Брашовські парубки
Колону відкриває духовий оркестр. За ним ідуть парубки, одягнені в старовинний військовий костюм. Йдеться про найвідоміший традиційний захід брашовських парубків, а саме «День у верхах » або «Спуск у фортеці», як ще називають парад парубків у верхи на конях через Шкеї та вулицями міста.
Христина Штірбець, 06.05.2025, 08:00
Колону відкриває духовий оркестр. За ним ідуть парубки, одягнені в старовинний військовий костюм. Йдеться про найвідоміший традиційний захід брашовських парубків, а саме «День у верхах » або «Спуск у фортеці», як ще називають парад парубків у верхи на конях через Шкеї та вулицями міста. Святкування є унікальним для румунського простору. Кожну групу очолює ватажка, содат, який носить прапор та два унтер-офіцери. Ватажка носить на грудях червону широку шовкову стрічку, а унтер-офіцери жовту та синю – стрічки cтворюючи, таким чином триколор, як в ті часи, коли цей прапор був забороненим.
Міхай Морару, голова Товариства брашовських парубків, розповів про цей звичай, вперше задокументований у 1728 році: «Багато фольклористів, етнологів та етнографів проводили дослідження на основі цього звичаю. Він відбувається під час Світлого тижня. У комуністичний період він вважався святом відродження природи і весни і був нарешті дозволений, хоча був заборонений на 20 років з 1948 року, після зречення короля, до 1968 року, коли звичай був відновлений під цією назвою. В принципі, звичай відбувається під час Світлого Тижня. Сьогодні ми є сім груп парубків, шість з яких з кварталу Шкеї Брашовулуй, а сьома – з кварталу Старий Брашов. Цей звичай і сьогодні практикують парубки зі своєю групою, які не об’єднані в асоціацію, оскільки більшість з них мають від 14 до 18-20 років, неодружені, а інші шість груп – це групи або товариства так би мовити старших парубків, тобто одружених, які мають у своїй місцевості певні хрести, встановлені на перехресті доріг, старі хрести, збудовані одні з них ще у 18 столітті, і довкола яких вони здійснюють свою діяльність. Навіть сьогодні ми співаємо тропар Воскресіння Христового в цей день параду, коли проїжджаємо повз усі ці христи на конях. Тільки після цього ми збираємося на Площі Унірії та на Площі Сфатулуй і по всьому маршруту йдемо до Соломонових каменів, проїжджаючи через Ворота Шкеї. Таким чином ми відзначаємо також приналежність міста Брашов до румунів, тому що в минулих століттях це було саксонське місто.»
Міхай Морару, голова Товариства брашовських парубків, описав програму цього звичаю: «Щороку все має певну циклічність. Найбільш мінливий фактор, скажімо, погода. Програма в основному однакова, тобто о 11:00, після того, як вони відвідають всі христи і співають Тропар Воскресіння, кожна група парубків зустрічається на площі Унірії, де біля христа капітана Іллі Бірта вони також по черзі співають тропар Воскресіння, і після цього ми продовжимо цей Спуск до фортеці, а звідти назад в гори, до Соломонових каменів, де кожна група парубків має свою домівку, місце, де ми схожимо з коней, робимо Хору парубків і кидаємо і ловимо булаву, згідно з традицією, після чого розважаємося до пізнього вечора, відзначаючи це свято, специфічне для Брашова. »
І оскільки в 21 столітті інтригує лише думка про те, щоб кидати і ловити булаву, Міхай Морару пояснив: «Це, напевно, звичай предків, можливо, він навіть походить з язичництва, від даків, від культу Замоксе, але з часом він набув обрядової ролі, до християнського періоду, звичайно, ми тричі підкидаємо і ловимо булаву, у згадку про Святу Трійцю. Тож цей звичай, який ми вважаємо давнім, дуже добре злився з християнським і, дивіться, ми його маємо і сьогодні, ми його зберігаємо, ми його проводемо щороку.»
Це унікальний звичай, який важко зберегти. Міхай Морару подає деталі: «Кожен з нас повинен орендувати коня, повинен мати упряж, повинен мати традиційні костюми, повинен підтримувати їх у належному стані. Потім є мистецькі програми, гурти, специфічні для кожної групи. Мистецьку програму треба обговорити, щоб вона відповідала місцевим народним традиціям. Одним словом, цей захід має три основні напрямки, один напіввійськовий, тому що кожна група вершників має вождя, ватажка, унтер-офіцерів. Ватажка носить прапор, як бойовий прапор військового підрозділу.Порядок, в якому брашовські парубки проходять з конями, координується ватажкою майже протягом цілого року. Інший напрямок Брашовських парубків є релігійний. Під час релігійних свят організуються паради парубків, навіть до 1 грудня, на День Святого Петра, на Святу Марію Велику, на П’ятидесятницю. На кожне велике свято є захід, який організовують бращовські парубки, або ті з Шкеї, або ті зі старого Брашова. І третє значення – це, звичайно, фольклорна. У нас немає військової форми, ми одягаємося в національне вбрання нашої місцевості, яка має особливу красу.»
Цей звичай приносить радість та гордість бути румуном. Після того як румунський національний поет Міхая Емінеску побачив цей звичай, написати вірш «Воєводи відродяться».
