Стрес — виклик XXI століття
Ми майже безперервно перебуваємо в мережі, маємо доступ до вражаючого обсягу інформації, стикаємося з тиском щодо результативності, з невпевненістю, з браком часу і, часто, з труднощами у пошуку балансу між професійним та особистим життям.
Коріна Крістя і Христина Манта, 23.10.2026, 06:32
Ми майже безперервно перебуваємо в мережі, маємо доступ до вражаючого обсягу інформації, стикаємося з тиском щодо результативності, з невпевненістю, з браком часу і, часто, з труднощами у пошуку балансу між професійним та особистим життям. У цих реаліях стрес став викликом, з яким нам доводиться справлятися.
З біологічної точки зору стрес — це реакція організму на ситуацію, яка сприймається як напружена або загрозлива, — пояснює професор, доктор наук Луїза Спіру, лікар-геріатр та голова Фонду «Ana Aslan International»: «Стрес — це цілком природна реакція організму на вплив агресорів. Агресори бувають різними: чи то фактор забруднення, чи то негативна емоція, чи то травма, чи то сварка з коханим чи коханою — все це є агресором. Організм намагається адаптуватися, координуючи свою реакцію, щоб відновитися. Усі ми піддаємося стресовим факторам, уникнути цього неможливо. Якщо стрес втручається в наше життя, він спричиняє певні порушення рівноваги. І ці порушення пов’язані з нашими реакціями, що залежать від роботи мозку — тривога, депресія, гормональні, серцево-судинні та імунологічні прояви, але коли тривалий важкий період під впливом стресу стає очевидним, тоді ми вже говоримо про хронічний стрес. Те, про що я вам розповіла досі, — це гострий стрес. Як це буває, наприклад, коли у нас іспит, наші діти йдуть на іспит, вони переживають… Це минає! Тільки ось у той момент, коли це порушує рівновагу в тому, що ми називаємо гомеостазом, тобто рівноваги на клітинному рівні, і там виникають певні порушення, які зникають під час короткочасного стресу, але залишаються під час тривалого стресу — понад два тижні, місяць, два, три, а дуже часто й роки, — у цей момент прояви вже з’являються на відстані, всюди, по всьому організму. Але першим, хто сприймає ці реакції, є наш мозок, адже саме він намагається впоратися з ситуацією».
Мозок бере на себе все це навантаження та намагається з ним впоратися, але через деякий час він може не впоратися. Тоді починають з’являтися такі ознаки, як серцебиття, пітливість, порушення сну або кишкового транзиту, шкірні висипання або алергія. Знову ж таки, Луїза Спіру: «Коли стрес гострий, ми дуже добре мобілізуємося, стаємо активними, можемо впоратися з ситуацією, і часто під час гострого стресу ми проявляємо виняткові здібності. Але коли стрес стає хронічним і ми бачимо, що ситуація погіршується, на жаль, наші ресурси поступово вичерпуються, аж поки ми не досягаємо стадії виснаження. Цей «розкручений двигун», яким є наш організм, зрештою перестає справлятися, і дуже важко повернути організм до рівноваги. Бернаут — це, по суті, стрес, доведений до апогею, тобто навіть ми самі усвідомлюємо, що вже не можемо оговтатися. І дуже часто ми чуємо від представників молодого покоління: «У мене вигорання! У мене вигорання!» Коли вони це кажуть, вони насправді заявляють, що у них більше немає ресурсів або що вони відчувають себе виснаженими. Виснаження є фізичним, психічним, розумовим; воно пов’язане з нездатністю рухатися, виходити з дому, генерувати нові ідеї».
Через свій значний вплив на фізичне та психічне здоров’я в сучасному житті стрес вважається «хворобою XXI століття». Він вражає там, де існують індивідуальні фактори ризику, але хороша новина полягає в тому, що сьогодні ці фактори можна змінити. Перший із них — це фізична активність у всіх її проявах, від прогулянок до відвідування спортзалу. Достатньо 150 хвилин фізичної активності на тиждень, — зазначає професор, доктор наук Луїза Спіру. Іншим фактором, який можна змінити, є соціальні контакти. Важливо не ізолюватися, і найяскравіший приклад цього — період пандемії, коли ізоляція вплинула на мільйони людей. Луїза Спіру: «Ізоляція, по суті, має найбільшу вагу серед факторів, на які можна вплинути. Адже ми — соціальні істоти, і ізолювати себе та забувати про це сьогодні, як свідчать останні дослідження 2026 року, еквівалентно курінню трьох пачок сигарет на день, незалежно від віку. Ізоляція ще глибше занурює тебе у власні негативні думки, коли ти переживаєш депресію, тривогу і не хочеш просити нікого про допомогу. Або коли ти ще не усвідомлюєш, до якої прірви ти прямуєш».
Сон також дуже важливий. Важливо не лише те, скільки ви спите, а й якість сну. Водночас важливо звертати увагу на фактори ризику та організовувати своє життя з урахуванням індивідуальних ризиків. Окрім здорового тіла та гострого розуму, важлива й здатність знаходити сенс на кожному етапі життя, — підкреслює професор, доктор наук Луїза Спіру, яка звертає увагу на три основні елементи, що допомагають нам зберігати самостійність, радіти життю та дивитися на старість без страху: м’язи, мозок і сенс, тобто жити з метою.
