Національний театральний фестиваль-2017: Театр змінює світ
XXVII-ий Національний театральний фестиваль, який відбувся з 20 по 30 жовтня, пройшов під гаслом «Театр змінює світ».
România Internațional, 18.11.2017, 07:24
XXVII-ий Національний театральний фестиваль (НТФ), який відбувся з 20 по 30
жовтня, пройшов під гаслом «Театр змінює світ». Тема викликала справжні дебати серед
театральних діячів і не лише, які були запрошені на фестиваль. Про вплив театру
на світ та про зміни, які театр може спричинити у світі ми поговорили з Міхаєм
Менуціу та Раду Афрімом, режисерами з найбільшою кількістю вистав у програмі
НТФ-2017.
Театральний режисер, сценарист та директор Національного
театру міста Клуж-Напока Міхай Менуціу взяв участь у фестивалі у всіх трьох
іпостасях. Міхай Менуціу презентував на фестивалі збірку прози і поем, а театр,
який він очолює був запрошений з двома виставами, поставленими молодими
режисерами: Міхаєлою Панаїнте за романом «Процес» Франца Кафки й Тудором Лукану
«Playlist», що є історією життя румунсько-угорської сім’ї, упродовж 1989 – 2008 років.
Більше того, Міхай Менуціу мав найбільшу кількість вистав, відібраних для участі
в цьогорічному фестивалі: дві вистави поставлені в Бухаресті: на сцені театру
Одеон – «Щоденник Робінзона Крузо» за романом Джелу Наума та на сцені театру ім.
К.Ноттари – «Зима» за романом Йона Фоссе, виставу «Кафе Піранделло», поставлену на сцені театру ім. Королеви Марії в місті Орадя та ще одну виставу «Рамбуку», теж за
романом Йона Фоссе, що була поставлена зовсім недавно трупою Національного
театру в Тімішоарі. Усі вони демонструють інтерес режисера до всього, що
виходить за межі реальної дійсності.
Говорить
Міхай Менуціу.«Йон Фоссе приваблює мене саме тому, що він дає мені можливість увійти в
паралельні світи, або, як я кажу, подивитись на світ у дзеркало, через яке я вхожу
і потрапляю за межі дзеркала. Я не займаюся реалістичним театром. На мій погляд
реалізму не існує. Я наголошую на цьому нереалізмі в театрі. На мій погляд це
медитація, спосіб обмірковування і, як я вже сказав, спосіб потрапити в
паралельні світи, потрапити по інший бік дзеркала і свіжим оком побачити цю реальність.
Саме це й робить театр, й саме тому він є важливим для людей.»
Що
стосується гасла «Театр змінює світ» Міхай Менуціу полюбляє казати, що театр
дає енергію людям: «Театр дає мені енергію, дає бажання жити. Отже
театр змінює мене в тому сенсі, що він виводить мене з можливих депресій, це як
екзорцизм, як катарсизм. І якщо мої вистави мають такий ефект для глядачів, як для
мене, як акт екзорцизму, катарсизму, надання енергії, то це надзвичайно, я
переконаний. Я завжди говорив, що хорошою є та вистава, після якої виходиш з
більшою енергією, ніж на початку. Тобто якщо глядач набрався енергії після
вистави, то може сказати: так, це була дійсно гарна вистава. А коли глядач втратив
енергію на виставі, то вона невдала.»
У цьому році критик Марина Константінеску відібрала й три вистави режисера Раду Афріма, поставлені в минулому сезоні. Поставлена на сцені Національного театру Тиргу Муреш – Компанія «Томпа Міклоша», «Птах вдаряється об стіну і падає на гарячий асфальт» є згадкою про Румунію 70-их років, про дитинство режисера, який є й автором тексту. Друга вистава «Йовова м’ясна лавка» за мотивами твору Фаусто Паравідіно, поставлена на сцені Національного театру ім. Василя Александрі в Яссах, розповідає про кохання, віросповідання й капіталізм. А «Якби ми думали вголос» за п’єсою Аднана Лугоніча, поставлена на сцені Національного театру ім. Маріна Сореску в Крайові, розповідає про драми сучасної людини.
Ми запитали Раду Афріма чи, на його думку, ці вистави можуть хоч трішечки змінити світ? «Присутніх у залі, мабуть, частково так. «Ретро птах…» не поставила перед собою ціль змінити людство. Це ностальгічна вистава, історія про наше дитинство. Вистава у Крайові, так, може пробудити деякі ясні уми. «Якби ми думали вголос» порушує ряд проблем меншин з різних соціальних категорій. Я зосередився трішечки на маргіналах, трішечки на літніх людях, на людях, яких суспільство приймає в меншій мірі. Сподіваюся, що присутні в залі проявлять до них емпатію. Це одна з моїх цілей, спробувати осяяти людей. Це те, що можу зробити я. «Йовова м’ясна лавка» зосереджена більше на сім’ї. Там порушується проблема банків… Але ми не знаємо, кожна вистава може містити що-небудь, що може вплинути на свідомість людини, яка знаходиться в залі. Ці три вистави розповідають про різні проблеми і, мабуть, щось змінюють в людях. Я прихильник теорії, що театр змінює світ.»
Раду Афрім був не просто режисером, якого запросили
на цьогорічний Національний театральний фестиваль, він також був свідомим глядачем
вистав фестивалю. Отож ми завершимо цю розмову про театр та про зміну світу, загальною
картиною румунського театру очима режисера, який змінив румунський театр. «Пловина є надалі традиціоналізмом. Коли все зроблено
добре, виходить непогано. Але мене не дуже вражає. Спостерігається тенденція до
більшої незалежності, політичної, соціальної… Я радий, що вони є, навіть якщо не
всі вистави мені подобаються. Театр потрібен, він змінюється, є школа молодих бухарестських режисерів, яка не дуже вражає мене і не вабить мене на свої вистави. Мені
достатньо побачити декілька фотографій і я розумію, що не можна говорити про
театральну революцію. Отже все, що не є експериментом і революцією та не веде театр
на кілька кроків уперед мене ніколи не цікавило.»
