Початки бухарестського громадського транспорту
З 1850 року громадський транспорт в Бухаресті йтиме в крок зі всім тим, що означатиме громадський транспорт в європейських містах.
Steliu Lambru, 13.10.2014, 13:00
У першій половині XIX-го століття, Бухарест був містом під повним реформаторським імпульсом. Прагнення еліти створити сучасні країну і народ змобілізувало дуже гетерогенну масу людей різних соціальних категорій, у величезному зусиллі, що означало, в кінцевому рахунку, виховання громадян. Модернізуючі еліти, які здобули освіту на Заході, зрозуміли досить рано, що суспільство потребує свого роду міської цивілізації, клітини економічного розвитку та політичного мислення. Для цього, румунське місто необхідно було перетворити з поселення східного типу, приміського, на динамічне поселення західного типу.
Бухарест був найбільш підхідним місцем для всіх експериментів по модернізації румунського суспільства. Найглибшим експериментом був той з переформування міста на принципах міського планування, будування бульварів та регулювання дорожнього руху. Модернізація міста призвела до появи міського громадського транспорту, поняття ще невідомого румунам. До половини XIX століття, підвищення економічного динамізму та міської інфраструктури призвели до перетворення громадського транспорту на необхідність. Вільям Уілкінсон, консул Англії в Волощині у першому десятилітті XIX-го століття, писав про те, як переміщалися люди в столиці князівства, Бухаресті: “Там немає бричок, так що всі люди повинні пересуватися пішки. Що стосується позаміського транспорту, то поштова система і пересування між населеними пунктами у Волощині здійснюється легко.” Це не означає, однак, що Бухарест був вкрай відсталим. Лише 1820 року з’явилися перші омнібуси на Заході.
Архітектор Адріан Кречунеску, професор Бухарестського Університету архітектури та містобудування “Іон Мінку” пояснює якими були початки громадського транспорту в Бухаресті: ”Громадський транспорт в Бухаресті розпочався візками на кінській тязі, легкими екіпажами, бричками. Спочатку, мало людей могли дозволити собі використовувати приватні транспортні засоби. Спочатку йшлося про суміш між візками, омнібусами, трамваями і навіть автомобілями, так як можна побачити на фотографіях, що зображують Париж в 1900 році. Точна дата початку використання омнібусів у Бухаресті невідома. Регламент щодо використання омнібусів в системі громадського транспорту був запроваджений на підставі моделі, використаній в Брюсселі. З-поміж урегулювань, можна запримітити, що стаття № 31 передбачає обовязковість кучерів переміщатися порожньою коляскою по вулицях, аби дати зрозуміти кліентам, що вони у розпорядженні громадськості. Суть цього виду транспорту, який дорівнює сучасному таксі, полягала в тому, що особи, які посідали візки на кінській тязі, були змушені дотримуватися контракту укладеного з міською радою і зупинятися по дорозі лише в певних стаціонарних пунктах, визначених муніципалітетом, де могли чекати на клієнтів. Так що заборона не “чіпляти” клієнтів будь-де на вулиці, яка є обов’язковою зараз, була обов’язковою і колись.”
Підвищення значення громадського транспорту в Бухаресті призвело до виникнення послідовних регулювань у сфері дорожнього руху в 1845, 1847, 1850, 1851-му роках, до встановлення спеціальних правил, що контролювали поводження кучерів на дорогах. Адріан Кречунеску розповість про ті Правила транспортного руху, які у ті роки, були дуже суворими, саме для перетворення Бухареста на сучасне місто. Перший пункт Регламенту поліції щодо регулювання дорожнього руху передбачав, цитую: “вулиці, так само й прилеглі до них тротуари, завжди повинні бути доступними для полегшення спілкування. Заборонено розміщення на них ящиків, бочок, корзин з товарами, корзин з квітами, прилавок, стільців, дерева, цегли і всього того, що може завадити громадському транспорту. На жодній вулиці не дозволено виходити за межі будинків та їх околиць. На тротуарі, заборонено проїжджати бричками або верхи на коні, а також привязувати коней на тротуарах. Візькам на кінській тязі заборонено стояти на вулиці, довше ніж відчайдушно необхідно. В таких ситуаціях, вони зупинятимуться тільки на краю вулиці, біля тротуарів, і на короткий час”.
З 1850 року громадський транспорт в Бухаресті йтиме в крок зі всім тим, що означатиме громадський транспорт в європейських містах. Після омнібуса слідуватиме трамвай, запряжений кіньми а, після винаходу електродвигуна – електричний трамвай. Економічні зміни, мобільність робочої сили і переосмислення соціального життя, викликані громадським транспортом та новою ідентичністю міста знаменуватимуть нову еру буму і реформаторського імпульсу.
