Учитель та збирач фольклору Олекса Бевка

Фольклорист Олекса Бевка народився у 1937 році у селі Поляни, куди й повернувся після завершення навчання.

Христина Манта, 04.11.2015, 00:11

Учитель за фахом у гірському селі Поляни, що на Мараморощині, де працював до виходу на пенсію і де прожив до останнього дня, Олекса Бевка з наполегливістю виконав величезний обсяг роботи у записуванні народної творчості, історичних та етнографічних матеріалів на терені марамороських українських сіл.

Як писав народознавець Іван Хланта з Ужгорода – «Олекса Бевка належить до тих завзятих народознавців, які силою свого запалу роблять усе, щоб врятувати від забуття український фольклор. Своїми книгами він зробив важливу і потрібну справу. Вони є помітним внеском у збереження і вивчення скарбниці народно поетичної творчості українців Мараморощини і служитимуть нащадкам джерелом пізнання прекрасного, бо ж свідчать про високий духовний потенціал народу, що в нелегких умовах відстоює своє право на національну самобутність».

Олекса Бевка народився у 1937 році у селі Поляни, куди й повернувся після завершення навчання. Початкову і неповну середню освіту завершив у рідному селі, українську середню школу закінчив у місті Сігету-Мармаціей, а потім й Баямарський педінститут. Своє життя присвятив школі рідного села, де працював учителем і виховав цілі покоління дітей. Іншою, не менш вагомою стороною його діяльності, була невтомна його праця на полі культури українців Мараморощини, зокрема народознавства цього краю. Перші його фольклорні записи походять ще з дитинства, десь із 13-річного віку.

Наслідком цієї праці був цілий ряд збірників: «На високій полонині» (народні пісні, 1979) «Червона ружа» (народні пісні, 1981), «Нема правди без приповідки» (прислів’я і приказки, 1984), «Черешеньки білим цвітуть» (народні пісні, 2001), «Бережи і гадкуй» (прислів’я і приказки, 2006). Постійно цікавився Олекса Бевка, також, історією українських сіл Мараморощини. Сконкретизувалось це зацікавлення виданням 2007 року монографії рідного села, в якій представлено якомога більше історичних даних про село, атестоване у ХІІІ столітті, походження населення, топонімію села, а також суспільно-економічне життя населення та зміни, що постали після 1989 року.

Є у доробку Олекси Бевки ще діалектний словник, надрукований в Угорщині. В українських журналах з Румунії він постійно друкував свої твори, цікаві місцеві бувальщини та легенди, які також мріяв видати окремою книгою, а також був постійним дописувачем журналу «Гуцульщина» із США. Багаторічну працю присвятив Олекса Бевка написанню історії українських марамороських сіл, яка вийшла друком вже посмертно, тобто після 2011 року, коли цього талановитого фольклориста не стало.

Багато років тому, інший покійний український поет і письменник з Румунії Степан Ткачук у своїй книзі «Слово про побратимів» присвятив і кілька сторінок своєму другову Олексі Бевці: «Олекса Бевка змалку носить у своїй душі красу марамороського краю, пісні
гірських потоків і полонин…..Олекса Бевка своєю благородною роботою збирача
фольклору наче спроваджує у вирій ключі забруджених журавлів, прочинює
зашторені вікна і зачинює ілюзорні двері, примовляє навроченим квітам,
забинтовує незарубцьовані рани дерев, припонює коні дитинства на осонні мрій,
розкопує скарби таємничих курганів і вилонює на світло дня нашу українську
минулість з усіма її світлами і тінями.»