Журналіст Кено Верзек про Україну: війна, волонтерство і сила суспільства
Німецький журналіст і волонтер Кено Верзек ділиться власним досвідом роботи в Україні під час війни, розповідаючи про побачене поблизу фронту, силу громадянського суспільства та значення міжнародної підтримки.
Василь Каптару, 29.04.2026, 10:49
Сьогодні гостем нашої рубрики «Взаємини» є журналіст із Німеччини Кено Верзек, який не лише спостерігає за подіями в Україні, а й безпосередньо долучився до них як волонтер. Він уже багато років працює у країнах Центрально-Східної Європи, а після початку повномасштабної війни поєднав професійну діяльність із волонтерською допомогою в Україні. Кено Верзек побував у різних регіонах, зокрема поблизу лінії фронту, і на власні очі побачив наслідки війни та силу громадянського суспільства. У цьому інтерв’ю він ділиться своїми спостереженнями про Україну, роль підтримки міжнародного співтовариства, а також про те, як війна змінила його особисто і професійно.
Ведучий: Доброго дня! Вітаю вас у студії Всесвітньої служби Радіо Румунія. Кено Верзек розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
Кено Верзек: Мене звати Кено Верзек. Я німецький журналіст, приблизно 30 років працюю у Східній Європі. Я народився у Східній Німеччині і ще в дитинстві бував, зокрема, в Румунії, тому Схід Європи завжди був для мене цікавим.
Ведучий: Коли та як Україна стала для вас важливою темою професійно й особисто?
Кено Верзек: Я можу сказати, що уперше я побував в Україні ще в дев’яностих роках, але тоді Україна не була в моєму фокусі. Я більш-менш знав, що відбувається в Україні, але не дуже часто писав статті про Україну. Але після початку повномасштабної війни у 2022 році я був у Чернівцях. Це, до речі, було перше українське місто, яке я відвідав ще у 1992 році. Там у мене є знайома, яка працює в університеті та займається волонтерством. Я написав статтю про волонтерів і біженців, і саме тоді відчув, що не можу залишатися лише журналістом, хочу робити щось більше. З тих пір я там працюю і журналістом, а також займаюся волонтерством.
Ведучий: Крім Чернівців Ви також були поблизу фронту, зокрема в Бахмуті. Що найбільше вас вразило?
Кено Верзек: Бахмут я відвідав наприкінці січня 2022 року, ще до повномасштабного вторгнення, до приходу росіян. Я часто бував поблизу лінії фронту, майже на лінії фронту. Звичайно, найбільше мене вразив масштаб руйнувань. Одне – бачити це у фільмі, зовсім інше – бачити на власні очі. Особливо важко і сумно було дивитися на людей, яких ми евакуювали. Виникає відчуття абсурдності того, що відбувається, не має сенсу! Дуже, дуже сумно усе це бачити. Але я також зрозумів, що Росія по своїй суті означає терор, смерть, катування і щось треба роботи проти цього.
Ведучий: Ви були в Україні на початку 90-тих, потім після початку повномасштабного вторгнення Росії, як змінилося ваше бачення України після 2022 року?
Кено Верзек: Я взагалі думаю, що Україну це абсолютно європейська, демократична країна. Якщо порівнювати з 90-ми роками, то мені здається, що це дуже нормальна, демократична, вільна країна, і в деяких аспектах вона навіть випереджає Захід. Взагалі, мені здається, що це одна з найкрасивіших країн Європи, особливо мене з 2014 року вразив волонтерський рух і я дуже пишаюся тим, що є маленькою частиною цього руху.
Ведучий: Мабуть, коли їхали до Чернівців Ви проїжджали через Румунію, тому цікаво, наскільки важливою, на Ваш погляд, є роль Румунії як сусіда України під час війни?
Кено Верзек: Дійсно у Чернівці, я завжди їду через Румунію. Я думаю, що Румунія дуже важливий партнер для України. Румунія значною мірою підтримує Україну, хоча про це часто мало говорять. Думаю, що про румунську допомогу Україні, бо ця країна – важливий партнер, але ми мало знаємо скільки Румунія робить. Але все одно румунська підтримка дуже важлива для України, і ми прости не знаємо, але Румунія також важливий партнер.
Ведучий: Кено Верзек Ви працюєте в країнах Центрально-Східній Європі вже понад 30 років. Як змінився регіон за цей час?
