Виклики транзиту українського зерна через Румунію
Експорт українського зерна через Румунію став одним із найважливіших напрямів економічної співпраці двох країн після початку повномасштабного російського вторгнення.
Василь Каптару, 14.10.2026, 07:57
Експорт українського зерна через Румунію став одним із найважливіших напрямів економічної співпраці двох країн після початку повномасштабного російського вторгнення. Для України це питання не лише торгівлі, а й економічного виживання, фінансової стабільності та продовольчої безпеки. Для Румунії – водночас можливість зміцнити власну роль у регіональній логістиці, отримати додаткові доходи та підтримати сусідню державу, але також серйозне випробування для транспортної інфраструктури й національного аграрного сектору.
Саме на перетині цих інтересів виникає певна напруженість. Україна потребує швидких, доступних і стабільних маршрутів для експорту, тоді як румунські фермери побоюються, що збільшення транзиту української продукції погіршує їхні можливості продавати власний урожай, який в цьому році був рекордним. У цьому контексті румунська влада змушена шукати баланс між підтримкою України та відповідальністю перед своїми виробниками, в умовах тривалої політичної кризи – країна вже п’ять місяців не має повноцінного уряду.
Війна змінила карту експорту зерна
До повномасштабного вторгнення Україна значною мірою покладалася на чорноморські порти для експорту зернових та олійних культур. Російська агресія, блокування морських маршрутів і систематичні атаки на портову інфраструктуру змусили українських експортерів шукати альтернативи.
У травні 2022 року Європейський Союз започаткував так звані шляхи солідарності. Вони дали змогу перевозити українські товари залізницею, автомобільним транспортом і внутрішніми водними шляхами через сусідні європейські держави. Румунія швидко стала одним із ключових елементів цієї системи завдяки географічному положенню, Дунаю та порту Констанца.
За даними Європейської комісії, оприлюдненими 2 лютого 2026 року, з травня 2022 року шляхами солідарності було перевезено близько 90 мільйонів тонн українського зерна, олійних культур і пов’язаної продукції. Загалом ці маршрути забезпечили експорт приблизно 209 мільйонів тонн різних українських товарів. Ці показники демонструють, наскільки важливою стала європейська транспортна мережа для української економіки.
За словами міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, «Румунія перебрала на себе близько 70% українського аграрного експорту в умовах заблокованих портів». Другим партнером України у цьому секторі є Польща.
Чому Румунія не може просто збільшити транзит
На перший погляд, рішення видається простим: якщо Україні потрібно експортувати більше зерна, Румунія має пропустити більше поїздів, вантажівок і суден. Проте транспортна система не здатна безмежно збільшувати обсяги перевезень лише за політичним рішенням.
Порт Констанца одночасно обслуговує румунську продукцію, український транзит та інші вантажопотоки. Для ефективної роботи потрібна координація між залізницею, портовими операторами, митницею, прикордонними службами, автомобільними перевізниками й судноплавними компаніями. Якщо одна ланка працює повільніше за інші, черги накопичуються по всьому логістичному ланцюгу.
Додатковим чинником є стан залізничної та портової інфраструктури. Необхідні ремонти, модернізація під’їзних колій, обладнання для перевантаження та ефективне планування прибуття поїздів. Важливу роль відіграють і природні умови на Дунаї, зокрема тривалий період низького рівня води, що призвело до обмеження річкових перевезень.
Для румунських фермерів затримки означають додаткові витрати на транспортування, зберігання та обслуговування кредитів. Вони можуть втрачати вигідні періоди продажу або бути змушеними погоджуватися на менш привабливі комерційні умови.
Саме тому румунська влада неодноразово заявляла, що інтереси національних виробників залишаються пріоритетом. Це закономірна позиція уряду, який має враховувати внутрішню економічну ситуацію, політичний тиск і суспільне невдоволення.
Виконувач обов’язків міністра сільського господарства та розвитку сільських територій Танцош Барна пояснює: «У попередні роки – як торік, так і два роки тому – ситуація була іншою, оскільки обсяги виробництва в Румунії були меншими, а навантаження на інфраструктуру та транспортні потужності – не таким значним. Зараз ми маємо справу із сукупністю факторів: обсягами виробництва в Румунії, тиском з боку України через обстріли морських портів Одеси та інших морських об’єктів в Україні, а також транспортними й логістичними витратами в Румунії».
Проте між захистом власних фермерів і відмовою від підтримки України немає обов’язкового протиріччя. Завдання полягає в тому, щоб збільшувати загальну пропускну спроможність і вдосконалювати управління потоками, а не лише перерозподіляти наявні можливості між двома групами виробників.
