Україна між самітом в Алясці та зустріччю в Парижі
Після саміту на Алясці, який став символом дипломатичного прориву для Путіна та джерелом занепокоєння для Заходу, європейські лідери намагаються консолідувати «коаліцію рішучих», щоб не допустити миру в обхід України та зберегти трансатлантичну єдність.
Василь Каптару, 10.09.2025, 06:00
Всього за кілька годин на Алясці Володимир Путін переконав Дональда Трампа, що перемир’я з Україною не є кроком вперед, зумів уникнути американських санкцій і вражаюче зруйнував багаторічні спроби Заходу ізолювати російського правителя. Reuters зазначає, що за межами Росії Путіна широко вітали як переможця саміту на Алясці, в той час як вдома російські державні ЗМІ зображували президента США як обережного державного діяча, а критики на Заході звинувачували його в тому, що він не виправдав очікувань. Час, що минув після зустрічі на Алясці, схоже, розвіює туман над Білим домом і справжні наміри Путіна стають все більш зрозумілими. У Пекіні президент Володимир Путін зустрівся з президентами Китаю Сі Цзіньпіном і Північної Кореї Кім Чен Ином, там російський лідер ще раз продемонстрував, що зустріч на Алясці була радше театральною грою або «маскарадом» у стилі КДБ.
У цьому контексті президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармеро нещодавно очолили чергову зустріч країн «коаліції рішучих», які надають військову підтримку Україні, яка пройшла в Єлисейському палаці в присутності президента України Володимира Зеленського. Агентство Франс Прес нагадує, що європейські лідери були скликані президентом Франції Еммануелем Макроном щойно після останнього саміту Європейської ради, щоб скласти конкретний план дій щодо відстоювання інтересів Києва. На зустрічі також обговорювалося питання введення миротворчого контингенту в Україну після укладення мирної угоди. Дев’ять європейських лідерів були фізично присутні в Парижі, включаючи канцлера Німеччини Фрідріха Мерца і прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, а також президентку Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн і генерального секретаря НАТО Марка Рютте. Інші члени коаліції, в тому числі президент Румунії Нікушор Дан, взяли участь по відеозв’язку. Близько 30 західних лідерів обговорили гарантії безпеки для Києва у разі укладення мирної угоди з Росією, сподіваючись зробити достатньо, щоб переконати США підтримати їхні зусилля.
«Сьогодні відбулася дуже хороша і змістовна зустріч «коаліції рішучих» під головуванням Еммануеля Макрона та Кіра Стармера. Я високо оцінюю важку роботу і прогрес, досягнутий у забезпеченні надійних гарантій безпеки для України. Трансатлантична єдність і координація є нашою силою перед Росією», – написав глава румунської держави у мережі Х за підсумками дискусій. Він привітав присутність представників США на цьому засіданні, стверджуючи, що «участь США залишається вирішальною в усіх аспектах спільних зусиль, спрямованих на досягнення припинення вогню і тривалого миру в Україні».
Нікушор Дан наголосив, що Захід має продовжувати тиск на Росію, оскільки вона продовжує демонструвати, що не хоче миру. «На жаль, вона розуміє лише мову сили, і ми повинні діяти відповідно. Румунія підтримує прийняття додаткових санкцій. Міцна безпека для України і подальша консолідація позиції НАТО на східному фланзі і в Чорному морі йдуть пліч-о-пліч. Подальша підтримка Республіки Молдова та її демократичного і європейського курсу не менш важлива для загальної безпеки і стабільності нашого регіону», – написав президент Румунії.
