Limes dacicus – кордони завойованої Дакії

Найдавніший кордон у просторі сучасної Румунії археологи називають «limes dacicus», він розташований у західній частині Румунії і мав протяжність понад 1000 кілометрів.

Steliu Lambru, 24.07.2023, 06:02

Кордон – це фізична чи психічна межа, яку встановила людина,
чи природа поставила на шляху людського розширення. Найдавніший кордон у
просторі сучасної Румунії археологи називають «limes dacicus», він розташований у
західній частині Румунії і мав протяжність понад 1000 кілометрів. Це кордон,
який окреслив і звів Рим після завоювання Дакії, кордон, що зберігся донині.

Разом з істориком та археологом Національного історичного
музею Румунії Овідіу Центею ми відтворили маршрут цього давнього кордону. «Під назвою
«limes dacicus» були визначені кордони римської провінції Дакія, яка за часів
Траяна на 160 років стала частиною Римської імперії. Це як фізичні, так і
адміністративні кордони провінції, яка була складовою Римської імперії.
Фізичним кордоном є знаки і споруди, які можна побачити безпосередньо на місці.
Це надзвичайно різноманітний і складний кордон держави, найскладніший кордон,
який ми задокументували в Римській імперії та, водночас, найдовший. З іншого
боку, це адміністративний кордон, тому що римляни навіть якщо вживали термін «limes»
вірили, що їхня імперія не має меж чи обмежень на землі. Це скоріше матеріалізація
тактичних і військових досягнень на певних ділянках, більше ментальний кордон,
який був результатом військових угод. Усі ті угоди, які вони мали з сусідами, мали
бути реалізовані на місці у вигляді кордону, щось на кшталт зораної смуги в
наші дні.»

З картою Румунії в руках та із заходу на схід за
годинниковою стрілкою ми спробували позначити найважливіші точки дакійського лімесу.
«Є дві лінії оборони, які працювали в різні періоди. Сюди входять гори Апусень
та райони золотоносних руд. Нам досить добре відомі місця розміщення таборів
римських легіонів Апулум (сьогодні місто Алба-Юлія) і Потаїсса (сьогодні місто Турда),
але вони були зведені трохи пізніше. Кордон пролягав дещо західніше і ми не
маємо точних даних. Після цього він пролягав через сьогоднішні Клузький та Сележський повіти,
через район Месешенських воріт, де він більш відомий. Далі вздовж внутрішньої північної
частині Карпатської дуги. Потім на схід, перетинав гори на перевалі Рукер-Бран
і пролягав униз по течії Дунаю маршрутом, більш-менш поміченим на землі, на
території нинішніх повітів Арджеш і Телеорман. Тут знаходиться трансалутанська
лінія, так звана «limes transalutanus», яка діяла паралельно або в різні періоди
з лінією річки Олт.»

Яким чином був помічений такий довгий сухопутний кордон? Розповідає
Овідіу Центя. «У давнину кордони були скоріше маршрутами, якими рухалися війська.
Залежно від противника чи географічних, скажімо так, політичних умов, кордони
помічалися або ні на місці. Наприклад, у Банаті у нас є дві дороги, які не
мають укріплень, але є й дві лінії укріплень, що свідчить про те, що в деякі
моменти, за часів Траяна, за часів Адріана і за часів Антоніна Пія тут було
неспокійно. Були зміни наприкінці ІІ-го століття, потім настала криза у ІІІ-му сторіччі,
кордон часто змінювався. Найбільш
вражаюча частина цього кордону знаходиться на північному заході Трансільванії,
в районі повітів Клуж-Селаж-Бістріца-Несеуд, де римляни звели багато веж, справжню
мережу веж, які захищали певні ділянки, де війська були розміщені в укріплених
таборах. Вони знали, що таке правила сповіщення, створювали земляні насипи
(вали) та оборонні рови. Це дуже складна система, яка також надзвичайно добре
задокументована.»

«Limes dacicus» розповідає про динаміку кордону, який
постійно змінювався, – каже Овідіу Центя. «Якщо йти на північний схід і схід, лінія
кордону вже не так добре задокументована, але вона замикає Карпатську дугу з
внутрішньої сторони і після цього через перевали Південних Карпат була з’єднана
з алутанською лінією, відповідно з трансалутанською лінією, замикаючи кордон
на схід. Природно, що війська були досить численними, принаймні в першій
половині ІІ-го століття до кризи під час Маркоманських війн, коли їх чисельність
зменшилася, а військові операції були досить масштабними, тобто йдеться про масштабні
війни. Після цього в історичних джерелах вони більше не згадуються, але ми
знаємо, що з часом кількість римських військ зменшується і це відбувається по
всій імперії, тому деякі згадки зустрічаються більш епізодично. Перші організаційні
заходи були вжиті на початку ІІ-го століття, за часів Траяна, коли кордон мав не
адміністративний, а переважно військовий характер, як межа військового округу.
Після першого конфлікту в 117-118 рр. Адріан першим адміністративно організував
цей простір, визначивши його у Дакію Верхню, Дакію Нижню і, пізніше, Дакію
Поролісенсіс. Таким чином були утворені три провінції з трьома губернаторами. А
після Марка Аврелія вони були реорганізовані.»

«Limes dacicus» став першим цивілізаційним кордоном у
сучасному румунському просторі, а тепер він є частиною всесвітньої спадщини.