130-річчя з дня народження Миколи Куліша відсвяткували у Клуж-Нароці
Українська громада міста Клуж-Напока зібралася 26 листопада відсвяткувати 130 річницю від дня народження Миколи Куліша (1892-1937) - одного з найталановитіших, найяскравіших українських письменників першої половини минулого століття.
România Internațional, 08.12.2022, 08:23
Українська громада міста Клуж-Напока зібралася 26 листопада відсвяткувати
130 річницю від дня народження Миколи Куліша (1892-1937) – одного з
найталановитіших, найяскравіших українських письменників першої половини
минулого століття, оригінального драматурга, новатора та творця «необарокової
драми». На думку сучасних фахівців «він
був від природи багатогранне обдарованою особистістю: талановитим військовим,
громадським діячем, газетярем і редактором, публіцистом, діячем української
освіти, соціальним педагогом, нарисовцем і прозаїком, полемістом, естетиком і
теоретиком художньої культури, літератури, організатором літературного процесу
в Україні.» Культурно-наукову подію, присв’ячену цьому представнику Розстріляного Відродження,
для все зростаючої кількості зацікавлених організувала Клузька філія Союзу
українців Румунії в співпраці з відділом української мови та літератури при
Філологічному факультеті Клузького університету імені Бабеша-Бойоя.
Голова місцевої філії СУР пан І.Гербіл наголосив на визнанні Голодомору
1932-1933 років обома палатами румунського парламенту на спільному засіданні 23
листопада «жахливим злочином проти українського народу та проти людяності».
Ініціатором ухвалення цієї політичної декларації був депутат та голова СУР пан
Микола-Мирослав Петрецький. Так як вже традиційно в листопаді ми згадуємо
жертви Голодомору, тому організатори запропонували присутнім вшанувати їхню пам’ять, а також пам’ять всіх тих, хто віддав своє життя під час сьогоднішньої
війни з росією, хвилиною мовчання.
Перша доповідь «Про новаторський характер драматургії Миколи Куліша»
відкрила наукову частину цієї події. «М.Куліш
працював у просвітницьких установах і шукав себе в різних жанрах – від
оповідань з життя дітей до циклу педагогічних нарисів і роману. …І навіть
перебуваючи в ув’язненні на Соловках,
відчуваючи подих смерті, він теж сідав за папір і писав листи, в яких передавав
свої настрої, почуття, турботи. Творіння для нього не було тільки радісним,
емоційним, насиченим процесом, а й внутрішнім станом, постійним відкриттям
себе, головним смислом життя» -
зазначив на початку свого виступу доцент І.Гербіл. Найбільших мистецьких вершин
Куліш досяг в своїх драматичних творах, які є «явище непересічне в українській драматургії та заслуговують на те, щоб
стати об’єктом грунтовного…
дослідження. Кожна з них (п’єс) вимагає того, щоб її не
тільки уважно читали, а й уважно перечитували.» Далі доповідач загально окреслив тематику та
проблематику п’єс Куліша, їхні
особливі риси, мову, методи, використані літературно-мистецькі напрямки і
течії, тощо. Для того, щоб предметно розкрити новаторство митця, викладач
детальніше розповів про сюжетні, ідейні, філософські та інші мистецькі
особливості комедії «Мина Мазайло». Вона, на його думку, «відрізняється оригінальним сюжетом, у якому
переплетено культурно-соціальний і родинний аспекти, містить галерею виразних
характерів з індивідуальним і культурним світоглядом, насичена дотепними
пародійними карикатурами, фарсовими сценами.» Підсумовуючи, пан І.Гербіл
виділив: «…п’єса «Мина Мазайло» – це є філософський твір про
трагікомічність життя, про трагічний комедізм людських доль, про широкий спектр
безпосередніх і непростих людських характерів, про вічну силу кохання».
