Читаюча Тімішоара!
"Читаюча Тімішоара" - проєкт, що складається зі зустрічей для популяризації тімішоарських письменників та книг про Тімішоару.
Ана-Марія Кононовіч і Христина Штірбець, 25.06.2024, 08:48
Ми любимо людей, які читають! І нам подобаються проєкти, пов’язані з книгами, тому ми не могли пропустити ініціативу Тімішоари: “Читаюча Тімішоара” – проєкт, що складається зі зустрічей для популяризації тімішоарських письменників та книг про Тімішоару.
Патрічіа Лідія родом з Тімішоари і протягом часу вона організувала кілька культурних заходів, таких як читацький клуб у Тімішоарській в’язниці, який був першим такого роду в країні, а також творчі майстерні з написання творів для дітей. Ми запитали Патрічію Лідію, що означає «Читаюча Тімішоара!». Ось, що вона відповіла: «Грайливе поєднання між читанням та містом Тімішоара. Ми хочемо просувати тімішоарських письменників і твори про Тімішоару, тому що у нас часто виникає відчуття, що, перебуваючи далеко, в іншому географічному регіоні, ніж столиця, Тімішоара потрапляє в невелику тінь, і тімішоарські письменники не зовсім відомі в Румунії. Саме тому 4 роки тому я започаткувала цю ініціативу. Це зустрічі, неформальні, зрештою, ми хочемо, щоб це були скоріше дискусії, ніж презентації книг у відомому сенсі, де ми можемо побачити, як Тімішоара відображається у творах тімішоарських письменників».
Зазвичай, учасники також є письменниками, хоча в повсякденному житті вони мають інші професії, уточнила наша співрозмовниця: «Кожен з нас відкрив для себе історію Тімішоари, коли досліджував її для своїх книг, і кожен по-своєму зрозумів, що площа Свободи, барокові будівлі, елегантні будівлі в Четате, площа Траяна і Фабрик – на жаль руїни, мають набагато більше цікавих історій, ніж ми собі уявляли або знали, тому що чомусь ми схильні прославляти міста, в які їдемо на відпочинок, і бачемо тільки красиву сторону відпустки, яку проводимо в інших місцях, але забуваємо, що живемо в прекрасному місті, яке, в свою чергу, має історію, особливий шарм, який бачать і туристи, які приїжджають до міста. І ми відкрили приховані скарби міста і були об’єднані бажанням показати світові, що це місто, сповнене історії, маловідоме. Не йде мова лише про колекцію будівлей габсбургів, нудьгуючих інженерів, а про культурну дестинацію, місце, де відбувалися важливі історичні події, які не згадуються в історії, що викладається в школі, та про які повинні знати не тільки дорослі, люди старшого віку, які пережили ті періоди, але й діти, щоб вони могли насправді зрозуміти контекст, в якому розвивалося місто Тімішоара».
Це абсолютно аполітичний підхід, як запевнила нас Патрічіа Лідія: «Ми не займаємося політикою, нам нічого продавати. Ми просто хочемо регулярно зустрічатися з письменниками з Тімішоари, з читачами з Тімішоари, пристрасно закоханими в Тімішоару, обговорювати без жодних коштовностей, як друзі, куточки Тімішоари, які привернули нашу увагу, і слухати фрагменти книг, натхненні ними, прочитані тими самими письменниками, які відкрили для себе ці чудові куточки. Ми починали з групою друзів, де збиралося шість-вісім осіб, а на останньому заході нас було понад 35. Вперше, на наш подив і радість, нам довелося приносити стільці з сусіднього будинку, бо людей було так багато, що нам не вистачало місць. Ми проводимо наші заходи у двох місцях: у книгарні “Mercy” в центрі міста та в AmPm, закладі у Фабрик, а нещодавно ми навіть розпочали нову співпрацю з антикваріатом «Queen», в рамках якої буде створена полиця тімішоарських письменників».
Ми запитали Патрічіу, що цікавого вона відкрила для себе завдяки цим книгам: «Однією з ключових книг, яку я відкрила для себе є “Коротка історія Тімішоари до 1716 року” Крістіана Вікола, яка не просто виводить історичні дані на перший план, як ми бачимо на уроках у школі, але переплітає їх із захоплюючими історіями та картинами і дає новий погляд на історію та міфи міста. З цієї книги ми дізнаємося, що хоча в школі ми навчаємось про знамениту битву при Посаді 1330 року, в якій угорський король Карл Роберт Анжуйський зазнав поразки і був змушений тікати, нам не розповідають, що насправді він жив в Тімішоарі, яка в той час була невід’ємною частиною Угорського королівства, і що сама військова операція розпочалася саме звідси».
Патрічіа Лідія впевнена в майбутньому читання і письма в Тімішоарі з причини, про яку вона далі розповідає: «Окрім відомих, хоча й аматорських, письменників, яких ми маємо в Тімішоарі, ми намагаємося розвивати пристрасть до письменництва та Тімішоари також і серед дітей. Як результат, у нас також є маленькі письменники. Я дуже пишаюся тим внеском, який мені вдалося зробити у видання книги, координованої вчителькою Еленою Манолаке, яка має чудовий клас в середній школі № 25 в Тімішоарі і яка видала книгу, в якій діти є письменниками під назвою «Повсякденне життя в читанні”, так що письменники, які вже є в Тімішоарі або майбутні покоління письменників в Тімішоарі забезпечені, і я гарантую, що в майбутньому нас чекають чудові сюрпризи!»
