Фармацевтика у фанаріотській Волощині
Історики вважають, що період правління фанаріотів у Румунських князівствах розпочався у 1718 році й завершився через понад століття, у 1822 році. XVIII століття, або століття фанаріотів, було століттям, коли західноєвропейська сучасність почала знаходити відгук і на сході континенту.
Стеліу Ламбру і Христина Манта, 27.04.2026, 07:54
Історики вважають, що період правління фанаріотів у Румунських князівствах розпочався у 1718 році й завершився через понад століття, у 1822 році. Цю назву він отримав від князів, що походили з кварталу Фанар у Константинополі, які послідовно займали престоли обох Румунських князівств. XVIII століття, або століття фанаріотів, було століттям, коли західноєвропейська сучасність почала знаходити відгук і на сході континенту. А сучасність означала й нові підходи, які медицина та фармацевтика застосовували у лікуванні хвороб.
Ралука Моцей спеціалізується на історії фармацевтики в Волощині, одному з двох Румунських князівств. Вона також бере участь у проекті з відновлення артефактів, який реалізує Бухарестський муніципальний музей з метою відтворення карти аптек у Волощині XVIII століття. Моцей досліджувала історію законодавства щодо торгівлі ліками та фармацевтичної практики того періоду: «У документах XVIII століття з’являються й перші згадки про існування аптекарів, які входили до оточення правителів. У 1703 році, на початку XVIII століття, у «Хроніці доходів і витрат скарбниці Волощини» зафіксовано виплату суми в 30 талерів аптекарю, який супроводжував правителя Костянтина Бринковяну до Адріанопола. Разом із заснуванням перших лікарень з’являються й перші аптеки, такі як ті, що розташовувалися поблизу лікарні Колця чи лікарні Пантелімон. Там аптекарі готували ліки з цілющих рослин для хворих. Паралельно розвивалися й приватні аптеки, однією з найвідоміших з яких була аптека в постоялому дворі «Шербан-вода», розташованому в центрі столиці».
Сучасність XVIII століття ознаменувалася поступовим зростанням авторитету держави та її рішучою присутністю у сфері охорони здоров’я. Закони стали суворішими, контроль за комерційною діяльністю у сфері лікарських засобів посилився, рівень компетентності лікарів та фармацевтів регулювався державною бюрократією за допомогою нормативних актів, а безпека у здійсненні цих професій вважалася пріоритетною. Наприкінці століття між державою та фармацевтичною галуззю встановилися дедалі чіткіші робочі відносини. Ралука Моцей: «За відсутності чітких правил аптекарі здійснювали свою діяльність на основі нечітких положень правил минулих часів. Це призводило до того, що фармацевтична практика була примітивною та позбавленою стандартів. Щоб виправити ситуацію, 20 листопада 1780 року правитель Александру Іпсіланті видав перші офіційні правила щодо торгівлі ліками. Аптекарі були поставлені під контроль головного лікаря правителя, який відповідав за інспекцію аптек, перевірку якості та контроль цін. Лікарям рекомендували використовувати лише свіжі ліки. Той самий правитель 15 травня 1797 року видав перший офіційний регламент щодо організації аптек. Він передбачав використання австрійської фармакопеї 1780 року як основи для приготування ліків та лікувальних засобів».
Александру Іпсіланті вважають першим реформатором фармацевтики у румунському просторі. З його ім’ям пов’язано подальше бюрократизування цієї галузі: «Той самий правитель у 1797 році видав ще одну серію законів, які сприяли впорядкуванню цієї сфери, згідно з якими аптекарям заборонялося продавати токсичні препарати. Крім того, більшість препаратів, виготовлених в аптеках, мали супроводжуватися рецептом, виданим лікарем, під час їхнього продажу. З цього документа, що містить закони, також випливає, що в той період у Бухаресті існувало дев’ять аптек, які розташовувалися в основних районах міста, здебільшого в центральній частині, у різних заїжджих дворах. Заїжджі двори були своєрідними торговими центрами, на першому поверсі яких було дуже багато крамниць. Аптеки знайшли своє місце в цих крамницях, оскільки там було набагато легше організувати торгівлю, у цих місцях був дуже хороший торговий потік».
У міру того як європейська модерність набувала дедалі більшого впливу й у Волощині, фанаріотські правителі продовжували ухвалювати закони, що відповідали вимогам нових тенденцій у фармацевтиці. Ралука Моцей: «На початку XIX століття регулювання фармацевтичної діяльності стає більш суворим. Спостерігається перехід від толерантності до суворого контролю з боку влади. 4 листопада 1819 року правитель Александру Суцу призначив медичну комісію для розробки регламенту щодо організації аптек. Цей документ знаменує важливий момент в історії законодавства, оскільки в ньому вперше з’являються терміни «аптека» та «аптекар». Проект запроваджував суворі рамки професійного контролю: аптекарі мали проходити перевірку офіційними лікарями, а ті, хто не мав диплома, повинні були довести свої професійні навички. Аптеки були зобов’язані закуповувати товари відповідно до австрійської фармакопеї 1814 року, підлягали періодичним інспекціям та суворим санкціям. Ціни мали відповідати австрійським тарифам 1814 року, а продаж складних препаратів без рецепта був суворо заборонений. Відкриття аптек було обумовлене отриманням дозволу з боку правителя, а торгівля токсичними речовинами була заборонена».
У румунському XVIII столітті європейська сучасність та бюрократичні заходи держави визначили розвиток фармацевтики та формування нових поглядів на хворобу й лікування. А наступне століття йтиме в ногу з реформаторським поривом модернізації.
