Відлуння угорської антикомуністичної революції в Румунії

23 жовтня 1956 року, 60 років тому, у Будапешті почалася героїчна боротьба Угорщини за звільнення від тиранії комуністичної партії, підтриманої радянським окупантом.

Steliu Lambru, 24.10.2016, 08:01

23 жовтня 1956 року, 60
років тому, у Будапешті почалася героїчна боротьба Угорщини за звільнення від тиранії
комуністичної партії, підтриманої радянським окупантом. Початі студентами і
підтримані реформістським лідером Імре Надєм, мирні демонстрації перетворилися
на збройну боротьбу, коли Радянський Союз направив війська для придушення
спроби угорського народу вийти з-під контролю Москви.

У Румунії, яка також
перебувала під радянською окупацією, котра як і в Угорщині встановила
комуністичний режим, вуличні протести в Будапешті мали відлуння особливо в
студентських колах. Студентські центри в Тімішоарі, Клужі, Ораді, поблизу
кордону з Угорщиною, а також в Яссах і Бухаресті відреагували і згуртувалися на підтримку своїх колег в сусідній країні. Однак репресивний
режим і відсутність реформістських лідерів у владних колах не дозволили
поширенню угорських протестів на Румунію.

В інтерв’ю Центру усної
історії Румунського радіо політик Нестор Бедячану з Ораді, міста, що
знаходиться поблизу угорського кордону, розповів про жовтневі події 1956 року.
«Атмосфера в Ораді, де угорське населення становить 30% і де з відкритих вікон
звучали прямі трансляції угорських радіостанцій, була ейфорійною. Орадя
знаходиться у безпосередній близькості від кордону з Угорщиною. Всі очікували,
що незабаром протести почнуться й у нас, говорили про швидке поширення явища,
мали великі надії. Я був в Лугожі по дорозі туди і назад бачив як розвантажують
танки на всіх станціях, де була така можливість. Були поїзди, які прибували, а
потім йшли далі в Угорщину. Росіяни, з урахуванням потужностей, які вони
мали в Угорщині, не змогли б впоратися із ситуацією і були змушені зосереджувати
війська для можливого зіткнення з угорськими збройними силами, котрі обезголовили в дуже ганебному стилі. Вони
запросили міністра оборони для переговорів і заарештували його, залишивши армію
без командувача.»

Андрей Банк
студент Факультету журналістики в Бухаресті у 1956 році згадує про репресії щодо
його колег. «Більшість арештів і протестів тоді було на Юридичному факультеті
та на Факультеті філософії, а не в Політехніці чи на Факультеті будівництва, що й зрозуміло, тому що студенти
тут були більш політизованими. Близько половини з них жили в гуртожитках, тобто
були з провінції. У цілому дії, які мали місце, арешти, що проводилися, відрахування,
сталися в цьому середовищі. Ми, місцеві, з Бухареста, були певним чином
ізольовані від них. Вони складали компактну масу і там мали місце масові
заворушення. Водночас треба розуміти, що в цій гуртожитковій масі були донощики.
Але в будь-якому випадку той факт, що значна частина студентів жили в
гуртожитках, дівчата окремо, хлопці окремо, сприяло створенню атмосфери, яка
викликала заворушення 1956 року. Треба сказати, що це не вийшло за межі звичайної метушні.
Секурітатє була досить добре поінформована людьми зсередини і не дозволила створенню
руху, як в Угорщині.»

Вимоги румунських студентів
виходили з основних матеріальних недоліків, але не вони були основними
причинами невдоволення. Люди відчували, що глибока криза зможе бути подолана
лише, якщо країна матиме демократично обране керівництво. Андрей Банк. «Вимоги були не матеріального характеру. Однією з перших вимог було скасування обов’язкового
вивчення російської мови. Вимоги мали політичний характер, були загальними,
вони не були настільки антисоціалістичними як в Угорщині. Я пам’ятаю, що були вимоги
щодо навчальної програми, більшої свободи і ширшого доступу до культурних
традицій Румунії, іноземної філософії, про яку ми дізнавалися на курсах, тобто
з того, що нам викладали як приклад мислення недружніх сил, але ми не мали
можливості читати оригінал. Ніхто не вимагав тоді усунення соціалізму або розпуску
Союзу молодих комуністів, не було вимог як в Угорщині. Якщо я не помиляюсь
студенти Юридичного факультету вимагали внесення низки змін до Конституції.»

Йон Агрігороає, професор Історичного
факультету Яського університету також був студентом в 1956 році. Він розказав,
що сталося зі студентами, які проявили солідарність
з угорською революцією. «У 1956 році або на початку наступного року, після
революції в Угорщині була дуже сильна напруженість. Одного студента роком
молодше за мене заарештували в гуртожитку в 1957 році просто за політичний анекдот
про Радянський Союз і про його вторгнення в Угорщину. Йому дали за це сім років
в’язниці. Ми знали, що відбувається в Угорщині, навіть якщо часто речі були представлені
у вигляді «терористичних» дій угорських революціонерів. Ми знали, наприклад,
про Імре Надя і про те, що він потрапив в руки репресивних сил. Було дуже важко
дізнатися про всі справжні речі, але я не можу похвалити своє покоління.»

Угорська
революція 1956 року мала відгомони в Румунії і тисячі студентів, які взяли
участь у громадських зборах були затримані, інші – відраховані. Почалася друга
хвиля комуністичних репресій, ознака того, що комуністичний режим не може бути
реформований.