Румунія через 30 років після комунізму

Після 1989 року настає новий період в історії Румунії, Центральної та Східної Європи загалом, геополітична зона до складу якої вона входить.

Steliu Lambru, 30.12.2019, 02:35

Після 1989 року настає новий період в
історії Румунії, Центральної та Східної Європи загалом, геополітична зона до
складу якої вона
входить. Це період недавньої історії, в який на міркування більше впливають сучасні ідеї та
сподівання, ніж на суспільства з більш далекого минулого. Чого досягла Румунія
за 30 років від падіння комунізму? Одні скажуть багато, інші навпаки.

Історики та фахівці психосоціальних
наук вивчали найпоширеніші настрої в постсоціалістичних суспільствах, а саме почуття
ностальгії за десятиліттями до 1989 року. У всіх колишніх комуністичних
країнах Центральної та Східної Європи існує почуття, емоційне ставлення до того, що було до 1989 року. Люди прагнуть
підсолодити минуле і пов’язувати його з власним життям, незалежно від суворості
політичного режиму чи ще більш нещасних періодів. Таким чином, ностальгія прикрашає яскравими кольорами минуле, а в темних тонах – сьогодення, в
якому індивід часто більше не зустрічається. Коротше кажучи, ностальгія ідеалізує
минуле, вважаючи,
що там все було добре,
і висміює теперішнє, звинувачуючи його у всьому лихому.

Навіть Румунія не є винятком від ностальгії, а найстаріші найбільш схильні до неї. Але наскільки її можна пояснити, наскільки
ностальгія несправедлива.
Румунія тепер далеко від того, якою була три десятиліття тому, з усіх точок зору. Румунія сильно
змінилася, вона в найбезпечнішій ситуації за всю її сучасну історію,
незважаючи на інерцію, яка її тягне вниз.

Повертаючись до запитання, чого досягла Румунія за 30 років
від падіння комунізму?, Ми запитали історика Драгоша Петреску, професора факультету
політичних та адміністративних наук Бухарестського університету, якими є здобутки за останні три десятиліття, що
минули від 1989 року: З точки зору Румунії, є безперечні
здобутки, і моє покоління, яке ніколи не
мріяло подорожувати на Захід, жило особливо в кризовий період 80-х років, очевидно, сприймає їх інакше, ніж
покоління, що народилося після 1989 року. Румунія є членом Європейського Союзу, є членом
НАТО, очевидно, ринкова економіка може бути не повністю функціональною, але
вона працює. Є динамічний приватний сектор, є іноземні інвестиції. Є багато
речей, які показують нам, що Румунія на правильному шляху.

Багато з докорів, які ностальгічне ставлення
ставить сучасному
суспільству
взагалі, насправді є, до речі,власними слабкими сторонами та проявами безсилля. Це прояви
колективної ментальності, автоматизмів і кліше, від яких люди важко
позбуваються. Драгош Петреску все це відносить до політичної культури, яку неможливо змінити так легко: Є багато речей, які залежать від нас,
як румунів, від політичної культури. А саме, узагальнення демократичної
політичної культури, але якось цілком усвідомлюючи, що ми повинні робити, не скаржачись, не очікуючи сторонньої допомоги,
починаючи з дуже серйозних питань, що стосуються національної безпеки. Те, що
Румунія ще не в змозі захистити власний повітряний простір власними силами чи
зробити щось своїми силами, є певний доказ. Політична корупція, продаж політичного рішення тому,
хто пропонує більше, привели нас сюди. І в цьому не винен режим Чаушеску, а політики,
яких румуни часто через необдумані вибори або не ставлять занадто велику ціну
на власний голос, зробили. Дуже важливо кого ми обираємо, тому що потім ми можемо шкодувати ».

Невдачі належать сучасному суспільству чи вони є
комуністичною спадщиною? Драгош Петреску вважає, що це
поєднання комуністичної спадщини та того, що існувало до комунізму: У нас
є спадщина, це правда, але це не складна спадщина комуністичного минулого. Це
спадщина країни, яка знаходиться в основі європейської
діагоналі розвитку, яка починається з південного сходу і йде на північний захід
протестантської етики, як сказав великий німецький соціолог Макс Вебер. Ми,
румуни, тут на південному сході православної етики, де все складніше, де світ
чекаємилостині, а не вчать як працювати і жити краще. Є багато речей, які стосуються
недорозвиненості
регіону, який отримав
назву напів периферії,.

Як і будь-яке суспільство, і
румунське повинно дивитися вперед, щоб мати смисл існування. Драгош Петреску каже, що майбутні покоління
внесуть зміни, як минуле, так і теперішнє покоління довели Румунію до цього
історичного моменту: З іншого боку, є речі, які повинні зробити нас більш
оптимістичними, а саме транснаціональна діаспора, яка їде працювати на Захід,
політично соціалізує у більш розвинених
країнах. Але вона повертається додому і хотіла б, щоб все змінилося. Гасло, яке
мені подобається, ми хочемо таку країну, як на Заході, насправді ми хочемо, щоб країна,
подібна до консолідованої демократії, по суті, могла б показати нам, що існує
цей динамізм молодих поколінь.

Через 30 років
після 1989 року Румунія перебуває у стабільній ситуації, де свобода є основним
орієнтиром. Що, зрештою, є найважливішим.