Чезар Георге: проблема не лише в українському збіжжі
Одним із найвиразніших голосів у дискусіях про транзит українського збіжжя через Румунію є Чезар Георге експерт зернового ринку та засновник Agricolumn, платформи моніторингу сільськогосподарських ринків, торговельних потоків та позиціонування в Чорноморському регіоні. Його аргументи важливі тим, що він розглядає ситуацію не лише крізь призму економічних інтересів румунських чи українських агровиробників, а й як проблему пропускної спроможності, організації ринку й довіри між його учасниками.
В інтерв’ю Радіо Румунія Чезар Георге описав ситуацію, за якої значний урожай румунських зернових стикається з обмеженими можливостями зберігання та експорту. У наведених ним оцінках йдеться про виробництво щонайменше 31,4 мільйона тонн зерна в Румунії, ліцензовані складські потужності на рівні близько 16,5 мільйонів тонн і приблизно 8 мільйонів тонн експорту за період від початку липня до початку жовтня відповідного сезону.
Румунський експерт також звернув увагу на проблеми з посередниками та інтеграторами, які, за його словами, у попередні роки не виконували фінансових зобов’язань перед фермерами й експортерами. Отже, невдоволення румунських виробників має підстави, які не зводяться до конкуренції з Україною. Воно пов’язане з обмеженою складською інфраструктурою, організаційними проблемами, фінансовими ризиками та залежністю від своєчасного доступу до експортних каналів.
Водночас Георге справедливо звертає увагу на те, що після погіршення можливостей українського морського експорту попит на перевезення через Румунію різко зріс. Українські вантажі почали конкурувати за залізничні слоти, автомобільні маршрути, перевантажувальні потужності та час роботи портових терміналів.
За його оцінкою, питання збільшення потоків українського зерна до Констанци стало одним із центральних джерел напруженості.
Чезар Георге: «Констанца залишається ключовим центром для всієї Європи і, насамперед, для Чорноморського басейну. З одного боку, ми маємо абсолютно чудовий рік: в історії ще не було року з такими обсягами виробництва. Наші проблеми пов’язані з логістикою, а саме зі зберіганням: місцеві потужності не перевищують 16,5 мільйонів тонн, що, уявіть собі, становить половину обсягу виробництва. Наразі ми досягли надзвичайних показників експорту: з 1 серпня його обсяги перевищили 8 мільйонів тонн, але ще близько 7 мільйонів тонн неможливо розмістити на складах.
За цих умов ми мусимо, наскільки це можливо, приймати й український потік вантажів, який почав надходити дуже інтенсивно саме з 1 серпня, а не раніше. Водночас Україна має дуже серйозні проблеми: їй не вдається прорватися через контрольно-пропускні пункти, оскільки Росія фактично атакує пункти пропуску з Молдовою або під’їзні шляхи з Рені та Ізмаїла.
Якщо сьогодні об’єктивно оцінювати ситуацію, то найбільшою проблемою є не Україна, хоча вона, безперечно, стане нею в майбутньому, адже має дуже великі обсяги експорту. Наразі ж бракує шляхів солідарності, які існували раніше. З 1 серпня і до тепер Україна транзитом через Румунію перевезла, за моїми оцінками, приблизно 800 – 900 тисяч тонн.»
Україна та Румунія домовились збільшити перевезення до Констанци
Румунія продовжує шукати різні варіанти сприяння експорту української агропродукції. Кілька днів тому Україна та Румунія домовилися підтримувати щодобову передачу шести пар поїздів до порту Констанца. Для збільшення обсягів перевезень до 10 пар поїздів на добу румунська сторона пришвидшить ремонт припортової та залізничної інфраструктури на своїй території. Про це 5 жовтня повідомив міністр відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник.
За його словами, під час робочого відрядження до Румунії на чолі української делегації основну увагу приділили пошуку додаткових маршрутів для українського експорту та імпорту, розвитку прикордонної інфраструктури й забезпеченню стійкості транспортного сполучення між двома країнами.
У Констанці українська делегація зустрілася з державним секретарем Міністерства транспорту Румунії Йонелом Скріоштяну, а також з представниками залізниці, портів, бізнесу, митної та прикордонної служб. Румунські партнери підтвердили підтримку України та готовність реалізовувати спільні проєкти, попри те, що процес формування повноцінного уряду в Румунії ще триває.
У такій ситуації будь-яка домовленість про пріоритетний пропуск українських вантажів ризикує стати політично чутливою, особливо якщо її умови недостатньо пояснені громадськості. Фермери можуть сприймати такі рішення як свідчення того, що держава ставить зовнішньополітичні цілі вище за їхні економічні інтереси.
