Подорож традиціями: Драгобете і Мерцішор
Як зазвичай, і цього року бухарестський Національний музей села ім. Дмитра Густі запросив дітей у «Подорож традиціями»...
Ana-Maria Cononovici, 10.03.2020, 05:55
Як зазвичай,
і цього року бухарестський Національний музей села ім. Дмитра Густі запросив дітей
у «Подорож традиціями». Таким чином з середини лютого до середини березня щовихідних
на «вулицях» музею сільської архітектури діють майстер-класи, на яких діти мають
змогу дізнатися від народних майстрів таємниці виготовлення весняних символів,
ляльок, прикрас, іграшок і, звичайно, Мерцішорів.
Про це
більш докладно розповіла дослідник та етнолог столичного Музею села Лія Косма: «Ми
почали з Драгобете, 24 лютого, тому що це свято вважається початком весни, і
кожен раз розповідаємо про те, що відбувається в цей день у традиційних громадах,
в селі минулих років. Й оскільки в Музеї села ми намагаємося відновити колишню атмосферу,
запрошуємо до себе людей, які все ще зберігають стародавні традиції, звичаї та обряди,
пов’язані з цим періодом року. Свято Драгобете вже минуло, діти мали можливість
ознайомитися зі звичаями, передусім південних регіонів країни, вони побували в творчих
майстернях, в яких народні майстри поділилися з ними таємницями традиційних
ремесел, наприклад як зробити з шерсті птахів, які щебечуть і сповіщають про
наближення весни, або виготовлення ляльок для дітлахів. Ці майстер-класи
працюватимуть і в березні, в декаду Баби Докії, поганої і потворної, котра
протягом дев’яти днів намагається нас переконати, що весна ще не настала.»
Від Лії
Косми ми дізналися, що спочатку Мерцішор складався з двох плетених ниток, білого
і червоного кольорів, а ще раніше чорного та білого кольорів, що представляли
собою світло і темряву, силу та тендітність, добро і зло, а згодом до плетених
ниток причіпляли монету, як символ сонця, котре завжди приносить світло і
тепло: «У минулому традиційно дівчата дарували Мерцішор хлопцям, особливо в історичній
румунський провінції Молдові, а на решті території сучасної Румунії – навпаки, хлопці
дарували дівчатам. Ця традиція сповнена сенсом і символізмом. А також мала апотропеїчну
(магічну, захисну) функцію, як оберіг. Тому Мерцішори носили на шиї чи руці, а
через два тижні чи навіть через місяць у деяких регіонах їх прив’язували до гілок
дерев, у Трансільванії – навіть на роги тварин чи до балки стайні, саме тому,
що вважалося, що вони відганяють біду та нещастя та приносять добробут і удачу.
Мерцішор зустрічається й в інших балканських країнах – Болгарії, Албанії, і в
2017 році був внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Таким
чином була визнана його значимість, краса й особливо його стародавнє походження.»
Науковий
співробітник бухарестського Музею села Лія Косма розповіла про те, чому діти можуть
навчилися від народних майстрів: «До тепер діти навчилися як робити мотузки, як
в’язати круглі мотиви, які нагадують золоті чи срібні монети, що носили в
минулому. Є майстерні, що вчать дітей робити різні квіти, наприклад підсніжники,
народні прикраси, і вони приваблюють багатьох дітей. Іноді Музею села не
вдається задовольнити всі вимоги дбайливих батьків, охочих зорієнтувати своїх
дітей на речі, які завжди належали цій нації.»
Крім
майстер-класів для дітей або для дітей та батьків, Музей селамав й інші сюрпризи, – каже де Лія Косма: «У музеї,при дорозі був проведений Ярмарок Мерцішора, в якому взяли участь багато майстрів. Дехто з них зберігає традицію,
інші мають інші джерела натхнення, але завжди зберігаючи тему Мерцішора. Всюди
присутній підсніжник як
символ весни, і в кераміці, і на тканині, і в плетінні, і навіть у невеликих
дерев’яних предметах. Це радість для тих, хто їх виготовляє.»
Лія Косма розповіла, що незважаючи на диверсифікацію Мерцішорів в останні роки, найбільш популярними є традиційні, завдяки їх елегантності, вишуканості та простоті. А з огляду на те, що Національний музей села ім. Дмитра Густі в Бухаресті проводить упродовж року різні події з відзначення знаменних дат Лія Косма оголосила, що вже триває підготовка до Великодня та Вербної неділі. Будуть організовані майстер-класи з писанкарства та малювання ікон.
