Пам’ятки ЮНЕСКО – буковинські монастирі Гумор та Воронец

Сьогодні розповім вам про два монастирі з когорти розписаних монастирів Південної Буковини, пам'ятки включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Гумор та Воронец.

Христина Манта, 04.10.2020, 06:18

Буковина багата
на традиції та звичаї, середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що
свідчать про духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена
церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними
розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація
журналістів та письменників у сфері туризму присвоїла премію Золоте яблуко.
Майже всі буковинські монастирі були побудовані в ХV-XVI ст. під час господарів
Штефана Великого та Петра Рареша. Сьогодні розповім вам про два монастирі з
когорти розписаних монастирів Південної Буковини, пам’ятки включені
до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Гумор та
Воронец.

Перший, тобто
монастир Гумор розташований він у 5 км на північ від міста Гура Гуморулуй. Назву
монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. Найкраще з
усієї історії монастиря Гумор запам’ятовується те, що Успенську церкву обителі
було зведено в 1530 році на щедрі пожертви боярина Теодора Бубуйока (Teodor
Bubuioc) і його дружини Анастасії. Успенська церква не така молода, як здається
з вибитої над входом дати 1530 рік, бо споруда стоїть на фундаменті
своєї попередниці з XV сторіччя. У 1535 році стіни храму ззовні і всередині
були розписані Томою із Сучави. Він є, також, автором розписів церкви монастиря
Молдовіца. В Гуморі, на стіні церкви навіть зберігся автопортрет художника: він
змалював себе солдатом в молдовському одягу, який захищає Константинополь
(тобто християнство) від турків, що нападають на нього.

Ця тема – розписувати турків,
тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й на фресках інших
буковинських храмів: Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе. На іншій стіні монастиря
можна милуватися притчею про блудного сина – одну з найбільш відомих притч
Ісуса Христа. Слід зазначити що, давно, тамтешні монахи створили школу, де
навчали бажаючих каліграфічного письма та графічної мініатюри. На жаль, в
Карпатах зими холодні і сніжні, а весна найчастіше дощова. Вітри переважно дмуть
з півночі. Тому з північного боку храму, настінні розписи зберіглися у дуже
поганому стані. А на південній сторони церкви біблійні сюжети розписані
яскравими фарбами, переважають червоний, синій і зелений кольори. Кам’яний мур навкруг
монастиря зведено 1641 року, пожертвування для цього зробив молдовський
господар Васіле Лупу, сват Богдана Хмельницького.

Оборонних башт
колись було більше, до наших днів зберіглися лише одна, проте дуже красива.
Використовується вона також в якості дзвіниці, з неї відкриваються гарні
краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. Під час австро-угорської
імперії монастир Гумор був закритий на довгі десятиліття, діяльність будучи
відновлена тільки після 1990 року.

Монастир Воронец
– ще називають Сікстинською каплицею Сходу, особливо через
унікальні настінні розписи, що вкривають його стіни не лише всередині, а й
зовні. Церква цього монастиря поєднує елементи візантійського, готичного та
римського стилів, а також раннього Ренесансу. Прекрасний Воронецький
блакитний колір залишається до цих пір загадкою, бо секрет його виробництва
до цього часу не був розгаданий. Однак, на жаль, через сніги, вітри і дощі,
деякі фрагменти стінопису не зберіглися або зберіглися у поганому стані.
Книжник Іон Некулче (1672-1746 рр.) писав, що монастир Воронец був побудований господарем
Штефаном Великим 1488-го року на прохання Даниїла Самітника на
місці дерев’яної келії цього святого. За легендою, якраз у той час на Молдову
знову нападало турецьке військо, а Штефан Великий їхав з Нямцу до Сучави
(столиці Молдови). По дорозі заїхав до Даниїла Самітника аби порадитися. Даниїл
не відчинив двері келії Штефану Великому, бо молився. Штефан почекав аж нарешті
Даниїл вирішив з ним поговорити. Святий порадив господарю сміливо йти у бій. З
невеликим військом він розгромив турецьке військо, а в пам’ять про перемогу
збудував за три з половиною місяці монастир Воронець.

До реформи
вжитої Австро-угорською імперією в 1785 році, Воронец залишався діючим
монастирем. У кінці XVIII ст. були зруйновані келії. Знову відродилося життя в
монастирі після 1991 р. За деякими документами, настінні розписи датуються з
часів побудови обителі. За іншими, стіни було розписано у 1534-1535 рр., під
час правління господаря Петра Рареша і митрополита Грігоре Рошки. Ім’я
майстрів, які розписали монастир невідомі – окрім одного, Марку, який залишив
свій підпис на лівому боці вхідних дверей. А у 1547 році митрополит Рошка
добудував до церкви красивий вхід.

Хоча
всі стіни церкви розписані, найбільш вражаючим є Страшний суд. Від
ніг Христа починається червоне полум’я пекла, в якому плавлять грішники -
королі і папи римські, які з останніх сил намагаються вирватися з пекучого
пекла. По бокам, крім Адама й Єви, пророків та інших біблійних персонажів,
зображені чвари демонів за те, що залишилося після грішників. Грішниками є
турки і татари. У монастирі Воронець, як і в інших церквах Південної Буковини,
можна часто бачити зображення звірів, які їдять людей. А перед раєм завжди
стоїть довга черга. На південній стіні зображено портрет Даниїла Самітника. Північна
стіна церкви найбільше постраждала від негоди, однак на ній все ще можна
побачити елементи настінного малюнку Сотворіння світу та популярної
в Молдові легенди Спокушення Адама (подібні малюнки розписані також
на монастирях Сучевіца та Молдовіца). Всередині, на стінах зберіглися портрети
самого князя Штефана Великого, його дружини Марії і сина Богдана – у розписах
на тему Остання вечеря.