Замок Аркалія
Трансільванія - замки, монастирі, саксонські оборонні фортеці, скелясті і високі гори, неймовірні краєвиди.Багато краси, і все це зовсім недалеко від України...
Христина Манта, 06.09.2020, 00:57
Сьогодні завітаємо до Трансільванії – містичного куточку Європи, оточеного з усіх
боків Карпатами. Цей край є одним із найбільш загадкових в Європі. Замки,
монастирі, саксонські оборонні фортеці, скелясті і високі гори, неймовірні
краєвиди. Це місце де на невеликій території органічно поєднюється румунська,
угорська та саксонська архітектури. Багато краси, і все це зовсім недалеко від
вашої країни. Серед гір тут повно маленьких, дуже привабливих середньовічних
куточків. Одним з таких куточків є й село Аркалія, у Бістріца-несеудському
повіті (центр країни). Тут можна відвідати єдиний з 12 замків повіту, яким в
останні роки судилося мати кращу долю, після того як його було перейнято
клузьким Університетом Бабеша-Бойої, який перетворив його на Регіональний центр
франкофонії. Про цей замок розповім я вам сьогодні.
Село Аркалія розташоване на відстані 15 км від повітового
центру Бістріца. Туди можна дістатися на автомобілі дорогою державного значення
15 А, або потягом Бістріца-Клуж. Парк та замок, про який йтиме мова в наступні
хвилини, розташовані в самому центрі села, де височіє й стара Євангельська
церква. Мауро-візантійський замок не є звичайним явищем або специфічним для
Румунії, особливо для Трансільванії. Екзотичний вигляд датується приблизно 1880
роком, але вся територія домену Аркалія, на якому сьогодні височіє замок,
згадується в документах ще в ХІV столітті. В кінці XVII століття він переходить
у володіння родини Банфі, і через шлюб однієї з дочок губернатора Георгія Банфі
з представником сім’ї Бетлен, маєток переходить у власність родини Бетлен.
Інформація про будинок в цій місцевості з’явилася теж в той період, наприкінці
XVII – початку XVIII століття. А у 1880 році був споруджений нинішній замок -
єдина відома в Трансільванії будівля у мавритано-візантійському стилі. Назва
цього стилю дається одним із архітектурних елементів на даху, що має форму
цибулини, що нагадує форму шоломів, які носили воїни мусульманської чи османської армії. На жаль,
ім’я архітектора не відоме, відома лише назва будівельної компанії з міста
Клуж.
Здається мавро-візантійський був одним із архітектурних
стилів, використовуваних в Австро-Угорській імперії наприкінці ХІХ століття.
Наприклад, є ще одна споруда, зведена в подібному стилі, а саме Митрополичий
палац у Чернівцях, у місті, що тоді було частиною імперії. Можливо це був і
особистий вибір власника маєтку, він будучи приватною резиденцією, бо сім’я
Бетлен мала більше таких доменів по всій Трансільванії.
Але зважаючи на розміри
будівлі та парку, здається ця родина провела там багато часу. На жаль, меблі та
книги, що належали родині Бетлен не збереглися до сьогодення, оскільки замок
мав долю багатьох подібних будівель після встановлення комунізму, будучи
націоналізований. Комуністи змінили його призначення, перетворивши на сільський
магазин, тракторну бригаду, а потім на піонерський табір. Єдині речі, що
збереглися – це теракотові печі, що мають на них герб родини. Фактично замок
складається з центральної будівлі та двох прибудованих будинків. З 1963 року
він належить Клузькому університету Бабеша-Бойої. Упродовж трьох десятиліть тут
діяв Центр біологічних та геологічних досліджень. Тут є конференцзал на 80
кв.м, в якому можуть вміститися близько 70 осіб, конференцзал на 40 кв.м.
розрахований на 20-25 осіб, читальний
зал розміром 40 кв.м., і франкомовна бібліотека, розміром 25 кв.м.
Мавританський замок оточений дендрологічним парком, який
також має своє історичне значення. Парк був частиною первісної території
маєтку, але його улаштування здійснилося протягом двох етапів. На початку XIX
століття, у 1801 році, у графа Яноша Бетлена виникла ідея спроектувати
англійський парк, це будучи іншою прем’єрою для Трансільванії тих часів. У
лісі, що оточував замок на той час, він починає будувати алеї та влаштовувати
невеликі куточки, де гості могли б провести час. Наприклад, там було місце
відпочинку, де розташована лавка, вкрита колодним склепінням, звідки можна було
милуватися будинком графа. В іншому місці в парку було збудовано прибудову під
назвою «Будинок відлюдника».
Це було тихіше місце, придатне для медитації. Це
типові елементи англійського парку початку ХІХ століття. Поступово були
привезені сюди екзотичні дерева, лимони та апельсини. Другим етапом було
перетворення цього саду на дендрологічний парк, коли замок був побудований у мавро-візантійському
стилі.
На
жаль, під час другої світової війни, радянське військо увійшло у село,
заарештувало сім’ю графа, спустошило парк і замок: спалило цінні книги, вкрало
цінні речі і вирубало близько 150 з найкрасивіших ялин парку. У роки після
Другої світової війни, граф і один з його синів померли (будучи поховані в
парку), а решти членів його сім’ї переїхали жити закордон.
Велике біорозмаїття
дендрологічного парку Аркалія, наявність рідкісних квітів та рослин з інших
регіонів планети, перетворили цей куточок зелені на справжню наукову
лабораторію, під відкритим небом, де учні та студенти можуть відвідувати та
досліджувати екологію видів рослин. Відповідно до останньої
інвентаризації дендрологічного парку в Аркалії, проведеної у 2014 році, в парку
ростуть 101 вид рослин та 3500 дерев і кущів. Більшість – хвойні, але також є 6
видів клена та 8 видів дуба. Коли парк був облаштований, хотілося, щоб
різноманітна палітра кольорів зберігалася впродовж сезонів. Найбільш красивішими
видами є тюльпанове дерево, кипарис, дуб повнолистий, кавказький дуб, а також канадська
скручена сосна Дуглас. У
центрі Аркалія організовані наукові симпозіуми, семінари, літні курси,
виставки, творчі табори, але він відкритий і для відвідувачів, які, однак, не мають доступу до
замку,а лише до дендрологічного парку.
