Радянські радники в Румунії
Виникнення і розвиток радянського типу політичного суспільства покладалися на деяких пілонах: радянську армію, комуністичну партію, репресивний апарат і радянських радників.
Steliu Lambru, 08.07.2013, 10:46
Виникнення і розвиток радянського типу політичного суспільства покладалися на деяких пілонах: радянську армію, комуністичну партію, репресивний апарат і радянських радників. Останні привезли з Москви в усі країни Центральної та Східної Європи спосіб мислення і запровадження комуністичної моделі. І у Румунії, радянські радники проникнули в усі державні установи, щоб контролювати повну трансформацію капіталістичного суспільства на соціалістичне. Формально, було зроблено запит щодо цього від уряду Румунії, але насправді, відправлення радянських радників було рішенням Москви.
Восени 1949 року, лідер румунських комуністів Георге Георгіу-Деж відправив листа до Андрея Андреєвича Громико, заступника міністра закордонних справ СРСР, в якому просив відправити “одного або двох експертів для надання допомоги керівництву Румунської робочої партії, щоб проаналізувати ситуацію певних членів партії із заплутаною і підозрілою діяльністю”. В ході засідання від 9 листопада 1949 року Політбюро ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу, запит Дежа був схвалений. З боку Міністерства державної безпеки СРСР були відправлені до Румунії Сахаровський О.М. і Патрикеев В.С.. Це був початок. Конвенція між Румунією та СРСР, підписана 5 лютого 1950 року, підтверджувала відносини підпорядкування між двома країнами.
Радянські радники були відправлені, перш за все, для надання порад війську та службі безпеки. Тривалість їх перебування було 3 роки, і кошти покривалися за рахунок румунської сторони, як для них, так і для їх сімей. Вони отримували дві зарплати: одну в леях, яку отримували в руки, а іншу в рублях, яку платив їм Радянський Союз. Окрім того, радники отримували безкоштовне житло, доступ до спеціальних магазинів, безкоштовний транспорт.
Але не тільки Військо і Служба безпеки були стратегічними пунктами для радянських радників, але і сектори економіки. Ніколає Магереску був секретарем ліберала Міхаїла Ромнічану, в уряді комуніста Петра Грози. У 1996 році, він розповів Центру усної історії румунського радіомовлення про одного з радянських радників у Національному банку Румунії. “У Національному банку я спочатку працював у Плоєштській філії. Але там я пробув тільки два роки, а потім повернувся до центру. Коли я повернувся в центр – це відбулося в кінці 1949 — початку 1950 року — там працював один радянський радник, якого звали Ромашов, я прекрасно памятаю його фамілію. Він був недбало одягнений, із помятими штанами, наскільки я памятаю. Він прибув сюди із усіма інструкціями від Гостбанку з Москви, і ми почали працювати за моделю банківських операцій Гост банку. Однак, на щастя, у нас був губернатором Аурел Вижолі, який працював у Національному банку з 1923 року. Він був неперевершеним техніком, був дуже добре підготовлений і, особливо, був людиною, яка зберегла традицію Національного банку, тобто не втратив менталітет банківського службовця”.
Ніколає Магереску розповів і як змінилася економічна політика Центрального банку Румунії, політика продиктована радянськими радниками: “Ця зміна була зроблена тому що, нам було наказано перейти на нову систему. Що це означало? Всі гроші, які були на ринку, повинні були знаходитися в рахунках у Національному банку. Жодному підприємству не дозволялося зберігати ліквідності, а лише встановлений мінімальний поріг. Національний банк був тим банком, який фінансував всі підприємства, після того, як Міністерство фінансів виділяло підприємствам власні оборотні кошти. Різницю, яку не могли покрити із оборотних коштів, підприємствам слід було покрити з кредитів. Отож, централізована державна система розпочалася з Національного банку”.
Репресивний апарат та економічні сектори були першими, які підлягли політиці радянізації. Але не менш важливою була й культурна політика. У 2000 році, артист Іон Селіштяну згадав собі про радника Коваленка: “Він не спілкувався із студентами і приходив лише у супроводі тілоохоронців. Він був товстеньким і мав монголоїдну фізіономію. Він полюбляв диктувати і злякувати людей. Викладачі дуже боялися його. Пізніше, за сценографію поганої якості, його відправили у Сибір, де він і помер.”
14 січня 1957 року Комуністична партія Радянського Союзу вирішила, що Румунія має достатню кількість фахівців аби продовжити свій власний шлях до комунізму. Таким чином, румунам вже не потрібною була допомога радянських радників. Хоча в 1958 році більшість радників було відкликано до Москви, проте, до початку 1960-х років радянські військові радники були постійно присутніми в Бухаресті.
