У Бухаресті пройшла літературна студія “Шинель Гоголя”

У бухарестському приміщенні СуР-у відбулась нещодавно літературна студія “Шинель Гоголя, яку ініціювало Культурно-християнське товариство імені Тараса Шевченка, очолене письменником Михайлом Трайстою.

Христина Штірбець, 13.02.2014, 12:27

У бухарестському приміщенні СуР-у відбулась нещодавно літературна студія “Шинель Гоголя”, яку ініціювало Культурно-християнське товариство імені Тараса Шевченка, очолене письменником Михайлом Трайстою. Літературна студія об’єднала українських, але й румунських письменників, окремі твори яких були перекладені на українську мову. Гостями студії були також письменник Михайло Михайлюк, радник у Міністерстві культури Ярослава Колотило, радник з питань нацменшин Марія Семенюк Гощук, гурт “Acum” (Тепер) та члени бухарстської організації СУР-у. За словами організаторів, основним завданням літстудії є відродження інтересу до української літератури, її популяризація, виявлення нових талантів, навчати розуміти і сприймати справжню літературу.

Український письменник та журналіст Михайло Трайста, який написав 10 книг як українською, так румунською мовами, з-поміж яких нагадуємо збірку поезії – “Симфонія шовкових трав”, коротку прозу – “Гуцульська душа” та збірку гумористок – “Не вір очам своїм”, розповів як виникла ідея проведення літературної студії: “Спочатку ми заснували Культурно-христиняське товариство українців в Румунії імені Тараса Шевченка, після того ми випустили румуномовний журнал “Mantaua lui Gogol” (“Шинель Гоголя”), тому що Гоголь був українець. У рамках цього журналу ми здавна мали намір заснувати літстудію, яка колись була у Бухаресті при Спілці письменників Румунії, але на жаль вже кілька років як вона не діє. Тому ми цього вечора зорганізували першу зустріч. На жаль, не було багато українських творців, але ми запросили і румунських письменників, зацікавлених українською літературою, культурою та музикою, які сподіваємось будуть популяризувати нашу літературу. У першу чергу, я запропонував, щоб на кожній нашій зустрічі був представлений один з наших українських письменників, які відійшли у вічність. Цього вечора ми представили відомого письменника Михайла Небиляка. Я прочитав з його творчості вірш “Балада про батькові коні”, але й на румунській мові декілька його віршів. Потім, Марія Семенюк Гощук, асистент Бухарестського філологічного факультету, яка переклала роман “Рекреації” Юрія Андруховича, представила письменника і прочитала чотири сторінки на румунській мові. У свою чергу, румунські письменники Клавдія Мінела, Крістіан Цирля та Меліна Константин прочитали кілька власних творів. І тому, що такий гарний літературний вечір не міг обійтися без музики, зачарував присутню публіку своїми піснями гурт “Acum” (Тепер). Я бачив по обличчях присутніх, що всі були раді, всі добре почували себе та сказали мені, що будуть присутні й на наступних наших зустрічах.”

Один з цікавих моментів літературного вечора був присвячений вшанування пам’яті письменника Степана Ткачука. Його дружина Вірджінія Ткачук нагадала про його роль в українській літературі та про той факт, що він був тим, який виявив талант Михайла Трайсти. У свою чергу, Михайло Трайста зізнався, що має намір заохочувати дітей писати: “Будемо шукати молодих талантів, які б дебютували, писали і приходили до літстудії. У нас є журнал для дітей “Дзвоник”, літературний журнал “Наш голос”, часописи “Український вісник” та “Вільне слово”, які видає СУР, отож, Слава Богу, мають де писати. Я навіть запропонував голові СУР, Степану Бучуті, організувати конкурси на шкільному і повітому рівнях, щоб виявити найбільш талановиті діти, заохочувати їх писати і, чому ні, нагородити їх грішми тому що і це великий стимул для них. “

Упродовжені запрошуємо Вас послухати вірш “Балада про батькові коні” Михайла Небиляка, прочитаний Михайлом Трайстою:

“Батько коні продав —

Я малим був і плакав…

Збиралися у вирій

Сизокрилі вогні:

Журавлі наш димар

Покинули зранку,

Не попрощавшись зі мною, –

Я заплаканий спав.

Я ридав як ридає

Дитя у просонні.

Перевтомлену матір,

Годинник збудив.

На яворі сонце

Зависло як диня,

А батько спав п’яний

У кутку на підлозі.

