Український письменник і поет Михайло Небиляк
Сьогодні розповів вам про іншого українського поета й письменника з Румунії, члена Румунської Спільки Письменників, покійного Михайла Небиляка.
Христина Манта, 28.10.2015, 04:29
Сьогодні розповів вам про іншого українського поета й письменника з Румунії, члена Румунської Спільки Письменників, покійного Михайла Небиляка.
Народився він 17 січня 1949 року в гарному селі Верхня Рівна, що на Мараморощені, селі, що дало українській громаді з Румунії інших сучасних письменників та поетів, серед найважливіших будучи Іван Федько та Павло Романюк. У школі свого рідного села майбутній письменник закінчив семирічку, де вчителем української мови був Іван Федько, автор першої новели українською мовою, опублікованої в Румунії.
У 1967 році закінчив навчання в українському класі ліцею ім. Драгоша Воде у місті Сігету-Мармаціей, і того ж року року поступив на українське відділення Факультету Іноземних мов і літератур, Бухарестського університету. Наступного, 1968 року, дебютував, як поет, на сторінках газети Новий Вік, а 1972 р. вийшла у світ перша його збірка поезій Криниці моїх очей.
Але він залишився в українській літературі з Румунії автором першого роману “Лорана (1975 рік), який був великою несподіванкою для читачів, звісно, у доброму розумінні, оскільки цей роман приніс йому важливу премію з боку Румунської спільки письменників, членом якої він пізніше став. Другий його роман Любов до ближнього вийшов у світ 1978 р. Роман був перекладений і на румунську мову.
“Дехто каже, що Михайло Небиляк зрадив поезію, перейшовши на прозу. Однак він, водночас, служив дуже добре й поезії, і прозі. В поезії чи прозі Небиляк – оригінальний творець, який не йшов протоптаними іншими шляхами, а прокладає в часі та просторі свою вірну стежину, яка йому належатиме. І що ж може бути кращим для письменника – писав про нього у книзі “Слово про побратимів талановитий його колега по перу Степан Ткачук. Тому виходом у світ другої його збірки поезій Неспокій весни, у 1990 році, Михайло Небиляк доказав, що після двох прекрасних прозових творів може повернутися до першого кохання, поезії, виявивши симетричність між поезією і прозою.
Сюжети обох романів пов’язані з Другою світовою війною, однак тема війни присутня і в поетичній творчості Михайла Небиляка. Його поезія, як і всіх поетів, що дебютували збірками на початку восьмого десятиліття – це поезія самопізнання і пізнання світу, намаганням проникнути в глибинну суть існування, явищ і речей, тривожного переживання за всіх і за все.
Завершу розповідь про письменника Михайла Небиляка теж написаними про нього словами Степана Ткачука: Михайло Небиляк зранку до ночі мандрує марамороськими лісами, та своїм чаклунським мисливським ріжком кличе на тайну вечерю лиш ті слова та думки, які знають напамять усі земні та небесні молитви та закохані в ключ-зілля, а з вечора до ранку спалахує на вогнищі пораненого світла і на фоні космічної музики, водно повторюючи: “Мій сум – ще не сон Клеопатри, Мій сон – ще не крок в забуття; Я, зорі програвши у карти, Розгулявсь на бенкеті життя…. Покинув цей світ Михайло Небеляк 18 лютого 2003 року.