Говорячи про останні події, пов’язані з війною в Україні та переговори щодо миру в сусідній країні, Джордже Скутару, виконавчий директор Центру «Нова стратегія» і колишній радник президента з питань національної безпеки, в інтерв’ю Румунському Радіо сказав, що європейці намагаються впоратися з тим, що сталося після переговорів на Алясці й особливо продовжити спільні зусилля, щоб уникнути угоди в обхід України, по суті, нового Мюнхена. «Це був найбільший ризик зустрічі на Алясці, що Трамп і Путін вирішать, як завершити цю війну без залучення Європи, без залучення України, і що їхні рішення вплинуть на європейську безпеку, а отже, і на безпеку України. Тому ми стали свідками справжнього європейського «десанту» у Вашингтоні, де вперше провідні європейські лідери, голова Єврокомісії, генеральний секретар НАТО приїхали підтримати Зеленського, і всі разом були присутні на цій зустрічі. Путін, однак, отримав міжнародне визнання, Путін зміг переконати президента Трампа прийняти ідею, що для досягнення мирної угоди, про яку важко домовлятися і яка є «пожирачем часу», потрібно більше часу. Тимчасове припинення вогню було б іншою справою, тому що це зупинило б російський тиск на лінію фронту, а Путін хоче отримати перевагу в боях, які тривають, намагаючись чинити все більший тиск на українців. Він навіть не пішов на поступку, яку спочатку зробив в одній з телефонних розмов 18 березня, про тимчасове 30-денне призупинення російських ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Звісно, росіяни не дотрималися цього в повній мірі, але це був, скажімо так, міні-прояв доброї волі. Цього разу, після Аляски, ми не побачили жодних поступок з боку росіян. Залишається побачити, наскільки ця «коаліція рішучих» матеріалізується у вигляді розгортання військ в Україні, адже мова йде про мирну угоду.»
Джордже Скутару зазначає, що мирна угода припускатиме взяття Росією і Україною на себе певних зобов’язань і наявність гарантів цієї мирної угоди. Але тут постає питання чи можна довіряти Росії. «Був Будапештський меморандум, Росія підписала його, гарантувала територіальну цілісність України разом з Великобританією і США, а через 20 років, у 2014 році, стала агресором і забрала Крим. Наскільки ми можемо довіряти підпису російського лідера, чи можемо довіряти Росії загалом у виконанні таких зобов’язань? Саме тому йдеться про необхідність посилення Збройних сил України. Україна не має всіх необхідних для цього коштів і тоді знадобиться фінансова підтримка для утримання 400 – 500 тисяч українських військових як сили стримування, сильної української оборонної промисловості і, звичайно, ми говоримо про розгортання військ забезпечення миру.»
Виконавчий директор Центру «Нова стратегія» наголосив і на особливій ролі Румунії в подальших планах «коаліції рішучих». Він каже, що вона залишиться лише паперовим побажанням, якщо Польща та Румунія не долучаться, адже, за його словами, мова йде про надзвичайні логістичні зусилля. Аналітик наводить приклад майбутнього моніторингу мирної угоди в Чорному морі, моніторингу півдня України, можливої безпольотної зони, що не може бути реалізовано без Румунії.
«Ми матимемо перекидання військ до Румунії, збільшення їх кількості, будуть логістичні зусилля з переміщення пального, боєприпасів, військової техніки, ми побачимо літаки, вертольоти, ще невідомо, наскільки турки відкриють протоки і чи прийдуть кораблі наших союзників до румунських портів. Але для нас це означає, що ми повинні прискорити виконання наших зобов’язань і процес модернізації наших військово-повітряних баз, в першу чергу «Міхаїл Когелнічану» і «Кимпія Турзій», ми повинні збільшити наші можливості виявлення. 28 серпня був прикрий інцидент, коли російський морський дрон уразив один з кораблів ВМС ЗСУ у Кілійському гирлі, за 24 км від впадання Дунаю в море і це був інцидент, відповідальність за який взяли на себе росіяни. Атака морського безпілотника цілком може бути приводом для операції під чужим прапором, тому що росіяни можуть заперечувати це, вони можуть звинувачувати українців, а нам потрібно розвивати проєкт Neptun Deep, нам потрібно захищати наші платформи і, звичайно, нам потрібно захищати всю портову інфраструктуру.