Біжіть, мамо, швидко

Жеребців нагодуйте!

Бо зараз їх батько

Угору візьме.

Кричав я

Як заспані діти кричать,

А мамині очі

Заглянули щиро

У серце моє

Ще дитяче і палке.”

Михайло Небиляк народився у 1949-му році в селі Верхня Рівна, Марамуреського повіту. Випускник Філологічного факультету Бухарестського університету Михайло Небиляк дебютував у 1972-му році як поет із збіркою поезій “Криниці моїх очей”. Але він залишився в українській літературі з Румунії автором першого роману “Лорана” (1975 рік), який був великою несподіванкою для читачів, звісно, у доброму розумінні цього слова, оскільки цей роман приніс йому важливу премію з боку Румунської спілки письменників, членом якої він став пізніше. Поява другого його роману “Любов до ближнього“ (1978 рік) переконала й читачів, що роман започаткований талановитим письменником.

Радник у Міністерстві культури Ярослава Колотило, яка докладає багато зусиль на українській ниві, наголосила на важливості цієї літстудії: “Літстудія нам українцям дуже потрібна, для того, щоб популяризувати українську літературу як українців з Румунії, так і з України, в той самий час нам треба прихилити якнайбільше румунських письменників, щоб пізнати нас, щоб зацікавила їх наша культура. Як можна було бачити сьогодні їм сподобалася не лише література, але й наша мова та наші пісні. Маючи на увазі той факт, що це рік Тараса Шевченка ми надіємось, що разом зробимо багато цікавого для українських, але й румунських читачів за допомогою видавництва “Шинель Гоголя” про відкриття якого повідомив сьогодні Михайло Трайста, пропагуватимемо нашу літературу. В Україні дивуються, що у нас так багато українських письменників – понад 30. Спілка письменників України прийняла наших письменників до себе. До речі, пан Іван Драч, з яким я зустрічалася одного разу, виявив своє приємне враження, що українські письменники так гарно розвивають в Румунії. Аж диво, як Степан Ткачук, Михайло Михайлюк, Івана Ковач змогли проявити себе і тримати зв’язок з Україною під час комуністичного режиму.Сьогоднішній вечір сприятиме взаємопізнаванню наших літератур.”

Ярослава Колотило запросила зацікавлених читачів відвідувати сайт СУР-у де можна прочитати цікаву літературу в публікаціях СУР-у за адресою www.uur.ro та висловила своє сподівання, що як українська література, так і румунська краще будуть представлені в майбутньому на книжкових ярмарках, як наприклад у Львові та у Бухаресті “Гаудеамус”.”

Асистент Бухарестського філологічного факультету Марія Гощук Семенюк розповіла про свою участь у літературній студії: “Сьогодні я мала нагоду вперше прочитати мій особистий переклад роману “Рекреації” Юрія Андруховича. Ця ідея виникла ще три роки тому, коли я збиралася писати мою дисертацію. Тоді я почала читати українську сучасну літературу і цей письменник мені дуже сподобався. І оскільки “Московіада” – його другий роман – вже був перекладений на румунську мову але з німецької мови, я подумала перекласти роман “Рекреації”, який мені припав до душі. Сьогодні я вперше була присутня на такі літстудії. На мою думку пан Трайста повинен продовжити такого роду заходи, тому що це надзвичайно, це нагода краще пізнавати один одного пропагувати наші літератури. Ми українську літературу дуже любимо і хочемо, щоб її знав весь український літературний світ і не лише. Вона красива і дуже нам подобається. “

Румунська письменниця Клавдія Мінела, твори якої були перекладені на українську мову у літературному журналі “Наш голос” поділилася своїми враженнями: “Цю ініціативу я сприймаю, як тісну дружбу між Україною та Румунією. Цього вечора мені сподобалися прочитані твори а також українська пісня “Зелені листя білі каштани”, яку вся присутня публіка разом співала. Хоча я не зрозуміла жодного словечка, я була зачарована мелодією та вашою любовю до музики і традицій. Ваша меншина мені припала до душі. Майбутнє цієї літстудії я бачу великим, так як є до речі всі ініційовані заходи Михайлом Трайстою.”

Вечір пройшов жваво: була поезія, література, оплески, музика, фуршет. Після літстудії присутні довго не розходилися, перегортали сторінки українських журналів, представлені книги, фотографувалися, спілкувалися і з письменниками.