«Микола Куліш i Розстрілянe Відродження» – тема другого реферату, в
якому розкрито належність і місце Куліша в середовищі видатних українських
діячів, яких більшовицький режим переслідував, притісняв та знищив в 30 роки 19
століття. «Три з чотирьох шедеврів
Куліша – «Народній Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса»
(1933) – послужили драматургічним матеріалом для вершинних режисерських творів
Леся Курбаса і його театру «Березіль», що вивели український театр на рівень
кращих сучасних театрів світу. Четверта неперевершена драма Куліша «Патетична
соната» (1930) з величезною втратою для Курбаса, «Березоля» і всього
українського театру була заборонена», – було підкреслено на початку
доповіді. З розповіді про життєвий шлях Миколи Куліша не можна не помітити його
бажання до навчання, до літературного творіння ще з періоду перебування в
Олешках у гімназії. Юнак продовжує писати і протягом кривавих років Першої
світової війни та в урагані революційних подій на Україні. З 1921 року М.Куліш
віддано працює на адміністративних посадах в галузі освіти та «закладає українські школи, дитячі притулки і
садки та складає власний український буквар Первинка».
Переїзд до Харкова 1925 року, де він потрапив до центру духовно-творчого буття,
і під впливом «харківської еліти» дали змогу молодому письменникові розвинутися
по-справжньому. На жаль, часи не сприяли обдарованим митцям. Почалися розгроми
української культурної верхівки, утиски, самогубства товаришів і їхні арешти.
Микола Куліш аж до свого арешту 3 листопада 1937 року продовжує писати. Ні одна
з його п’єс з 1930 року «не
була допущена ні до вистав, ні до друку, а їхні рукописи, як і інших п’єс
Куліша, загинули під час війни. Останні дві драми Куліш писав уже після арешту
режисера Курбаса і розгрому його театру Березоля, викинутий з
партії, буквально самотній, без заробітку, зате під постійним доглядом шпигунів
НКВД». За приналежність до неіснуючої терористичної організації Куліша
засудили на 10 років концтаборів і відправили на Соловки, а його «родину брутально викинули із помешкання, так
що дружина і двоє дітей кілька днів жили і спали буквально на вулиці». Розстріляли
Миколу Куліша З листопада 1937 року разом з іншими представниками української інтелігенції в лісі під Сандармохом (Карелія).
Більш детально було проаналізовано найкращий драматичний твір Куліша в
доповіді доктора-лектора М.Гербіл під заголовком: «Патетична Соната» Миколи
Куліша – експериментальна поетична драма». Доповідачка зізналася, що
вибрала цей твір, бо в загальному вважає період Розстріляного Відродження
хвилюючим, а також трагічною сторінкою в українській літературі. Крім того,
пані М.Гербіл переклала на румунську цю п’єсу для румунськомовних своїх студентів і вважає цю
роботу «викликом, бо вже з перших
сторінок у творі є гра слів, явний підтекст, метафори. Тому передати не тільки
текст, але й контекст, саму атмосферу твору не легко.» Свою роботу
доповідачка розпочала з ознайомлення з таким жанровим явищем, як «театр
абсурду», який дозволяє авторові «торкатися
найрізноманітніших сфер і проблем: психологія, соціум, криза, духовність,
культурні цінності тощо.» В західноєвропейські літературі це явище з’являється в середині 50-60 років 20 ст. «Однак в українській драматургії форманти
«театру абсурду» з’явилися більше, ніж на 20 років раніше, у творчості М.
Куліша», – наголосила пані Гербіл. «У п’єсі «Патетичнa сонатa» наявні два начала поетики «театру абсурду»:
гротеск і парадокс» – продовжила вона своє дослідження. Про парадокси та
гротескні елементи твору, про її тематику, композицію та сюжетну лінію, про систему
образів персонажів, образи-ідеї та їхні ідеологічні позиції, про поетику та
поєднання з ліричною стихією, про символізм та про унікальність твору в європейській
драматургії йшла мова далі в доповіді. «Патетична
соната, отже, – лірична драма, в центрі зображення якої внутрішній світ
героїв. Автор прагне дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.
