Міжнародний фестиваль танцювального кіно в Бухаресті
З бажання закласти основи творчої індустрії танцювального кіно, три роки тому народився Бухарестський міжнародний фестиваль танцювального кіно, який швидко зібрав велику аудиторію.
România Internațional, 07.10.2017, 07:33
З бажання закласти основи творчої індустрії танцювального
кіно, три роки тому народився Бухарестський міжнародний фестиваль танцювального
кіно, який швидко зібрав велику аудиторію.
Ініціатором фестивалю стала хореограф і режисер танцювального
кіно Сімона Дяконеску. «Усе це почалося з того, що я вирішила зняти фільм. І зняла кілька танцювальних кінострічок, що були добре зустрінуті на міжнародних фестивалях.
Один фільм користується успіхом досі. Будучи запрошеною на деякі з цих фестивалів,
я зрозуміла, яке це гарне співтовариство. На зустрічах можна побачити багато
нових речей, фільми дуже відрізняються один від одного, а аудиторія дуже
велика. Я думала, що це будуть нішеві фестивалі, але ми дійшли до показів у
кінозалах з сотнями, майже тисячами глядачів. Це вірна аудиторія, люди дуже багато
знали і говорили про цей кіножанр та є його пристрасними прихильниками. Мені здалося це дуже цікавим і
я подумала, що безумовно щось подібне можна зробити і в нас, тому що аудиторія
у нас дуже цікава. Допоки існує інтерес, і ми, як творча індустрія, можемо
запропонувати продукцію здатну задовольнити цей попит.»
«The Age of the Strange» – під цим гаслом фестиваль зібрав в цьому році, третій поспіль, цілу низку заходів, які пропонують повернення до природного
стану: 35 короткометражних фільмів, 20 – у міжнародному
конкурсі, 7 – у румунському конкурсі та 8 в категорії «Midnight Specials», виставка мистецтва, перформанс та семінари. Сімона Дяконеску, художній керівник фестивалю: «Ми живемо в епоху напруження, епоху, в яку ми відчуваємо небезпеку, навіть якщо усе це не відбувається в
безпосередній близькості. Так чи інакше ми відчуваємо загрозу. Іноді навіть складається враження, що наше життя своєрідна параноя. Ми спробували провести цьогорічний фестиваль навколо цього протиріччя: як тілу вдається залишатися природним, чи хоче воно залишатися природним в цю епоху, або обирає зміни, змінюється на гірше проти своєї волі і залишається заручником цього контексту?»
20 фільмів із 14 країн
були відібрані з більш ніж 300 заявок, на міжнародний конкурс. Говорить Сімона Дяконеску: «Ми мали фільми, які говорять про політичне тіло … Наприклад, фільм «2-28»,
який отримав спеціальну відзнаку і який розповідає про наслідки диктатури
генерала Чана в Тайвані. У нас були фільми, які розповідають про концепцію свободи в
Ізраїлі, фільми, які розповідають про становище і права жінок в Ірландії… Тобто були фільми, які порушували дуже
конкретні проблеми, що існують в сучасному суспільстві або якимось чином
привернули до них увагу. Були й фільми, які на рівні художньої пропозиції порушували
ідею системи, того, що означає система. Але з іншого боку, ми мали й фільми, які
говорять про роль танців в суспільстві, про їх силу, про те, що вони можуть змінити,
фільми про сильних людей, про незвичайні події або про експерименти на рівні естетики і завдяки яким нам здавалося, що ми є свідками
інновації жанру танцювального фільму через художній підхід творців.»
Найбільш сміливою пропозицією на цьогорічному Міжнародному фестивалі танцювального
кіно було започаткування національного конкурсу, – каже Сімона Дяконеску. «Ми подумали,
що навіть якщо наразі у нас небагато румунських танцювальних фільмів, якщо ми зробимо
цей крок, присвячений вітчизняним творцям, можливо стимулюватимемо мистецьку
спільноту знімати такі фільми. Ми шукаємо танцювальні фільми, які мають сильну
ідею, які пропонують цікаву тему. Ми рекомендуємо румунським хореографам
співпрацювати з кінорежисерами або брати на себе роль режисера і знімати
танцювальні фільми. Ми відібрали сім фільмів, дуже різні з точки зору стилю, пропозиції,
а також кінематографічного і хореографічного підходу. Цікаво, що нагорода за
кращий румунський фільм була присвоєна кінострічці «Золоті бики», знятій двома
дуже молодими хореографами. Усі члени журі проголосували за і пояснили це тим,
що фільм має щось нове, свіже, можливо не є досконалим, але ніхто не бачив такого
раніше і відчувається щось інноваційне. Це фільм з недосконалими тілами, розміщеними
в недосконалому просторі. Але інші фільми були дуже добре інтегровані в
контекст. Мені здається, що це буде прецедентом і в Румунії будуть танцювальні
фільми у майбутньому.»
Два повнометражні фільми, запрошені на фестиваль, хоча різні за жанром,
заповнили кінозал. Прем’єра фільму «La Danseuse/Танцівниця», режисера Стефані
Ді Джусто відбулася в 2016 році на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм
розповідає історію Лої Фуллер, зірки знаменитого паризького вар’єте та кабаре «Фолі-Бержер»
на початку двадцятого століття та музи братів Люм’єр і Тулуз-Лотрека. Другий
фільм «Вім» був знятий Лют Вандекейбус, сестрою відомого майстра танцю, хореографа та
режисера Віма Вандекейбуса. Починаючи з шоу, репетицій, інтерв’ю та сімейних
архівів, Лют досліджує невтомну творчість брата.
Третій Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно відбувся з 7
по 10 вересня в кінотеатрі імені Ельвіри Попеску, Національному музеї сучасного
мистецтва, Бухарестському Національному центрі танцю та в кількох нетрадиційних
просторах.
