Український хор “Задунайська Січ”
При Тульчанській філії Союзу українців Румунії діє хор Задунайська Січ.
Христина Штірбець, 11.07.2013, 11:23
Українські пісні, це невичерпні скарби народу. Щастя й горе, смуток, печаль, радість, натхнення і любов дзвенять у піснях. І недарма, бо українці – співучий народ. Пісні їх линуть по світу, зачаровуючи душу. Лунають по світу і пісні румунських українців з Тульчі у виконаній хору “Задунайська Січ”, керівник пані Марія Карабін. Для утвердження хору багато зусиль доклав голова місцевої філії СуР-у Дмитро Черненку, який часто супроводжує гурт у своїх мандрівках з виступами.
Історія хору розпочалась, коли, кілька учениць Тульчанського педагогічного ліцею, які захоплювалися народними українськими піснями у виконанні пані Марії Карабін, вирішили створити хор. Про перші кроки розповість пані Марія Карабін, диригент хору: “Йде мова про групу учениць дев’ятого класу Тульчанського педагогічного ліцею, які походили з українських родин та вивчали українську мову у ліцеї. Вони виявили бажання вивчати українські пісні, бо їм дуже подобалися пісні почуті від мене. Вони попросили мене навчити також й їх співати. Тодішній голова СУР-у Мірча Теренте запропонував створити хор при місцевій організації. Через кілька місяців ми заснували хор, до якого, крім дівчат, приєдналися й інші члени СУР-у, загалом 30 осіб. Протягом існування хору його члени постійно змінювалися.”
Пані Марія Карабін пригадує звідки пішла назва хору: ”Улітку 1992 році наша організація СУР-у була ґаздою Міжнародного фестивалю української пісні і танцю. Взяли участь ансамблі з Києва, Ізмаїла, Одеси, а також Сігету, Банату. Присутні на фестивалі були й тодішній голова СУР-у Степан Ткачук та радник у Міністерстві культури пані Ярослава Колотило, які назвали хор “Задунайська Січ”, присвятивши цю назву пам’яті запорізьких козаків, значна частина яких переселилися у Добруджу після зруйнування Катериною II у 1775 році Запорізької Січі. Ми були дуже раді цій назві, оскільки ми є нащадками запорізьких козаків.”
Для вивчення пісень та удосконалення танців, як старші, так молоді члени хору щотижнево зустрічаються у приміщенні Тульчанської філії СУР-у: ”Старші люди зустрічаємось кожного понеділка, а молодь у неділю. Я їм допомогаю вивчати пісні. Голова СУР-у Дмитро Черненку акомпаніює нам на акордеоні. Частина дітей вивчає дуже гарні танці. Ми отримали прекрасні костюми з України за що вдячні колишньому представнику Посольства України пані Корнелії Лускаловій, яка зробила необхідні демарші у цьому сенсі і ми отримали костюми від адміністрації тодішнього президента Віктора Ющенка. Ми написали йому лист подяки. Багато допоміг хору вчитель музики Міронов Дан, а також диригент із Запоріжжя Юрій Івченко, який протягом 1991-1994 років нерідко відвідував нас. Він навчив на співати по голосах. Кожного разу він радив нам співати наші давні козацькі пісні, яких на жаль вже не можна почути на Україні.”
У репертуарі хору “Задунайська Січ”, крім козацьких пісень є і інші народні пісні. Марія Карабін:” Наш репертуар дуже багатий. Ми виконуємо як ліричні, так і веселі пісні, зокрема козацькі, а також колядки. Нам дуже подобаються пісні: “Козацька похідка”, “Ой на горі вогонь горить”, “Повіяв вітер степовий”, пісні про долю козаків, про їхню боротьбу за волю, за свою долю, за своїх батьків. Пісні ми знаємо від наших батьків та дідів. Ці пісні ще й тепер співаються в українських селах повіту Тулча.”
Після кількох успішних виступів, члени ансамблю стали відомими й їх почали запрошувати на різні фестивалі як в країні, так і закордоном : ”Наш хор виступав спочатку на місцевому рівні, потім у багатьох містах Румунії, Сігеті, Сучаві, Сереті, Решеці, Зоріле, Констанці, Бухаресті та у Брашові, де взяли участь у Міжнародному фестивалі колядок. Тоді ми представили як святкується Різдво у Тульчі. Публіка була здивована та зачарована нашими різдвяними звичаями. Ми виступали і закордоном у численних містах України: Києві, Запоріжжі, Ізмаїлі, Рені. У 1992 ми брали участь у Світовому конгресі українців, де успішно виступали. Нас дуже тепло прийняли. Кияни запросили у гості додому і ми мали нагоду гарно поспілкуватися. Ми знаходилися у Києві один тиждень. Ті дні я ніколи не забуду.”
Численні здобуті призи свідчать про надзвичайну якість хору, але пані Марія Карабін відмічає, що найдорожчими для виконавців хору є оплески публіки та задоволення, яке відчувають вони тоді коли співають: ”Мене, як і інших членів хору ніколи не цікавили нагороди. Ми хочемо передати людям нашою українською піснею почуття радості, емоції. І нам це, я думаю, часто вдалося. Люди, у знак подяки обнімали нас і казали, що таких пісень ще не чули. Це була найбільша нагорода для нас.”
Пані Марія Карабін пригадує візит до Румунії Президента України Леоніда Кучми: ”Ми зустріли його із сіллю і хлібом в аеропорту Міхаіл Когелнічану в місті Констанца. Він був приємно вражений, що його зустрічають українці у гарних народних костюмах. Він був дуже радий і обіймав кожного члена. Я теж була дуже схвильована.”
Про плани на майбутнє пані Марія не хоче багато говорити, вона вважає, що це належить молодому поколінню, але все ж таки дає кілька порад: ”Треба, щоб хор постійно поповнювався новими членами. Щоб приходила молодь, але і літні люди щоб залишилися далі, бо вони добре знають численні пісні і можуть багато у чому допомогти і навчити молодих учасників хору.”
На завершення нашої рубрики бажаємо довгого життя хору “Задунайська Січ”, щоб його члени надалі зберігали українські народні пісні й передавали їх молодому поколінню. (Христина Штірбець, фото: Тульчанська філія СУР-у)