…Підсилений використанням музики зворушливий ліризм драми сприяє виразному
розкриттю її драматизму і …є суттєвою прикметою модерної мистецької мови
драматурга» – підсумувала викладачка.
Для повного відчуття твору організатори надали можливість присутнім
прослухати уривок з «Патетичної сонати» Бетховена, якою надихався сам Куліш як
і головний герой його однойменної драми. Чудовим доповненням стало художнє
зачитування декількох частин з цього твору, а також з комедії «Мина Мазайло»,
про яку йшлося в першій доповіді. Пані Наталя, яка взяла на себе цю
відповідальність, артистично перевтілювалася у декількох персонажів,
відтворюючи для присутніх настрої та погляди героїв.
«Все, що ми сьогодні почули під
час блискучих презентацій творів і прочитання уривків з творчої спадщини Миколи
Куліша, додає нам сили і впевненості в тому, що українська нація є
непереможною, у нас немає зараз іншого шляху до майбутнього, як здолати ворога,
вигнати окупантів з української землі і забезпечити мир та спокій не лише для
України, а й усієї Європи і світу», – виділив гість нашого заходу з
України пан Володимир. «Мені, до речі,
не довелося вивчати в школі про цього митця, бо він був заборонений радянською
цензурою лише через те, що у своїх творах висміював тих українців, які
поспішали зректися рідної мови і «разговаривать на руськом язикє», і в такий
спосіб відстоював утвердження української мови… Таких представників
творчої інтелігенції знищили, … створили штучний голодомор і геноцид більше
10-ти мільйонів ні в чому не винних українців.» – продовжував він. Через
недостатньо вивчені історичні уроки «сьогодні
вража сила вирішила… вбити УСІХ українців крилатими ракетами, ураганами,
артилерією, бомбардувальниками, знищити енергетичну систему і економіку
відродженої України, окупувати територію, викрасти зерно, знову створити
голодомор уже не лише для українців, а й для інших народів світу.»
Роздуми про переосмислення минулого та гіркий осуд сьогоднішньої ситуації
перейшли у виступаючого в огляд майбутнього: «вже немає сумніву, що в цій війні ми переможемо, і настане велика
історична епоха Відродження України, яка в майбутньому буде твердо стояти на
«трьох китах» – армія, мова, віра, і де в минуле відійдуть соціальна апатія
«какая разніца, на каком язике разговарівать»». Виділяючи потребу і
значення зустрічей такого загальноосвітнього характеру, пан Володимир додав: «Завдяки Союзу українців Румунії ми не
вперше збираємося тут на творчі зустрічі, під час яких автори презентацій
високопрофесійно розповідають про шедеври української літературної класики,
про цвіт і гордість української нації. А тому щиро дякую вам за те, що ви
кожного
разу спонукаєте нас до осмислення того, якими ми були до війни, чому ми
опинилися за кордоном і якими маємо повернутися додому аби утверджуватися на
своїй землі як сильна і непереможна нація. Низький уклін і подяка І.Гербілові
та М. Гербіль, О.Сенишин і Л.Дорош, Н.Логвин за сьогоднішню зустріч з
побажаннями й надалі в такому ж дусіі продовжувати утверджувати єдність
української нації закордонних українців та українців, які вимушені тікати
від війни за кордон, а ми вас будемо підтримувати!» В тому ж руслі
висловився і колишній викладач, професор доктор філософії пан М.Крамар: «Такі зустрічі – це наше українське життя тут
в Клужі… Ми гордимося нашою українською мовою, вважаємо її і нашу країну
найкращими. Сьогоднішні виступи були на висоті. Прекрасно представлені роботи.
Я дуже задоволений і дякую вам.»
(Авторка: Ольга Сенишин)