Кено Верзек: Це дуже комплексне питання, про це можна говорити годинами. Якщо коротко, то з перспективи Німеччини, ми, принаймні більша частина людей у нас цей регіон досі часто сприймають як «дикий» Схід, але це не так. Румунія, Болгарія, навіть Угорщина, Польща, Чехія, – це вільні країни, які зазнали значних змін. Звичайно, наприклад у Румунії, Болгарії та в Україні є проблеми з корупцією, але дуже важливо сказати, що корупція існує всюди, форма корупції у нас взагалі, коротко кажучи, крім цих проблем наприклад, Румунія, це нормальна країна, в якій можна абсолютно нормально жити. І попри ці проблеми, загалом це демократична країна і я завжди дуже радий бути в Румунії.
Ведучий: Чи є спільні риси у країн із тоталітарним минулим?
Кено Верзек: Так. Наприклад, в Україні існує дуже сильний волонтерський рух, якого немає в такому вигляді в Німеччині. У цьому плані ми маємо чому навчитися в України. Також у Румунії після 2012 року також був потужний ну не волонтерський, але скоріше громадянський рух проти уряду. Таких рухів у нас також не було У цих процесів можна багато чому навчитися.
Ведучий: Кено Верзек Ви розповіли, що були на передовій, бачили жахіття війни, як змінилася роль журналіста під час війни?
Кено Верзек: Мушу сказати, що на передовій був а як волонтер, а не як журналіст. Навіть і тепер, коли йду на лінію фронту, я це роблю як волонтер. Але мені здається, що загалом війна дуже змінилася, у теперішній війні надзвичайно важливу роль відіграють дрони. Тому зараз набагато небезпечніше там рухатись, можна сказати, що це вже нова реальність.
Ведучий: Які виклики постають під час висвітлення війни для міжнародної аудиторії? Чи вважаєте Ви, що про війну слід і надалі активно писати, або , можливо, варто зменшити увагу до реалій війни в Україні?
Кено Верзек: Знаєте, в Україні я взагалі більше волонтер, ніж журналіст. На Заході справді відчувається втома від теми війни. Але це так, на жаль люди в нас, як мабуть і в Румунії, вони дуже втомилися від війни, від України. Але важливо постійно казати і наголошувати: це не тільки війна України. Я упевнений, я сильно впевнений, що Україна захищає й нас і це не треба забувати. Без України, росіяни, москалі вже були б у Молдові, на кордоні з Румунією, з Угорщиною і так далі. Тому я особисто дуже вдячний Україні і людям, які воюють, навіть цивільним, які займаються волонтерством, адже вони зараз платять ціну за це. А ми можемо їм допомагати, писати про це, бо це не така війна, як наприклад в Африці, де не можна з точністю сказати хто там винуватий, тут все дуже ясно, чорним по білому, можна сказати – Росія напала на Україну, Росія – це фашистська, імперіалістська система. Росіяни завжди казали, що Україна не існує, немає такої мови – української, культури і так далі. А українці просто хотіли жити мирно, але заразо вони мусять воювати. Крім цього в Росії неодноразово казали, що Україна не остання країна, куди вони хочуть йти. Путін дуже ясно сказав: Росія – це там де російський солдат. цього спротиву ситуація могла б бути значно гіршою для всього регіону. Тому я думаю, що ми не маємо права забувати, що відбувається в Україні, це мій, можна сказати, заклик до людей.
Ведучий: Наші слухачі вже почули як добре ви володієте українською. Коли і чому Ви вирішили вивчити українську?
Кено Верзек: Дякую, але я, на жаль, ще не дуже добре розмовляю українською, особливо важко з граматикою. Раніше я спілкувався російською, у 2022 році, після початку повномасштабної війни, я ще говорив російською. Звичайно, я завжди казав: Вибачте, я іноземець, не говорю українською, чи можна розмовляти російською?… Це ніколи не була проблема, але вже в 2023 році я відчув, що це недоречно, це неповажно і почав у розмові з друзями поступово переходити на українську, крок за кроком, почав говорити українською. І це дуже добре, мені здається, що це дуже доречно.
Ведучий: Чи допомагає вам знання мови у волонтерській діяльності? Як реагують люди на те, що ви звертаєтеся до них українською?