Тиск фермерів і питання прозорості
Невдоволення румунських фермерів посилюється тоді, коли вони не розуміють, за якими правилами розподілятимуться транспортні можливості та хто отримає перевагу під час доступу до портів. Для аграрного сектору строки мають вирішальне значення. Урожай необхідно зібрати, зберегти, перевезти й продати, часто одночасно виконуючи фінансові зобов’язання перед банками, постачальниками та працівниками. Тривалі черги та непередбачуваність логістики можуть перетворити навіть успішний урожай на економічну проблему.
«Проблеми, на які вказують фермери щодо перевезення зерна до порту Констанца, зумовлені не браком залізничних потужностей, а неналежним плануванням і координацією операцій», – заявив у вівторок, 6 жовтня, тимчасовий виконувач обов’язків міністра транспорту Раду Міруце. Він повідомив, що працює над наказом, згідно з яким перевезення плануватимуть з урахуванням суден, що підлягають завантаженню, та їхньої місткості.
«Румунське зерно має рухатися, а не застрягати в поїздах і вантажівках. Я вирішив видати наказ міністра, який зобов’яже здійснювати послідовне планування завантаження суден у порту Констанца», – написав Раду Міруце у Facebook.
Що Україна отримує від румунського маршруту
Для України можливість експортувати зерно через Румунію має стратегічне значення. Аграрний сектор забезпечує значну частину експортних надходжень, робочих місць і доходів сільських громад. Якщо зерно неможливо вчасно вивезти, фермери втрачають оборотні кошти, а це ускладнює закупівлю пального, добрив і насіння для наступного виробничого циклу.
Тому Київ зацікавлений не лише у формальному праві транзиту, а й у практичній доступності транспортних коридорів. Українська сторона прагне більшої кількості поїздів, кращої координації судноплавства на Дунаї, швидшого проходження прикордонних пунктів і модернізації залізничної інфраструктури.
Однак потреби України не скасовують обмежень Румунії. Навіть коли український запит обґрунтований наслідками російської агресії, його реалізація потребує ресурсів, інвестицій і погоджених правил. Саме тому фінансова участь Європейського Союзу має принципове значення: витрати на підтримку українського експорту не повинні покладатися виключно на румунських платників податків, перевізників чи фермерів.
Румунська допомога: від транзиту до інфраструктурної співпраці
Попри труднощі та політичні суперечки, Румунія продовжує відігравати важливу роль у забезпеченні української торгівлі. Підтримка не обмежується допуском зернових вантажів до портів. Вона включає співпрацю щодо прикордонних переходів, залізничних сполучень, дунайських маршрутів і розвитку транспортних потужностей.
Ця співпраця важлива не лише для нинішнього експорту. Модернізовані залізниці, дороги, прикордонні пункти та портові потужності можуть залишитися довгостроковим економічним активом для обох держав. Вони сприятимуть торгівлі, розвитку прикордонних регіонів і глибшій інтеграції України в європейську транспортну систему.
Водночас розширення інфраструктури має супроводжуватися вдосконаленням управління. Потрібні зрозумілі правила доступу до портів, оперативний обмін інформацією, передбачувані графіки перевезень і механізми, які дозволятимуть румунським фермерам планувати експорт без зайвої невизначеності. Саме такий підхід дає змогу уникнути хибного вибору між підтримкою України та захистом румунського аграрного сектору.
Солідарність, що потребує практичних рішень
Проблема українського зерна в Румунії не має простого рішення. Україна переживає війну, втратила частину традиційних експортних можливостей і потребує надійних маршрутів для збереження економічної життєздатності. Румунія, зі свого боку, стикається з обмеженнями портів і залізниць, недостатніми складськими потужностями, організаційними труднощами та цілком зрозумілим невдоволенням власних фермерів.
Незважаючи на це Румунія намагається допомагати Україні попри численні економічні, логістичні та політичні проблеми. Вона надає свої транспортні маршрути, бере участь у розвитку альтернативних експортних шляхів і працює разом з Києвом та ЄС над модернізацією інфраструктури. Ця підтримка не означає відсутності суперечностей або необмежених можливостей, але демонструє готовність продовжувати співпрацю в умовах війни.
Тепер ключове завдання для обох держав – перетворити солідарність на ефективну систему, у якій українські виробники матимуть доступ до необхідних експортних маршрутів, а румунські фермери не нестимуть непропорційних витрат через перевантаження інфраструктури. Для цього потрібні прозорість, спільне планування, інвестиції та підтримка Європейського Союзу.
