«Щоденник» Фелікса Афтене в Art Safari New Museum
Павільйон сучасного мистецтва Art Safari New Museum у Бухаресті представляє виставку «Фелікс Афтене. Щоденник» — масштабний проєкт, відкритий у межах першого виставкового сезону 2026 року.
Єуджен Кожокаріу і Василь Каптару, 27.06.2026, 06:11
Виставка «Фелікс Афтене. Щоденник» представлена в Павільйоні сучасного мистецтва Art Safari New Museum – новому виставковому просторі в центрі Бухареста, розташованому на площі Амзей, 13. Експозиція відкрила перший сезон 2026 року та триватиме до 19 липня.
Фелікс Афтене народився 1972 року у Васлуї, на сході Румунії. Згодом оселився в Яссах, де 1996 року закінчив факультет монументального живопису Академії мистецтв імені Джордже Енеску, ставши найкращим випускником свого курсу. У 2016 році здобув ступінь доктора візуальних мистецтв у тому ж закладі. У своїй творчості художник використовує широкий спектр художніх засобів – живопис, монументальне мистецтво, скульптуру та нові медіа, досліджуючи теми людського буття, пам’яті та ідентичності, часто через символічні варіації автопортрета. Протягом кар’єри він виставляв свої роботи в Румунії, багатьох країнах Європи, Північної Америки та Ізраїлі. Серед його відзнак – Національна премія з живопису Спілки художників Румунії, присуджена у 2016 році.
Виставка «Щоденник» охоплює тридцять років творчого шляху митця – від перших робіт, створених у шістнадцятирічному віці та в студентські роки, до найновіших творів. Під кураторством Марії Білашевської експозиція вибудувана хронологічно й простежує роздуми художника про пам’ять, родину, суспільство та внутрішні трансформації особистості. У розмові з Еудженом Кожокаріу кураторка наголосила, що йдеться не просто про ретроспективу:
«Фелікс Афтене. “Щоденник” – виставка, яка могла б здатися ретроспективою, якби не була чимось більшим. Це сповідь про тридцять років творчого життя, доповнена предметами, які зазвичай залишаються в домі чи майстерні й рідко потрапляють на публічний огляд. Це своєрідний рентген творчої лабораторії та особистості Фелікса Афтене».
За словами Марії Білашевської, виставка складається з трьох тематичних рівнів, об’єднаних часовою логікою.
«Виставка поділена на три рівні. Говорячи про цей поділ, я маю на увазі чітко окреслені межі. Цього разу вони мають часовий характер. Відвідувач потрапляє до галереї, де скульптури й живописні роботи розміщені за металевою решіткою, що пробуджує бажання зазирнути за межу видимого, проникнути в таємниці живопису, ніби ув’язненого в цьому просторі. Далі починається подорож спогадами – про дитинство, важливі місця, близьких людей, а також про предмети, які художник отримував або знаходив під час своїх навчальних і творчих мандрів. Поруч із ними постають сторінки його своєрідного щоденника. Насправді це не щоденник у традиційному розумінні – не рукописи й не аркуші паперу, а щоденник, написаний кольорами. Понад сто ретельно заточених олівців у невеликій коробці, велика ваза, наповнена пензлями. Кожен предмет, до якого торкався художник або який мав для нього особливе значення, задокументований і стає частиною своєрідного інвентарю його творчого життя.
Завершують виставку дві відеопроєкції, створені самим Феліксом Афтене, – каже кураторка.
«Завершенням цього простору пам’яті стають дві відеопроєкції – два фільми, створені Феліксом Афтене. Один із них знято в будинку його дідуся та бабусі на околиці Васлуя. Саме завдяки цьому фільму ми можемо зрозуміти походження багатьох предметів, представлених на виставці. Відвідувач мимоволі запитує себе: чому тут опинилися старий обідній стіл, ножиці чи домашні капці дідуся? Усі ці речі походять із господарства, яке стало своєрідним axis mundi – центром світу й точкою відліку творчого шляху художника.
Саме там народилися його перші малюнки та портрети, створені для членів родини у шістнадцятирічному віці. Там же зберігаються дипломи, які ще до Революції засвідчували його мистецький потенціал. І, мабуть, особливої уваги заслуговують цикли робіт останнього десятиліття, які сформували нове бачення творчості Фелікса Афтене в контексті монументального мистецтва для громадського простору, реалізованого в місті Ясси».
Безпосередньо на виставці Еуджен Кожокаріу поспілкувався і з самим художником.
«Ласкаво просимо до моєї майстерні! Це проєкт, у якому я поставив собі за мету створити дуже щирий автопортрет. Я відкриваю свою майстерню, немов книгу, розгорнуту на всіх сторінках. Показую, чому художник звертається до предметів, до фрагментів власного життя. Я збираю ці речі впродовж років і намагаюся знайти для них місце у своїх композиціях. Ця майстерня – живий організм, який запрошує відвідувача відкрити також і власну історію».
Художник Фелікс Афтене представив структуру та основні смислові акценти виставки «Щоденник»:
«Ця виставка, яка, по суті, є великою інсталяцією, складається з трьох розділів. З концептуального погляду перший із них присвячений скульптурі. Тут представлені мої бронзові роботи – патиновані та відполіровані, встановлені на конструкціях з окисленого металу. Другий розділ присвячений пам’яті та спогадам. Це простір, у якому я зібрав предмети зі свого дитинства. Саме тут демонструється відео, зняте мною в будинку дідуся та бабусі. Воно має назву «Пам’ять простору II». Третій розділ – це майстерня, відтворення моєї творчої студії в Яссах. Її центральним елементом є мольберт, а навколо розташовані роботи з усіх періодів моєї творчості – від дипломних проєктів до найновіших творів. Таким чином, відвідувач може простежити весь мій мистецький шлях – від його початків і до сьогодення».
Підсумовуючи, Марія Білашевська розповіла і про власний багаторічний зв’язок із митцем:
«Наша співпраця з Феліксом Афтене триває вже понад двадцять років. Ми живемо в одному місті, працюємо в подібних сферах і часто зустрічаємося на культурних подіях. Це дозволило мені добре пізнати його творчість і особистість. Значною мірою цьому сприяла й дружба, яка нас поєднує. Саме тому ця виставка склалася природно – з усього того, що ми обоє вважали важливим для людей, які прийдуть сюди, щоб по-новому подивитися на сучасне мистецтво».
