Монастир Галата в Яссах

Поруч з містом Ясси, на пагорбі Мирослава, звідки відкривається чудовий вид на все місто, є оазис спокою, який запрошує до медитації та тиші. Тут, де історія досконало переплітається з красою, зусилля паломника сповна винагороджуються чудовим краєвидом, що відкривається перед його очима. Назва монастиря Галата походить від слова турецького походження, яке в перекладі на румунську означає «ворота». Монастир продовжує традицію монастирів, де молитва переплітається з працею. У майстерні з пошиття священичих риз, а також вишивки, вправні руки монахинь з великою турботою створюють справжні витвори мистецтва, які одягають священнослужителів і прикрашають храми як в країні, так і за кордоном. Церква, що височіє посеред квіткового раю, закликає нас відмовитися від всіх турбот, звільнити розум від проблем і насолодитися цим духовним дивом румунського православ'я.

Легенда розповідає про те, що монастир отримав назву від свого засновника на честь однойменного кварталу в Константинополі (нині Стамбул), Галата, де мешкали молдовські воєводи, коли йшли до Порти, аби отримати від турецького Султана фірман на правління. Оточена міцною стіною, церква є єдиною будівлею Галатського монастиря, яка зберіглася у своєму первісному вигляді. Вона була побудована під час другого правління князя Петра Шкіопула (Кульгавого), у 1582 році, після битви під Богданешть, і освячена у 1584 році. Церква, оточена стінами, прорізаними бійницями й амбразурами, зі своєю високою дзвіницею біля входу, має вигляд фортеці, часто будучи використана в історії як місце оборони, а іноді як господарська резиденція. Монастир є прикладом волоського впливу на молдовську архітектуру. Монастирський ансамбль був включений до списку історичних пам'яток Ясського повіту у 2015 році і складається з наступних чотирьох будівель: Церква "Вознесіння Господа Бога" - яка датується 1582-1583  р.; Королівський палац - що датується 1726-1728 рр.; Вежа дзвіниці -  яка датується з 1584 року і Оточуюча стіна - 1584 рік.

До зведення нинішнього монастиря, князь Молдови Петро Кульгавий (1574-1577, 1578-1579 і 1583-1591 рр) побудував перший монастир, званий "Галата в долині" або "Нижня Галата". Влітку 1577 року під час свого першого панування, князь надіслав листа керівникам міста Бістріца, в якому попросив їх направити фахівців в галузі будівництва, будучи незадоволений працею молдовських майстрів. Звідси можна зробити висновок, що будівництво монастиря почалося восени 1577 року. Передбачається, що освячення церкви відбулося до 22 лютого 1578 року, однак фундамент був закладений в небезпечному місці, і тому церковні стіни зруйнувалася невдовзі після цього.

Після повалення першої церкви, князь Петро Кульгавий збудував другу церкву на пагорбі неподалік від міста, що домінує долину ріки Ніколіна. Про це згадав і історик та хронікар ГрігореУреке. Оскільки напис на церкві відсутній, нам не відомий період, коли була побудована ця друга церква. З литописів відомо, що будівництво нової церкви, що отримала назву "Вознесіння Господа Бога" і була відома під назвою "Галата з пагорба") почалося в 1583 р. Теж тоді були побудовані й інші чернечі прибудови: келії для ченців, трапезна та приміщення для розміщення гостей. Князь наділив монастир селами і маєтками. У січні 1591 року в церкві Галата, князь Петро Кульгавий таємно одружився на Ірині, яка була матір'ю його сина Штефана, котрий народився в 1584 році. Князю не вдалося завершити будівництво до кінця свого правління, залишивши незакінченими настінні розписи та захисну стіну. Це місце поклоніння є винятковим архітектурним досягненням, новаторським для того періоду, результатом синтезу традиційних домінуючих молдовських елементів і візантійсько-волоських впливів. Таким чином, для цієї церкви характерні архітектурні елементи, які не зустрічалися в Молдові до тих пір.

Відомо, що у  XVII ст., монастир Галата відвідували багато іноземних паломників. Російський чернець Василій Яковлев Гагара описав монастир в 1637 році: "На версту від міста розташований монастир Патріарха Єрусалимського, дуже гарна будівля, а коли Патріарх прибуває у Волоську країну, поселяється в цьому монастирі". Кілька років по тому, Патріарх Антіохійський, Макарій III, взяв участь у богослужінні в монастирському храмі в якості гостя князя Василя Лупу (1634-1653 рр.). Про цей візит згадав архідиякон Павел Алеппо в своїх записах. У 1735 році, була побудована стіна, що оточує монастир, а через 100 років князь Міхаїл Стурза додав ще один поверх над вежею дзвіниці. Упродовж часу у монастирі працювала школа шовківництва, потім його було перетворено на лікарню для інвалідів, а з 1923 року на в'язницю. У комуністичний період, між 1961-1971 рр. в монастирі були проведені реставраційні роботи. З цієї нагоди були укріплені стіна, що оточує монастирський ансамбль, вежа-дзвіниця, дві башти церкви, а також дах. Проведені тут археологічні розкопки привели до виявлення могил, з-поміж яких могила Марії Аміралі, дружини Петра Кульгавого, та дочки князя, Деспіни. У 1990 році монастир Галата був знову оголошений жіночим монастирем.

Князь Петро Кульгавий побудував, на дворі монастиря, княжий будинок, де він жив протягом певного часу. Влітку 1591 року він видавав тут документи. Згодом інші князі жили в монастирі Галата та  прихистили тут свої сім'ї під час епідемій, воєн і повстань. Серед тих, хто жив в княжому будинку в Галаті був і Тиміш Хмельницький, син Богдана Хмельницького, який прибув до Галати зі своїм військом на підтримку свого тестя Василя Лупу.