Науковий соціалізм у Румунії
Комуністичний режим, всупереч специфічній йому брутальності, прагнув створити ілюзію гуманного, творчого, мирного режиму.
Steliu Lambru, 21.04.2014, 15:14
Комуністичний режим, всупереч специфічній йому брутальності, прагнув створити ілюзію гуманного, творчого, мирного режиму. Необхідно було виправдати, обгрунтувати, пояснити мотиви жертви, яку суспільство змушене було принести на вівтар створення соціалістичного суспільства. Отже, з’явився науковий соціалізм, що пропагував справедливість й, особливо, наголошував на неминучості соціалізму, якого сягне кожне суспільство, раніше або пізніше.
Професор Бухарестського Університету, яка працює на кафедрі політичних та адміністративних наук, Крістіана Петреску, співавтор численної серії томів “Енциклопедії комуністичного режиму” відмічає: “Розвиток в Румунії цієї науки віддзеркалював, з одного боку, по-перше, політику емансипації Румунської робітничої партії, десь у кінці 50 років XX століття від опіки Радянського Союзу й, по-друге, змальовував у новому світлі історію партії, посилаючись на так звані традиції робітничого руху. Одночасно протягом згаданих десятиліть мала місце поступова депрофесіоналізація цієї галузі діяльності, створеної й застосованої комунізмом шляхом амальгамуванням історії, соціології, філософії та політичної економії під натяком суворого контролювання з боку партії, яка вважалася єдиним законним власником знань у цій галузі. Партія контролювала усі галузі науки, особливо гуманістичні та соціальні. Відмінність полягає у тому, що творцем наукового соціалізму є партія.”
Але шлях наукового соціалізму примітний значно раніше. Емблематичним представником марксизму вважався Фрідріх Енгельс, який присвоїв собі виявлення суті оточуючого нас середовища. Послухаймо пані Петреску: “Цей термін знаходимо в Придона, який першим сформував це поняття у праці “ Що являє собою власність?” Карл Маркс не вживав у своїх працях цей термін, який набув великої популярності завдяки Фрідріху Енгельсу та його невеличкій за обсягом праці “Анти-Дюрінг”. Перший та третій розділи цього твору під назвою “Утопічний та науковий соціалізм вийшли друком французькою мовою, згодом був надрукований німецький варіант цієї праці під заголовком “Розвиток соціалізму від утопії до науки”. Наприкінці XIX століття цей заголовок перейняли румунські перекладачі твору Енгельса. Румунський переклад, з’явився напередодні англійського перекладу, який популяризував термін “утопічний соціалізм”, як поняття, цільком відмінне від поняття “наукового соціалізму”.
Ці дві вигадки наукового соціалізму визначили, отже, два зразки законів. Закони розвитку людства, які стосувалися історичного, матеріалізму, та закони капіталістичних протиріч, які затверджувалися законом додаткової вартості. Ленін у придачу тверджень Енгельса створив марксизм-ленінізм, невід’ємною частиною якого був науковий соціалізм, тобто наука про людство, істинна якої належала лише партії. Науковий соціалізм- революційне й авангардне мислення — вважався своєрідною керівною настановою у який спосіб повинне діяти суспільство, малоспроможне ще зрозуміти закони.
Крістіна Петреску відмічає, що зародки наукового соціалізму в Румунії намічаємо у кінцевий період партійного керівництва Георге Георгіу-Дежа, першого комуністичного лідера в Румунії у період 1947- 1965 років. “У період Георге Георгіу-Дежа в офіційних документах поняття “науковий соціалізм” відсутній. Однак джерело цієї науки, тобто її початки належать до цього періоду. Поштовхом послужив III-ій З’їзд Румунської робітничої партії, що мав місце у 1960 році, який відмітив, що настав момент створити підручники соціальних наук, які поєднали б “марксизм-ленінізм із специфічними досвідом нашого народу.” Квітнева декларація, прийнята у 1964 році наголошувала на відомих ідеях Хрущова стосовно того, що кожна партія має можливість вибрати власний шлях до комунізму. Отже, науковий соціалізм посідає загальновстановлені закони, й, одночасно, враховує наявність у кожній країні конкретних історичних умов, які необхідно брати до уваги.”
На початку сімдесятих років XX століття науковий соціалізм був створений як наука, й новий напрям розвитку румунського суспільства по шляху до комунізму був накреслений. Крістіна Петреску зауважує: “У “Малому філософському словнику”, що вийшов у 1973 році, знаходимо визначення поняття наукового соціалізму, яке виходячи з ленінської ідеї наявності трьох конструктивних положень марксизм-ленінізму, наводить на ідею існування поряд із загальновстановленою істиною та загальновизнаними законами, також у кожній країні специфічних умов, які необхідно вивчати. Директиви Чаушеського періоду сприяють розвитку цієї галузі знання. Чаушеску настоював на створенні вітчизняних підручників наукового соціалізму, наголошуючи на ідеї застосування власного досвіду, місцевих традицій.”
Науковий соціалізм, що набув статуту офіційної догми, заполонив усі галузі навчання. Це був один з найбільш осоружних університетських курсів, всупереч тому, що повинен був виявити закони світу, якими їх бачив марксистський невроз.
