Казанеле Дунерій (Дунайські котли)
Дунайські котли (Казанеле Дунерій) і, безперечно, природний парк "Залізні ворота" є одними з найпопулярніших туристичних пам'яток Румунії, які щороку підкорюють безліч туристів, які прагнуть відкрити для себе красу цього місця.
Штефан Бачу і Христина Манта, 21.04.2024, 06:38
Дунайські котли і, безперечно, природний парк “Залізні ворота” є одними з найпопулярніших туристичних визначних пам’яток Румунії, які щороку підкорюють безліч туристів, які прагнуть відкрити для себе красу цього місця. До будівництва греблі гідроелектростанції Залізні ворота у 1970-х роках ріка протікала крізь скелі, які виходили на поверхню, створюючи враження, що вода кипить, тому ця ділянка отримала назву “Дунайські котли”. Після заповнення водосховища рівень води досяг скельних стін і утворилася ущелина довжиною понад 9 кілометрів, якою можна легко пересуватися на швидкісному катері. У деяких місцях річка звужується до 230 м, що ускладнює судноплавство. На цій ділянці Дунай облямований вертикальними скелястими стінами. У цьому секторі ріки швидкість течії перевищує 5 м за секунду, а глибина може досягати 75 метрів.
У “Дунайських котлах” є кілька туристичних об’єктів, найпомітнішим з яких є зображення Децебаля, висічене в скелі, витвір висотою 55 метрів і шириною 25 метрів. Також з борту корабля, на сербській стороні Дунаю, можна побачити “Tabula Traiana”, меморіальну дошку часів імператора Траяна, на честь перемоги римлян у війні проти даків у 105 – 106 роках. Алін Субціре є підприємцем у сфері туризму і одним з видів його діяльності є прогулянки на моторних човнах у районі Дунайських котлів (Cazanele Dunării): “Ущелина Казанеле Дунерій є найбільш вражаючою ще й тому, що схили спускаються до води, піднімаючись до 768 метрів над рівнем моря на сербській стороні та понад 400 метрів на румунській стороні. Відправною точкою є статуя Децебаля, найвищий пам’ятник в Європі, визначна пам’ятка цієї частини Румунії. Ми сідаємо на човен, перетинаємо затоку Мраконія, зупиняємося перед монастирем Мраконія, побудованого на фундаменті старого маяка для спрямування річкового руху. Великоднє богослужіння у цьому монастирі буде і ми запрошуємо всіх на нього. Воно організовано так, що і з вулиці, і з води його видно, я думаю, що це унікальна річ”.
Лише у квітні та на початку травня з катерів на Дунаї можна милуватися жовтим тюльпаном (Tulipa hungarica – лат.), видом тюльпана, який можна зустріти лише на схилах гори Чукару Маре. За цим видом, що охороняється, стежать фахівці природного парку “Залізні ворота”, які виявили, що за останні роки він розширив свій ареал. Алін Субціре представив наступний етап подорожі на човні по цій ущелині: “Потім ми пливемо до затоки Дубова, колишнього села Дубова до будівництва дамби “Залізні ворота”. Після її будівництва рівень води піднявся і затопив близько 70-80% села, примусивши таким чином все село переміститися вгору по пагорбу. Потім ми прямуємо до ущелини, верхньої частини ущелини Казанеле Марь, одну з найбільш красивих завдяки тому, що дорога, національна дорога №57, оминає верхню частину ущелини через будівництво дамби. Ми зупиняємося також перед печерою Ветерані, залишком трьох-чотирьох тисяч років неоліту, фактично середнього палеоліту. Триста-чотириста років тому тут був гарнізон, печера була укріплена на трьох рівнях. Але найкрасивіше явище в печері Ветерані стається під час літнього сонцестояння, коли сонячний промінь опускається в печеру, освітлюючи її. Це один із найяскравіших моментів, які я пережив тут. Потім, піднімаємося назад у човен і прямуємо до печери Понікова, яка тягнеться з одного боку гори на інший близько кілометра”.
Покинувши воду, відвідувачі можуть зайти в галерею, а потім вийти на шосе, яка прямує паралельно із румунським узбережжям Дунайських котлів. Варто зазначити, що доступ відвідувачів до однієї з галерей печери Понікова обмежений, щоб не турбувати колонію кажанів, яка тут мешкає. Прогулянка на катері займає близько години.
