнули Дунай 460 тисяч румунських солдатів, з яких тільки 300 тисяч мали рушниці. У Туртукайській битві сталося те саме. Румунська армія не мала достатню кількість боєприпасів, не було достатньої кількості зброї, а гармати були помилково заряджені, тому не мали ніякого впливу на супротивника. Це була справжня катастрофа.

Моральна сила армії, крім оснащення та підготовки військових є важливою для перемоги у війні. Історик Сорін Крістеску вважає, що вона була вирішальним елементом поразки у Туртукайській війні та мала значний вплив на хід війни: Моральний аспект мав вирішальну роль у поразці у війні. 6 вересня 1916 року, у Бухаресті, вже була величезна кількість поранених у дуже жахливій ситуації. Моральний аспект завдячувався чуткам та переконанню жителів Бухареста, що після Туртукайської битви, болгарські та німецькі війська відправляться до столиці. Виникла сильна паніка навіть у військовому командуванні. Вирішилося припинити наступ в Трансільванії та організувати битву в місцевості Флеменда. Але не всі люди відреагували так. Відомий журналіст і головний редактор газети Адеверул Константін Мілле, в ті трагічні дні, опублікував статтю, в якій він написав, що так буває під час війни: була здобута перемога на півночі, а на півдні мала місце поразка, одна компенсувала іншу. Не треба думати під впливом паніки, болгари і німці не мали як відразу прибути до Бухареста. Константін Мілле сказав, що ми повинні залишатися спокійними, не панікуватися після першої поразки. Але моральний ефект після битви під Туртукаєю був величезним.

Туртукайська війна залишила сильний відбиток на пам’яті румунської суспільної свідомості. Сорін Крістеску сказав, що головною причиною поразки у війні була погана військова підготовка. Але легкість, з якою Румунія вступила у війну, соціальне і економічне становище населення, яке в основному було створене з селян, є головними елементами в розумінні того, що сталося 100 років тому: Туртукайська битва залишилася в історії завдяки опису Джорджа Топерчану, але про цю битву також писали Георге Бретяну та інші. Це був трагічний момент, який показав, що румунська армія не була підготовлена. Але чому саме? Тому, що румунська армія була створена зокрема із селян, які за словами історика Ніколає Йорги, у своїй промові в Парламенті в 1908 році, були найбіднішими селянами Європи. Якщо враховувати причини катастрофи, по-перше йде мова про відсутність достатньої кількості боєприпасів, це будучи вирішальним елементом. Кожен солдат мав по 100 куль. Вироблялося тоді в кращому випадку лише по одній кулі в день для кожного солдата. Це означало, що солдати отримували наступні кулі лише через 100 днів. І ми сьогодні знаємо, що після 100 днів війни, Бухарест здався без бою. 6 грудня 1916 року жителі покинули це місто. Не було жодної можливості оновити запаси для румунських солдатів, які боролися у битві під Туртукаєю. По-друге, гармати і кулемети не змогли вразити супротивника, який міг захистися від румунської артилерійської стрільби. І тоді стало ясно, що румунська армія зазнає швидкої та катастрофічної поразки.

Після поразки у битві під Туртукаєю, 28 тисяч румунських солдатів потрапили в болгарський полон, де протягом двох років зазнали важких випробувань. Їхні спогади є страхітливими сторінками, в яких описані гідність, відчай, приниження та, в кінці-кінців радість визволення та перемоги від 1918 року, коли вся Європа раділа нарешті поверненню миру.