Кено Верзек: Це ще рідкість, коли іноземці говорять українською, більшість – або англійською, або німецькою, іноді російською, тому більшість людей завжди в захваті і вони це дуже цінують. Взагалі це мені дуже допомагає, коли іду з іноземними волонтерами. Наприклад, в мене є німецький друг, також волонтер, він вже давно живе в Києві, він також трохи говорить українською і люди це дуже цінують. Все одно в мене є амбіція краще розмовляти українською, і я далі буду вивчати цю чудову мову.
Ведучий: Чому ви почали брати участь у волонтерських ініціативах?
Кено Верзек: Російська війна – це перш за все, війна проти України, тому що Україна це вільна, демократична країна і щось таке не може існувати біля Росії. Я думаю, що взагалі Росії заважає демократія, свобода і так далі. Так що це також війна проти вільної Європи і я думаю, як я раніше сказав, що завдяки Україні ми зараз живемо комфортно у нас у Німеччині і я дуже вдячний за це. Тому що хлопці там, в Україні, вони платять ціну за це. Я вважаю, що повинен допомагати настільки, наскільки можу і я це роблю.
Ведучий: І все таки можна було просто сидіти в Німеччині, в Румунії, в Чехії, Польщі, відправляти гуманітарну допомогу, як це роблять багато інших європейців. Але ви все таки вирішили їхати і везти туди самостійно допомогу і допомагати людям?
Кено Верзек: Так, я помітив, що дуже важливою є не лише матеріальна допомога, а й сама присутність. Незалежно від того, чи ти іноземець, чи українець, інколи варто їхати ближче до фронту, до хлопців. Я роблю це не дуже часто, але регулярно, наприклад, буваю в Сумах. Важливо, щоб люди там тебе бачили, адже моральна підтримка має зовсім інше значення, ніж просто надіслати сто чи тисячу євро. Особиста присутність є надзвичайно важливою, тому я це і роблю.
Ведучий: Ви були в Чернівцях, в Сумах, в Гуляйполі, в Бахмуті. Які історії людей в Україні найбільше вас зачепили?
Кено Верзек: Загалом можу сказати, що більшість людей в Україні є дуже волелюбними. Подекуди їх можна назвати навіть анархічним: вони критично ставляться до влади, і відчувається їхнє прагнення жити вільно. Мені це особливо імпонує. Так, люди часто висловлюють невдоволення, але водночас вони не залишаються пасивними – коли щось не влаштовує, вони намагаються діяти. Це мені дуже подобається. Наприклад, я неодноразово бував у Гуляйполі, коли ще була можливість туди їздити – зараз, на жаль, це сіра зона. Варто підкреслити, що місто не окуповане, але перебуває в зоні постійної небезпеки. Мене вразило, як там живуть люди: попри те, що фронт був усього за п’ять кілометрів, кожень день були КАБи, бомбардування, але місто було чистим, люди працювали настільки, наскільки це було можливо, у пунктах незламності… Подібне враження справила й Костянтинівка. Про Бахмут говорити складніше, адже під час моєї останньої поїздки місто фактично вже не існувало. Загалом, навіть поблизу фронту в Україні є багато людей, які намагаються відновлювати життя, робити щось гарне попри всі труднощі. Це надзвичайно важливо і справді вражає.
Ведучий: Як ви бачите майбутнє України після війни? Якою ви бачите Україну після перемоги?
Кено Верзек: Складно передбачити, як розвиватимуться події. Наразі немає відчуття, що війна завершиться найближчим часом – це може тривати ще рік, два чи навіть довше. Водночас я впевнений, що Україна була, є і буде. Це точно буде вільна та демократична країна. Мабуть ще стикатиметься з певними викликами, подібними до нинішніх. Попри це, вона залишатиметься вільною і доброю країною і я дуже сподіваюся, що після війни з’явиться можливість і надалі працювати на її благо та сприяти її розвитку і процвітанню.
Ведучий: Шановні слухачі, на зв’язку з нами був німецький журналіст і волонтер Кено Верзек.
Кено Верзек, дякую Вам за цікаву розмову!
Кено Верзек: Дякую вам і перепрошую за недосконалу українську. Сподіваюся, що наступного разу говоритиму краще.
Ведучий: До побачення. Слава Україні!
Ведучий: Героям слава!
