Екотуризм на пагорбах Трансільванії
Сьогодні ми відвідаємо Трансільванські пагорби, екотуристичний напрямок, розташований у центральній Румунії. Тут ви можете оглянути відомі саксонські села, такі як Віскрі або Б'єртан, а також п'ять об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Данієль Оня і Христина Манта, 06.11.2025, 06:39
Сьогодні ми відвідаємо Трансільванські пагорби, екотуристичний напрямок, розташований у центральній Румунії. Цей регіон, що входить до європейської мережі Natura 2000, відомий своїм унікальним культурним ландшафтом та винятковим біорізноманіттям. Тут ви можете оглянути відомі саксонські села, такі як Віскрі або Б’єртан, а також п’ять об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Уся ця територія стає моделлю сталого розвитку туризму. Регіон далеко не є просто мальовничим місцем, він функціонує як екосистема, в якій охорона спадщини, залучення громади та досвід відвідувачів тісно пов’язані. Статус екотуристичної дестинації не є декларативним, а ґрунтується на чітких критеріях. Крістіна Ілієску, менеджер дестинації, пояснює основи цієї моделі: «По-перше, на території цього напрямку є кілька природних заповідників, що входять до європейської мережі Natura 2000. Вона об’єднує райони з винятковою біорізноманітністю. Другий важливий момент — більшість туристичних досвідів створюють місцеві жителі, які демонструють живий, а не музейний спадок. Таким чином, вигоди від туризму залишаються в громаді, оскільки модель базується на малих і середніх підприємствах, що належать місцевим жителям. Створюється невелика екосистема циркулярної економіки, в якій гроші, залишені туристами, повертаються в громаду в різних формах».
Віскрі — село в повіті Брашов, відоме високим ступенем збереження традиційної саксонської архітектури. Його міжнародна популярність зросла завдяки зв’язку з королем Великої Британії Чарльсом III, який володіє нерухомістю в цій місцевості. Центральним елементом села є укріплена церква, пам’ятка, включена до Світової спадщини ЮНЕСКО. Інфраструктура населеного пункту характеризується неасфальтованими вулицями та будинками, характерними для XVIII-XIX століть, більшість з яких відреставровані. З іншого боку, Б’єртан — це комуна в повіті Сібіу, відома своїм середньовічним архітектурним комплексом. Головною визначною пам’яткою є укріплена церква, включена до Світової спадщини ЮНЕСКО, яка протягом 300 років (1572-1867) служила резиденцією Євангелічного єпископства саксонців. Однак для мандрівників, які шукають автентичності поза межами відомих маршрутів, таких як Віскрі або Б’єртан, цей регіон пропонує альтернативні варіанти, що дозволяють оцінити менш відоме культурне надбання. Ці місця поєднують історію з сучасними культурними враженнями: «Ті, хто бажає відпочити в менш відомих місцевостях, можуть відкрити для себе такі села, як Милинкрав, Альма-Вій або Апольду. Усі три мають укріплені церкви в дуже хорошому стані, які пропонують більше, ніж звичайне відвідування. Вони пропонують туристичний досвід. Наприклад, в Алма-Вій у вежах церкви облаштовані виставкові зали, присвячені мультикультурному життю села. У Милинкраві маєток, перетворений на готель, має сади та фруктовий сад, відкриті для відвідувачів. В Апольді всередині церкви часто проводяться художні виставки».
Позитивний вплив відвідувача безпосередньо залежить від його вибору, каже Крістіна Ілієску, менеджерка екотуристичного напрямку «Пагорби Трансільванії». Модель екотуризму базується на низці простих практик, покликаних інтегрувати туриста в місцевий екосистем, перетворюючи його на активного партнера: «Найпростіше — це зупинитися на ніч у сертифікованому екотуристичному закладі або в такому, що дотримується кращих практик. Потім харчуватися в місцевих авторизованих закладах харчування та користуватися послугами місцевих гідів, які можуть розповісти найцікавіші історії, яких не знайдеш в Інтернеті. Інше правило — не залишати сміття в природі, дотримуючись принципу «з чим прийшов, з тим і повертаюся». Також ми рекомендуємо туристам дізнаватися у господарів, що можна робити в околицях. Господарі обов’язково направлять їх до місцевого виробника або ремісника, забезпечуючи таким чином екотуристичну складову досвіду».
За цією моделлю туризму стоїть складний людський ландшафт, який перебуває в процесі трансформації. Громади, хоча історично позначені присутністю саксонців, сьогодні переживають відродження, зокрема завдяки новим мешканцям, які сприяють динаміці розвитку регіону: «Важливо знати, що, хоча цей регіон відомий як саксонський, громада саксонців значно зменшилася. Зараз у багатьох селах громада відроджується і проходить процес змін. Є багато місцевих жителів, які спочатку приїхали сюди як туристи, закохалися в неї, переїхали сюди і відкрили невеликий бізнес. Ми намагаємося інтегрувати якомога більше членів громади, такою, якою вона є сьогодні. Більшість постачальників послуг — це люди, які постійно проживають тут».
На відміну від суто сезонних напрямків, Трансільванські пагорби пропонують різноманітні враження протягом усього року. Навіть взимку регіон відкриває свою автентичну сторону, закріплену в традиціях, не змінених комерційною складовою. Це місце для всіх сезонів, як ми дізналися від Крістіни Ілієску, менеджера екотуристичного напрямку «Пагорби Трансільванії»: «Ця місцевість варта відвідування заради тиші та автентичного досвіду сільського життя. Навіть у безсніжні зими тут існують живі традиції, які не є виставами для туристів, а є частиною реального життя села. Я маю на увазі, наприклад, колядницькі гурти або традиції, пов’язані з Різдвом і Новим роком. Будь-який турист, який перебуває в цьому районі в цей період, може за допомогою господаря взяти участь у цих автентичних подіях, які об’єднують громаду і не є штучно створеними».
У підсумку, пагорби Трансільванії стають орієнтиром для відповідального туризму в Румунії. Їхня модель, заснована на балансі між збереженням, залученням громади та автентичними культурними враженнями, орієнтована на поінформованого мандрівника, який усвідомлює свою роль у захисті та підтримці унікальної спадщини.