І тоді постає питання про прискорення інвестицій, особливо у військово-морський сектор, ми повинні усвідомлювати, що якщо, припустимо, сьогодні буде досягнута угода про тимчасове припинення вогню або навіть мирна угода, Росія продовжить бути агресивною з точки зору гібридних загроз. Перш за все, перешкоджати свободі судноплавства, проєктам з’єднання, енергетичним проєктам в Чорному морі, і Румунія буде на передовій, тому що Росія продовжуватиме кібератаки, продовжуватиме операції політичного впливу, намагатиметься створити соціальну напруженість в Румунії і, звичайно ставити під загрозу енергетичні проєкти. Не забуваймо, що в 2027 році Румунія стане найбільшим виробником природного газу в Європейському Союзі, завдяки проєкту «Neptun Deep», коли ми будемо видобувати газ з Чорного моря. Ось чому ми повинні прискорити ті проєкти, які збільшують нашу здатність до стримування, особливо у військово-морському секторі.»
Довгоочікуваний мир, однак, здається все ще віддаленим. Щоразу, коли окреслюється певна надія на досягнення домовленості, вона стрімко зникає, як Фата Моргана. Після зустрічі на Алясці знову заговорили про можливість миру між Україною та Росією. Історія показує, однак, що перед укладенням міцної мирної угоди майже завжди відбувалося припинення бойових дій, період перемир’я для створення необхідної бази для переговорів. За відсутності цього мирні переговори, продиктовані реаліями на фронті, часто перетворювалися на просту капітуляцію. Тому постає ключове питання: чи дійсно Росія хоче мирної угоди без припинення вогню, або вона більше зацікавлена в поступовій капітуляції України? Ось що думає про це румунський експерт Джордже Скутару. «Головною метою Росії залишається знищення України, і Путін намагається отримати сатисфакцію на фронті, військові успіхи, військовими засобами, тому, в принципі, і відбувається це зволікання. Але часто в таких випадках виникають проблеми. Згадаймо, що розпад царської Росії в 1917 році стався після Брусиловського прориву, який був кривавим наступом без зміни жодного військового плану, а економічні проблеми призвели до розпаду Російської імперії.
Росія входить в економічну стагнацію. Днями президент найбільшого російського банку говорив про технічну стагнацію, у них великий дефіцит, але ми повинні усвідомлювати, що Путін може протриматися ще рік або два з нинішньою військовою економікою, не створюючи ситуації, яка б поставила під загрозу режим. Чи запровадять санкції Сполучені Штати? У цьому проблема. Індійці наразі перебувають під американськими санкціями, але, навпаки, російська знижка на експортовану нафту зростає, а Індія збільшує кількість барелів, що імпортуються з Росії. Зараз усе залежить від того, чи вдасться Європейському Союзу запровадити санкції і тут буде важко досягти консенсусу зі Словаччиною та Угорщиною. Путін намагається спекулювати на різних проблемах, які існують у трансатлантичних відносинах і всередині Європейського Союзу, щоб запобігти санкціям. Ми повинні усвідомлювати реальність, виражену картою в кабінеті Герасімова. На стіні в кабінеті начальника Генерального штабу Російської Федерації висить карта ситуації на фронті, але Миколаївська та Одеська області на ній не належать Україні, а окреслені практично як частина окупованих територій.»
Джордже Скутару акцентує, що метою Росії залишається захоплення всього українського примор’я. «Якби український фронт розвалився, найбільше постраждала б з точки зору безпеки Румунія, не Польща, не Словаччина, не країни Балтії, тому що ми опинилися б у ситуації прямого кордону з Російською Федерацією. Слід наголосити, що за такого сценарію Росія, швидше за все, окупує й Республіку Молдова, тому що Молдова не має жодних гарантій безпеки, не має власної армії і не має стратегічної глибини. Саме тому румунські політики повинні пояснювати румунам, навіщо потрібна ця підтримка України. Тому що, повторюю, якщо ситуація на українському фронті погіршиться і російські війська остаточно прорвуть фронт, ми можемо опинитися за короткий проміжок часу з 850 км прямого кордону з Російською Федерацією.»
Виконавчий директор Центру «Нова стратегія» Джордже Скутару каже, що найбільш чутливим періодом для безпеки Європи є наступні два-три роки, бо протягом цих двох-трьох років Європі буде важко досягти необхідної оборонної спроможності для стримування Російської Федерації.
